Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Повітряний замок, що вибухнув 📚 - Українською

Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Повітряний замок, що вибухнув" автора Стіг Ларсон. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 184
Перейти на сторінку:
погляд і закрив ноутбук.

— Додому? — спитала Мудіґ.

Він кивнув.

— Здається, ви теж.

Вона кивнула.

— Мій колега залишився ще на добу.

— Вам що-небудь відомо про стан Лісбет Саландер? Я весь цей час проспав.

— Вона опритомніла лише вчора ввечері, й лікарі вважають, що вона вичухається і повністю одужає. Їй неймовірно пощастило.

Мікаель кивнув. Він раптом згадав, що зовсім не хвилювався за неї — просто вірив, що вона виживе, інакше й бути не могло.

— Що-небудь ще цікаве сталося? — спитав він.

Соня Мудіґ з сумнівом поглянула на нього, міркуючи, яку інформацію можна довірити журналістові, що взагалі-то знає про цю історію більше від неї самої. З другого боку, вона сама сіла до його столу, та й, здається, вже понад сотню репортерів устигли розвідати, чим займається поліція.

— Мені б не хотілося, щоб мене цитували, — сказала вона.

— Я цікавлюся задля себе особисто.

Вона кивнула і розповіла, що поліція посилено розшукує Рональда Нідермана по всій країні й особливо в районі Мальмьо.

— А Залаченко? Ви його допитали?

— Так, допитали.

— І?

— Про це я не можу розповідати.

— На бога, Соню!.. Мені стане відомо все, про що ви з ним розмовляли, приблизно за годину після того, як я дістануся до редакції в Стокгольмі. Крім того, я не напишу ані слова з того, що ви мені розповісте.

Вона завагалася, потім подивилася йому в очі.

— Він подав у поліцію заяву на Лісбет Саландер за те, що вона нібито намагалася його вбити. Можливо, її заарештують за умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю або за спробу вбивства.

— А вона, скоріш за все, пошлеться на право на необхідну оборону.

— Сподіваюся, — промовила Соня Мудіґ.

Мікаель пильно подивився на неї.

— Дещо дивно чути це від поліцейського, — вичікувально сказав він.

— Бодін… Залаченко слизький як вугор, і на всі питання у нього є готова відповідь. Я достоту переконана в тому, що справа стоїть приблизно так, як ви нам учора говорили. Це означає, що Саландер багато разів ставала жертвою протиправних дій відтоді, як їй виповнилося дванадцять років.

Мікаель кивнув.

— Цю історію я й збираюся опублікувати, — сказав він.

— У деяких колах вона популярності не матиме.

Соня ще якийсь час повагалася. Мікаель чекав.

— Півгодини тому я говорила з Бубланськи. Він мало що сказав, але, схоже, попереднє слідство по обвинуваченню Саландер у вбивстві ваших друзів закрите. Фокус перемістився на Нідермана.

— І це означає, що…

Він не договорив, залишивши питання висіти в повітрі. Соня Мудіґ знизала плечима.

— Хто займатиметься розслідуванням справи Саландер?

— Я не знаю. Події в Госсеберзі належать, у першу чергу, до компетенції Ґетеборґа. Проте я припускаю, що перед висуненням обвинувачення кому-небудь у Стокгольмі доручать об’єднати весь матеріал.

— Розумію. Можемо побитися об заклад, що СЕПО візьме розслідування на себе.

Вона похитала головою.

Потяг під’їжджав до Алінґсоса. Мікаель схилився до співрозмовниці.

— Соню… я думаю, ви розумієте, до чого все йде. Якщо історія Залаченка набуде розголосу, вибухне грандіозний скандал. Група співробітників СЕПО вступила в змову з психіатром, аби засадити Саландер до психлікарні. Їм залишається лише вперто наполягати на тому, що Лісбет Саландер справді божевільна і те, що її було примусово запроторено до лікарні в дев'яносто першому році, справді небезпідставно.

Соня Мудіґ кивнула.

