Читати книгу - "Крісмас сторі, Ярл Конг"

Евелін

***

Мені здається, чи ми проїхали якусь нещасну сотню-другу метрів перед тим, як зупинитися? Тим паче не на світлофорі, і тим більше не в заторі, ми приїхали вже до ветклініки, яка сповіщала про це своїми величезними неоновими літерами на вивісці, начебто закликаючи, що тут всім допоможуть і нікого не оминуть.

Можливо, таке враження дуже короткої подорожі склалося через те, що я весь цей час витріщалася на Кашалотика, задаючись питанням "а що це було?". Натомість малий і сам, хоч йому явно було зле, не міг зрозуміти, коли і як я встигла знайти собі "нареченого", а для нього, виходить, татка, якщо я мамка хвостика?

"Ми ж з тобою бачилося от буквально недавно, і хоч у нас котів життя проходить набагато скоріше, ніж у вас, людей, та ж не настільки, щоб знайти нареченого за якихось декілька годин, щоб притягнути його додому та познайомити з мамою."

Саме таке послання я чітко бачила в погляді Кашалота й що я могла відповісти? Сама не знаю, як так вийшло. Можливо, чудо?

"Щось ви, двоногі, не називаєте чудом, коли прокидається на ранок та виявляєте, що в лежанці дрихне не тільки ваша улюблена кішка, а ще шестеро маленьких кудлатих спиногризиків, котрі обступили мамку й влаштували міні мітинг з міні протестами за постачання свіжого, тільки з цицьки молока. Чому тоді ви не згадуєте щось магічне, а вживаєте таке грубе для нашої тонкої кошачої натури "нагуляла"?

Вистачить філософствувати, пішли вигрібати наслідки твоєї святкової трапези. Хоч смачно було?

"А що я? Я нічого. Знаєш поговірку - дають - бери, б'ють - біжи?"

Дивлюся на Кашалота й зауважую, що йому не так вже й кепсько, якщо веде такі світські бесіди, хоч і пригорнувся до мене та підставляє мордочку, щоб я його гладила.

Ну, взяти ти взяв, молодець, хтось хоче перейти до другої частини цієї поговірки?

"То що там по лікарю? Він вже готовий мене оглянути?"

Малий відчуває, що накосячив, тож тихенько сидить собі в мене на руках, коли я вилажу з автомобіля і прямую до клініки, при цьому боячись поглянути в сторону Кевіна, оскільки його слова до моєї мами досі крутяться в голові як на повторі.

"Наречений Вашої доньки..." "Наречений..."

- Проходьте, - мало того, що друг Кевіна вже був на місці раніше від нас, так вже й зустрічав біля самої ветклініки, запрошуючи пройти всередину після того, як потиснув руку своєму другу й мені кивнув головою в знак вітання.

- Дуже тобі дякую, Вад, ти найкращий!

- Так-так, дуже вам дякую, дуже, - я навіть відразу не подумала, наскільки все кепсько, коли подзвонила мама й повідомила про те, що Кашалотику погано. Адже на годиннику сьома вечора, різдвяна вечеря, всі або з друзями, або з рідними, або деінде святкують, тож відповідно всі ветеринарні клініки закриті, і ніхто не допоможе нашим меншим друзям. Тож я безмежно вдячна цьому чоловіку, що зірвався з дому та примчав сюди за лічені хвилини.

- Поки що немає за що, та зроблю все від себе залежне, щоб було за що, - я завжди вважала, що лікарем, чи то по людях, чи то тваринах має бути персона з позитивним сприйняттям цього світу, незважаючи на обставини, тому зараз дрібка впевненості додається, як тільки я розумію, що Кашалотом буде займатися чоловік з доброю енергетикою. - Рижик, підеш до мене, га, рижик?

- Я не впевнена, що...

Мій Кашалот має ще той характер. Якщо хтось йому не подобається, то він відразу дасть про це знати, зарядивши тій персоні по обличчю лапою, а якщо вона викликає в нього взагалі повний негатив, то лапою з кігтями, заливши надовго згадку про цю бурхливу зустріч.

- Ось так, - та чи то мій малий знесилений, чи то він не відчуває підступу від цього чоловіка, але спочатку дає себе безперешкодно погладити по голові, а після взагалі перебирається на руки до ветлікаря, кидаючи мені погляд "та ладно, він ніби нормальний мужик, чого противитися?"

А наступної миті Кашалот забуває і про мене, і про чоловіка, на руках якого він знаходиться, оскільки перемикає свою увагу на нявкання, котре доноситься десь з глибини клініки, а після стає виразніше, оскільки на порозі кабінету з'являється кіт. Ще один. Тільки вже білий, і явно куди менше себе пригощає наїдками, навіть якщо дієтичними, адже рази у два менше від мого малого.

- Гарна наречена, еге ж, хвостатий? - Кожен з нас помічає, як зацікавлено Кашалотик спостерігає за новим персонажем у нашій компанії, і ветеринар в слух озвучує це запитання до мого "нареченого". Точніше до мого малого, якого можна назвати нареченим, а не того, хто... Тьху ти, ну що ця фраза все не покидає мої думки? - Домовмося так, ми зараз підемо, перевіримо, що тебе турбує, а після ти ближче познайомишся з цією красунею, згода?

"Та давай вже скоріше, не сором мене перед дівчиною!"

На що Вад тільки посміхається й рушає з Кашалотом в кабінет, залишаючи нас з Кевіном на свою хвостату помічницю.

- Ти бачила? - Кевін присідає навпочіпки й тут же налагоджує контакт з кішкою, чухаючи її загривок. Видно що ці двоє чоловіків друзі, як мінімум одне їх точно об'єднує - любов до тварин, і взаємні почуття малих натомість.

- Що саме? - Це перший наш діалог після тієї фрази, тож сама того не бажаючи, я починаю сприймати все по-іншому. Під іншим кутом.

- Погляд твого кота, - і посміхається, так широко та щиро посміхається, що мені вже самій хочеться підставити голову й насолодитися цим почухуванням, впевнена - буде дуже приємно.

- А що не так було в його погляді? - Таке враження, що сьогодні мою голову надувають як ту повітряну кульку, ось тільки замість повітря туди заходять ці всі дивні думки, пов'язані з цим чоловіком, і не бажають звідти виходити, навіть якщо я їх намагаюся витрусити через вухо.

- Думаю, Вада зараз очікує серйозна чоловіча розмова з ока на око, твій Кашалот розповість йому, як поводитися в присутності дам.

Він теж це помітив? Теж побачив в погляді хвостатого щось на зразок "гей, красуне, не слухай цього дока, я ще ого-го, просто деякі планові перевірки, і я до тебе скоро повернуся. Нікуди не йди, симпатюлька"

Ти б за собою Евелі краще дивилася, ніж думаєш про донжуанські перипетії життя-буття свого кота, а то що це за посмішка на твоїх вустах виникає, коли дивишся на цього незнайомого чоловіка й прикидаєш, ну так, чисто теоретично, а що як...?