Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

         Щоправда, довелося нам підписати ще одну угоду, не більше п'ятдесяти медичних капсул і не більш як тисяча клієнтів на місяць.  Але оскільки ми не збиралися розширюватися і наполовину від цього числа, то підписали угоду без будь-яких проблем. 

         Крім Галісії і Девоса, було ще близько п'ятдесяти осіб, які обіймають різні керівні посади в моїх компаніях. І всі вони також пройшли добровільно-примусову перевірку і встановлення ментальних закладок.

         Ніхто не змушував їх встановлювати їх, але якщо вони хотіли залишитися на своїх посадах, то зобов'язані були їх встановити. Нічого особливо ганебного не було в них, просто вести всі справи чесно, прагнути до розвитку довірених їм підприємств, а головне - не красти.

        Я думав, що вже з крадіжками у мене буде все нормально, як же. Під час перевірки з'ясувалося, що, так чи інакше, крадуть усі.  Але ж багато хто це навіть крадіжкою не вважає, що з того, що візьмуть із роботи шматок енерговоду, щоб удома зробити освітлення на вулиці, або чому б не взяти датапад для своєї дитини, все одно він коштує копійки.

        Були, щоправда, і не настільки дріб'язкові крадіжки, один примудрився списати обладнання на мільйон кредитів. Навіть не знаю, на що він розраховував, погоджуючись на перевірку і встановлення ментальних закладок.

        На щастя, таких злодіїв було мало, здебільшого люди тягли з роботи різні дрібниці.  За дві години я нарешті закінчив завантаження обладнання з розхідниками для нейромереж і став чекати повернення Гільшака.

Полетимо ми на Дзен учотирьох - я, Рірррр, Сімеон і Гільшак. Решта вирушать разом із транспортником на корветі одразу до Шаррна. Ми їх потім дорогою наздоженемо.

        - Зачекалися? - запитав Гільшак, піднявшись на борт із великою сумкою, у якій щось дзвеніло, немов усередині стояли скляні пляшки. Побачивши мій погляд на сумку, Гільшак додав,- Ну треба ж узяти із собою трохи презентів.  Мій учень, батько Сімеона, завжди казав, що дружні стосунки краще починати з п'янки.

          - Тато так не говорив,- відгукнувся Симеон з обуренням,- Він узагалі проти алкоголю.

          - Ага, це після того, як кілька разів отримав від Кари і Греї,- усміхнувся Гільшак, підморгнувши мені.

- А мені спробувати можна буде? - проричав Ріррррр.

- Обійдешся, малий ще,- суворо окоротив Рірррра Гільшак. Взагалі, з появою Гільшака Ріррр намагався поводитися дуже тихо, я в нього навіть запитував, із чим це пов'язано, як виявилося, Гільшак легендарна особистість у їхньому середовищі, а Ріррр просто боїться поряд із ним.

            - Арі, всі на борту, починай зліт.- зв'язався я з Арніель і, залишивши хлопців влаштовуватися на кораблі, сам попрямував до своїх дівчат. Маарі нещодавно нарешті вивчила пілотські бази і тепер могла пілотувати корабель не тільки в ручному режимі, а й у стандартному.

            Арніель на кораблі буде за моєї відсутності головною, а Маарі якраз і буде пілотом під керівництвом аграфки.  До мого приходу на місток Маарі закінчувала переговори з Дінітрієм і, отримавши від нього дозвіл на зліт разом із коридором, почала піднімати в повітря корабель.

             Помилувавшись півгодинки за напруженою і зануреною в роботу Маарі, я вирушив назад до хлопців. Політ триватиме для нас недовго. Нам тільки й треба було, що дістатися до мого корабля і перевантажити в нього наші вантажі.

         Через три години ми нарешті приземлилися поруч із моїм кораблем. Сам процес перевантаження вантажів завдяки телекінезу не зайняв і години.  Ще близько двох годин зайняло прощання з Маарі та Арніель у моїй каюті на корветі, і тільки після цього я, задоволений, немов кіт, що об'ївся сметани, перебрався на борт мого корабля.

         Від Гільшака в ментальному плані несло схожими зі мною емоціями, тож можна було припустити, чим він займався нещодавно. А ось від Сімеона йшло обурення і заздрість, добре ще, що без негативного підтексту.

                     - Як бачимо, місця мало у нас,- сказав я,- Вибираємо собі куточок і облаштовуємо його, летіти нам довго, дуже довго.

            - Нічого, я звик до далеких польотів. Я ж розповідав, як ми поверталися з іншої галактики? - запитав у мене Гільшак, ну ось знову ввімкнувся в нього режим ностальгії. Хоча мушу визнати, що розповідає він цікаво, а іноді навіть використовує фотонні ілюзії для демонстрації того чи іншого моменту.

             - Так, дядьку, я вже разів п'ять від тебе чув. Ще разів десять від батька й мами Кари, більше я не витримаю,- поскаржився Симеон.

- А от ми не чули,- переглянувшись із Рірррром, промовив я.

              - Ну тоді слухайте. Брав участь Алекс, батько цього охламона, - кивнув він на Сімеона, - у війні на боці Союзу Трьох, ох як брав участь, і, мабуть, це не сподобалося покровителям супротивників - джоре, подробиць не знаю, тому що це сталося ще до знайомства з Алексом, але щось там відбулося, і корабель Алекса в гіпері натрапив на портал і опинився в іншій галактиці, моїй галактиці, прямо в центрі конфлікту оро й орсо...- почав розповідь Гільшак.

- Де тут можна поспати? - страждально запитав Симеон, і я просто обвів усе навколо рукою. 

          Політ на моєму новому кораблі відрізнявся від польоту в гіперпросторі дуже сильно. Було кумедно дивитися за всіма під час нашого першого стрибка на межу реальності.

І якщо Гільшак швидко оклигав, взявши псіоніку під контроль, то Симеон і Рірррр знепритомніли від перевантаження. Але ж я попереджав усіх, але їм, бачте, було цікаво, добре, що серйозних травм ніхто не отримав.

          А далі почався нудний політ. Уже на третій день польоту Гільшак взявся за наше навчання, виявляється, його вид найкраще володіє телекінезом, ось він і почав вчити мікроконтролю. 

І знову це відрізнялося від того, що я знав від Декса, Мікіль і баз знань аграфів із псіоніки. Все ж таки це була іносвітова школа псіоніки. Але, мушу визнати, вона була досить ефективною.