— Я зроблю все, що зможу, щоб зашкодити цьому плану, — вів далі Мікаель. — Лісбет Саландер так само нормальна, як і ми з вами. Своєрідна — так, безумовно, проте її розумові здібності не викликають жодних сумнівів.

Соня Мудіґ знову кивнула. Мікаель зробив паузу, щоб вона змогла засвоїти сказане.

— Мені буде потрібна допомога кого-небудь з того боку барикад, на кого я зміг би покластися, — сказав він.

Вона поглянула йому в очі і похитала головою:

— Я не компетентна визначати, чи Лісбет Саландер хвора психічно.

— Так, але ви компетентні вирішувати, чинилися щодо неї протиправні дії чи ні.

— Що ви пропонуєте?

— Я не прошу, щоб ви доносили на колег, але хочу, щоб ви забезпечували мене інформацією, якщо виявите, що Лісбет загрожує небезпека знову стати жертвою протиправних дій.

Соня Мудіґ мовчала.

— Я не прошу, щоб ви розкривали технічні деталі слідства або щось подібне. Оцінюйте ситуацію самі. Та мені необхідно знати, як розвиватиметься історія з судовим переслідуванням Лісбет Саландер.

— Це скидається на надійний спосіб заробити звільнення.

— Ви — джерело. Я під жодним оглядом не назву вашого імені і не поставлю вас у скрутне становище.

Він дістав блокнот і написав адресу електронної пошти.

— Це анонімна інтернетівська адреса. Якщо захочете що-небудь повідомити, можете нею скористатися. Тільки не пишіть зі своєї звичайної офіційної адреси. Створіть власну тимчасову адресу в Інтернеті.

Соня Мудіґ узяла аркушик і поклала його до внутрішньої кишені піджака. Вона нічого не пообіцяла.

У суботу о сьомій годині ранку інспектора кримінальної поліції Маркуса Ерландера розбудив телефонний дзвінок. Чулися голоси з телевізора, з кухні долітав аромат кави — дружина вже поринула у вранішні справи. До своєї квартири в містечку Мельндаль під Ґетеборгом він добрався десь о першій ночі і проспав лише годин із п’ять, а перед тим майже двадцять дві години не присідав. Отож, простягаючи руку до телефону, він відчував, що зовсім не виспався.

— Мортенссон, патрульна служба, нічне чергування. Ти вже встиг прокинутися?

— Ні, — відповів Ерландер. — Я ледве встиг заснути. Що сталося?

— Новини. Знайшли Аніту Касперссон.

— Де?

— На під’їзді до поселення Сеглора, на південь від Буроса.

Ерландер подумки уявив собі карту.

— На південь, — сказав він. — Він вибирає дрібні дороги. Мабуть, проїхав по шосе сто вісімдесят над Буросом і звернув на південь. Ми попередили Мальмьо?

— І Хельсінґборґ, Ландскруну і Треллеборґ. І Карлскруну. Я маю на увазі пором на схід.

Ерландер підвівся і потер шию.

— У нього тепер майже доба переваги. Він міг уже покинути країну. Як знайшли Касперссон?

— Вона постукала в двері вілли на в’їзді в Сеглору.

— Що?

— Вона постукала.

— Я чув. Ти хочеш сказати, що вона жива?

— Вибач. Я втомився і висловлююся не зовсім чітко. Аніта Касперссон дошкандибала до Сеглори сьогодні десять хвилин на четверту ночі і постукала ногами в двері будинку, перелякавши сім’ю, що спала в домі. Вона була боса, дуже змерзла, із зв’язаними за спиною руками. Зараз вона перебуває у лікарні в Буросі, і до неї вже приїхав чоловік.

— Хай йому біс! Думаю, ми всі вже вважали, що вона мертва.

— Інколи трапляються сюрпризи.

— Приємні сюрпризи.

— Отже, саме час для неприємних новин. Тут уже з п’ятої ранку перебуває заступник начальника обласного управління Спонгберґ. Вона розпорядилася, щоб ти швидко

1 ... 15 16 17 ... 184
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повітряний замок, що вибухнув», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Повітряний замок, що вибухнув"