Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Ангедонія, АнєчкаLB 📚 - Українською

Читати книгу - "Ангедонія, АнєчкаLB"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ангедонія" автора АнєчкаLB. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 34
Перейти на сторінку:

Дівчина взяла букет.

- Не сподобався? - з побоюванням уточнив Рей.

- Що ти! Дуже подобається. Просто мені ще не дарували квітів. Я поки не знаю, як на них реагувати. І що з ними робити. Так, красиво, але навіщо вони мені? Навіщо взагалі дарують квіти?

- Причин і мотивів безліч. Від самого початку, коли з подарованих квітів жінки робили ліки, обереги для дому та власні прикраси, до банального "так прийнято".

- І які мотиви в тебе?

- Бажання зробити приємне дівчині. Це як комплімент, тільки без слів.

- Дякую, - Пола розглядала квіти.

- Сподіваюся, хоч із другим презентом не прогадав, - Рей звідкись із-за куща, який ріс поруч із ґанком, витягнув невеликий подарунковий пакет.

- Ми ж просто збиралися проїхатися на велосипедах. Навіщо стільки подарунків? - дівчина сіла на ґанок, поклала на сходинку квіти і з обережністю розгорнула пакет. В її руках опинилася книга. "Стюард. Крізь хмари"

Пола затамувавши подих, дивилася на обкладинку. Наче не вірячи своїм очам.

- Звідки ти дізнався? - дівчина прийшла до тями і змогла нарешті заговорити.

- Містер Гілман із магазину, виявляється, все про всіх знає.

- Я так довго чекала, коли її привезуть! І вона така рідкісна! Адже вийшла дуже маленьким тиражем. Ти й не уявляєш... О! Я... Це неймовірно! Ти...

Захоплення. Брак слів. Надлишок емоцій. Пола міцно обійняла Рея.

- Вибач, - вона одразу ж опустила руки, але щаслива усмішка не сходила з її обличчя. - Дякую. Мені трохи ніяково. Ти так стараєшся. Навіщо?

- Ти подобаєшся мені.

Пола відвела погляд.

- Поїхали?

- Так. Давай, тільки я поставлю це у воду. Не обіцяю, що буду робити з нього ліки, але точно кілька разів сфотографую, - вона підняла букет і втекла в будинок. І з'явилася буквально за хвилину з велосипедом.

- Можемо їхати, - оголосила Пола.

Славна поїздка доглянутими вулицями маленького містечка. Потім вони виїхали на трасу. І назад по яскравих проспектах, мостах і провулках. Тут є на що подивитися. І товариство Рея, і велопрогулянка подарували безліч позитивних емоцій.

З ним легко. Легко спілкуватися. Легко сміятися. Легко забувати неприємні моменти. Він уважний, співчутливий, якоюсь мірою навіть вразливий. І невисокий. І з ним якось спокійно і мирно.

- Тепер я трохи краще знатиму околиці, - сказав Рей. - За тиждень, що минув з моменту мого приїзду сюди, я не встиг ніде побувати.

- І як тобі тут?

Велосипедисти повернулися назад і тепер не поспішаючи котили свій транспорт алеєю з різнокольорових плит.

- Жити можна. Не як у великому місті, звісно. Трохи нудніше. Але дуже незвично і красиво. У цьому й шарм цього місця. Якраз те, що потрібно на літо. Відпочити від усього. Зокрема й від міського різноманіття.

- Який же це відпочинок, якщо в літні канікули ти приїхав на роботу?

- Це не робота. Я просто допомагаю дядькові в його магазині. Мені це неважко. А йому легше.

- І після закінчення канікул ти поїдеш назад до батька?

- Так. Але ще все літо попереду.

Повільно вони просувалися до центральної вулиці. До кафе міс Паркер.

Вереск гальм. На дорозі зупинився знайомий автомобіль. Дверцята грюкнули, і до них попрямував Ліам. Пола засмучено зітхнула. "Ангедонія". Як же забути це слово, якщо це вже рефлекс? Ось якраз така зустріч у сьогоднішній прогулянці зайва.

- Цей? Ти серйозно? - з насмішкою поцікавився Ліам, вказуючи на Рея. - А в тебе, виявляється, є почуття гумору.

- Хто це? - запитав Рей у Поли.

- Це просто однокурсник.

- А поводиться він зовсім не просто.

- Пола, він, гадаю, ще не закінчив молодшу школу, - тон нахабний і поверхневий. Сарказм. Знущання. Бажання принизити. Тільки навіщо? Ліам підійшов ближче і зверху вниз дивився на Рея.

- Що з твоєю рукою? - дівчина вказала на забинтоване зап'ястя однокурсника. - І як розцінювати твою поведінку?

- Розслабся, Пітерсон. Я всього лише знайомлюся. Ліам Саломон.

- Рей Сандерс, - новий знайомий Поли стійко витримав погрозливий погляд велетня.

- І чого ти хочеш? - не припинявся допит.

- Сьогодні я хочу добре провести час із Полою.

- Насолоджуйся моментом. Поки є така можливість, - усміхнувся Саломон і, востаннє змірявши суперника гордовитим поглядом, повернувся назад до машини.

- Мені з самого початку сподобалися ці акваріуми, встановлені по всьому місту, - Рей, як ні в чому не бувало, розглядав рибок в акваріумі-лавці. - Дуже цікава ідея. А ще я ніяк не доберуся до Райдужного саду. Кажуть, веселка над фонтаном у цьому озері дійсно як справжня.

Дівчина, дещо спантеличена його спокоєм і самовладанням, дивилася на нього широко розплющеними очима. Поява і поведінка Ліама була хамською, неприємною і небезпечною. І чому він узагалі себе так поводить?

1 ... 15 16 17 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ангедонія, АнєчкаLB», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ангедонія, АнєчкаLB"