Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Збій системи, Інна Земець 📚 - Українською

Читати книгу - "Збій системи, Інна Земець"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Збій системи" автора Інна Земець. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 71
Перейти на сторінку:
Глава 4

 

      - Щоб я ще раз на таку аферу погодилась! Я ледь не сконала за той вечір! – вже пів ранку на Вальку лаюсь і спинитись не можу. – Рада за те, що ви там вдвох з Ігорем гарно час проводите, та нащо мені такі стреси?

        - Вибач, Аня! Ну хто ж знав? Та і не сталося ж нічого поганого, – торохкотіла подруга. – Ти ж просто герой дня! Тепер точно чекай на гарну премію – Сердюк людина щедра, оцінить твою допомогу, навіть не сумніваюсь. А я тобі дякую аж до неба!

Не хочу тих подяк, пів ночі не спала, себе гризла. Насолода виразом обличчя шефа швидко розчинилась в невдоволенні власним вчинком. Подив на його холодному обличчі не вартував таких нервів. Сиділа б собі тихенько, не відсвічувала, так ні ж, влізла на свою голову! Тільки до понеділка заспокоїлась, як новий тиждень збив з ніг, бо розпочався з виклику до кабінету керівника відділу. Він мав для мене повідомлення, що моє звичне робоче місце вже мені не належить. Мене переведено на іншу посаду, інший поверх, іншу роботу. Відтепер - я асистент Великого і Могутнього, а мій кабінет на поверсі топів. Керівник випромінював мегаватти цікавості, але обмежився лише посмішкою, що виглядала для мене ніби вголос промовлене "Спритна дівка!".

       - Я можу відмовитись? – без особливої надії запитала я.

       - Самі у Гліба Демидовича дізнаєтесь, відміняти його накази не в моїй компетенції.

Отже, мене, маленький гвинтик системи, не питаючи закинули в центр механізму, попри мої сподівання і далі продовжувати спокійно працювати на тому місці, яке сама собі обрала. Чим не була засмучена, то це сумою, яку відтепер отримуватиму, та це був хоч і великий плюс, але він не міг анулювати мінуси, яких я бачила все більше. Валя зустріла мене з широченною посмішкою, провела до мого кабінету неподалік від свого.

        - Ось, пані асистентка, обживайся.

        - А де моя попередниця? З’їв з кісточками чи тут рештки пошукати?

     - Заспокойся, нікого не підживаєш – ця вакансія довго вільна була, Микита кілька місяців тому звільнився за власним бажанням.

         - Вірю.

Ляпнула коробку з речами на стіл, роззирнулась – світло, холодно, просторо, ані сусідів ані радості. Випхала подругу за двері, до них чолом притулилася. Чорт забирай, яке нахабство! Підвищенню ніби й радіти треба, та не такому ж безцеремонному. В пошті вже чекали інструкції і документи, а на обід чатував Жіночий Клуб, що відреагував на моє піднесення до неочікуваних висот цілком передбачувано. Жартівливо підбадьорюючи мене, вони дзвінко та радісно сміялись з моєї блискавичної кар'єри з легкої руки Валентини. Та ж рука, що несла персональну відповідальність за це вир спонтанності, сиділа непорушно як її господиня, що тихо споглядала на мене, очікуючи поки лишимось на самоті.

       - Аня, ну чого ти? Це ж фантастичне везіння, а не вирок.

       - Ти б очі Володимира Васильовича бачила, коли повідомляв мені про переведення на нову посаду. А все ті ваші жарти дурні, що поповзли як таргани по офісу!

        - А це тут до чого?!

     - До того! Бо у всіх тепер два варіанта: або подруга нагору потягнула, або сама який шлях потаємний відшукала. Кілька місяців бозна де на задвірках і тут тиць-гриць – асистентка! Фу, неприємно!

          - Це твої вигадки, - відмахнулась від мене Валя. – А як хто так і думає – то їх проблеми, тобі нема чого соромитись.

Хіба що зустрічі на вечірці, хоча Валя про це досі не знала. Нова посада – нові обов’язки, тепер відрядження стало неминучим. Та я все ще сподівалась, що до нас приєднаються його секретарка і виконавчий. Валя знищила мої надії вщент - її присутності шеф не потребує, Ігоря також. Закохані вбачали в цьому лише чудове, я все ще намагалась примиритись з вивертом долі, який сама й спровокувала, відверто кажучи. До вечора я все більше була переконана в тому, що мене везуть не лише як перекладача. Думати так про Сердюка було неприємно, але і відмітати ці думки не вдавалось. Що б він собі не вигадав, та робити ще більший вклад в його перемовини я не планувала - хай до нього скільки завгодно клинці підбиває, та сам спати вкладатиме. Обурена своїми власними думками, я була на взводі, коли Валя передала мені повідомлення, що на мене чекає Гліб Демидович.

         - Заходь, він чекає, - сказала подруга і рукою на двері вказала.

Стоячи попід дверима глибоко подихала, набрала повні легені впевненості і зайшла всередину. Сердюк сидів за столом і різкими рухами щось на папері викреслював.

         - Добрий день, Гліб Демидович.

Він підвів на мене очі і вказав на стілець.

      - Добрий день, Анна, сідайте. До речі, до мене без по-батькові – це зайве. Як ви вже, мабуть, зрозуміли, посада асистентки передбачає таку опцію, як відрядження, тож давайте про деталі.

Тук-тук-тук, обухом колотило мене по барабанних перетинках. Шеф відкинув ручку, сплів пальці і сперся ліктями на стіл, дивлячись мені прямо у вічі.

        - Виїзд в п’ятницю вдень. Багаж зранку з собою в офіс беріть. Одна пересадка і менш ніж за добу будемо на місці.  Це зустріч неофіційна, зустрічаємось в суботу в ресторані нашого готелю. Дрес-код не вечірній, але і офісний костюм буде недоречний, підготуйте щось принагідне.

Він казав мені ще щось, здається про Франца Ксав’є розповідав, а я сиділа і намагалась не заволати. Про одяг він мені підказує! А я ніби в спортивках чи купальнику збиралась туди заявитись? У вухах вже не стукало, а свистіло, кров носилась в голові вихором, думки не поспівали за словами – тільки паузу в монолозі вихопила, одразу втулила свої п’ять копійок:

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 15 16 17 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Збій системи, Інна Земець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Збій системи, Інна Земець"