Читати книгу - "Галка"

261
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Галка" автора Павло Федорович Автомонов. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 135
Перейти на сторінку:
на фронт? Під Ленінградом тим танкам і не розвернутися: то каміння, то болота, то ліси, не те, що на Україні, куди отак пішли могутньо наші танки з-під Бєлгорода…

— Розвернемося і тут! — сказав я, аби що відповісти.

— Люди кажуть, що сьогодні наші візьмуть Київ. Оце буде подарунок до Жовтневих свят!

— Повинні взяти Київ…

— А ви, товаришу старший лейтенант, мабуть, з України?

— Так. Але в Києві ніколи не був.

— Зате в Ленінграді побували! — тяжко зітхнув перукар і змовк, думаючи про пережите і, напевне ж, про смерть когось із своїх.

Кілька годин я ходив по осінньому місту, мов сновида. Та ще погода якраз під настрій. Низький туман повис над вулицями. Віддалік будинки нагадували затоплені скелі. Мряка, здавалося, проникала в саму душу, від чого було сумно і безнадійно. Думав про Василя й Оскара. Невідомо, кого до них пришлють третього. Але вже відомо, що другого Галку Вася не зустріне у житті. Ми ж не просто подружилися, а встигли взнати душу один одного. Ця обставина й змусила нас обох назватися по імені, коли цього зажадав Іван Сергійович. Це важливо для роботи у ворожому тилу у групі з трьох осіб. 1 ось наші плани, надії діяти разом й допомагати командирові Оскару тепер залишаться десь позаду: радист Галка уже чужий!

Повернувся я, коли вже давно стемніло. Як і вперше на цій квартирі, кухонний стіл був застелений білою скатертиною, і на ньому у тарілках розставлені страви.

Оскар, Василь і Іван Сергійович уже чекали на мене. Наперебій вони стали вигукувати:

— Київ наш!

— Війська Першого Українського фронту…

— Під командуванням Ватутіна оволоділи столицею України…

— Вітаємо тебе! Залишилося взяти ще п'ять столиць — Мінськ, Вільнюс, Ригу, Таллін і Кишинів… — збуджено говорив лейтенант Василь.

— І, мабуть, десяток столиць інших держав і самий Берлін! — сказав Іван Сергійович. — Тож сьогодні початок. Кінець ще далеко!

Старший лейтенант Оскар та Іван Сергійович пішли в іншу кімнату, до буфета. На кухні залишилися Василь і я.

Губи у Василя скривлені, ніби від болю. Очі налиті слізьми. Так, у сірих Василевих очах, які подовгу можуть не кліпнути, я помітив якусь нерішучість, розгубленість і ще те, що люди називають вірністю. Це означало, що я з ним був справжнім побратимом, хоча в бою, в десанті побувати ще й не довелося.

— Ти що, Васю?

— Сльози самі по собі. Некеровані, як і радіохвилі, бо почують їх і свої, і німці. Мені важко буде без тебе. Мені здається, що ми з тобою ось уже три місяці, як народилися близнюками і не можемо один без одного й у ворожому тилу. Без тебе я там загину..! — ледь чутно мовив Василь.

— Що ти говориш?

— Вірити у такий фінал не хочеться, а передчуття є! Однак ти помовчуй, а то полковник…

— Який полковник?.. Звідки ти знаєш, що Іван Сергійович полковник?

— Микола казав, а той знає більше, ніж ми…

— Нащо мені говорити про те, що в тебе на серці! Когось же пришлють. Звичайно, гарного хлопця!.. Ситуація! Скільки було обговорено, плановано, і все для мене розвалилося, мов хатина під важким танком КВ. Вже не доведеться корчити із себе писаря управи, коли жандармерія зажадає документи, не передати батькові й матері фото Олі з орденом і медаллю. Та що вдієш, Васю…

До кухні зайшли Іван Сергійович і старший лейтенант Оскар, принесли чашки. На плиті тим часом кипів великий чайник і парувала в каструлі каша, що її Оскар заправив тушкованою свининою. Запахло лавровим листом і чорним горошковим перчиком.

Вони сіли, але не як тоді, коли вперше вечеряли у цій хаті. Я між Оскаром і Василем. День 6 листопада був воістину історичний і тому, що це була 26-та річниця пострілу з крейсера «Аврора», і тому, що війська Першого Українського фронту повернули Батьківщині найдавнішу столицю Русі — багатостраждальний Київ. А тут якийсь випадок змінює кермо моєї долі.

Хтось потеленькав у дзвоник. Василь відчинив двері. Увійшов шофер у цивільному одязі й сказав Іванові Сергійовичу:

— Дозвольте?.. Машина вже стоїть на вулиці.

— Хочеш, перекуси? Час ще є. Хай хлопці побудуть разом…

Вже який раз дивувався я оцій зовні суворій, з шрамом на щоці людині. Скільки у полковника батьківського тепла, якого я так мало пізнав, бо батько помер, коли мені було чотирнадцять, та й просто я тоді не помічав цього. Батькове тепло відчуваєш потім, після його смерті, коли виростеш сам. Тепло те, як струм в акумуляторі, віддається довго ще й довго, а може, і все життя, якщо велика сила душі була в батька. Тому кожен порух, кожна фраза Івана Сергійовича, на зразок: «Нехай хлопці побудуть разом», залишається у пам'яті, западає в душу.

— Ви і над тією групою начальник? — запитав я.

— Там інший.

— Угу…

Та ось ми присіли перед дорогою. Я дивився на своє ліжко, дбайливо заправлене Василем, бо так акуратно, як він умів, я не заправляв. Все-таки ота розхристаність, за яку ганяли у запасному полку, відчувалася і на заправленому ліжку. Василь же те робив мені потай, і навіть Іван Сергійович думав, що так заправляю свою постіль я. А може, удавав, що не помітив того чужого старання? Чи вбачав у цьому взаємовиручку на перших сходинках дружби.

На вулиці довго не затримувалися. Обнялися, поплескали один одного по плечу, і я сів у машину. Неймовірно було жаль чомусь Василя. Нащо він говорив про оте передчуття?

1 ... 15 16 17 ... 135
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Галка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Галка"