Читати книгу - "Регент. Право сильного, Анні Кос"

— Мілорде Хальварде. Щаслива познайомитися з Вами, хоча надії на цю зустріч, здавалося б, не залишалося. Втім шляхи долі часом непередбачувані, і я щиро вдячна їм за це.

— Ясновельможна пані, — він схилився дуже правильно, так, що жоден свідок не міг би сказати напевно — ввічливість це, загроза чи прояв шанобливості до матері спадкоємця трону. — Для мене честь бути вашим гостем.

— Гадаю, це вдалий час, аби обговорити майбутнє імперії.

— Без сумніву, і якнайшвидше. Ми з лордом регентом узяли на себе сміливість запросити також верховного жерця та леді Мейрам із чоловіком. Вони мають право знати, що відбувається, адже прийняті сьогодні решення торкнуться й їхнього майбутнього.

Багато було сказано в той день за зачиненими дверима. Про магію, про те, що сталося з Аділем, про стихії, що вибрали собі інші шляхи, про загибель лордів Зафіра і Вафі, які щиро вірили, що захищають трон. Хальвард слухав, не перебиваючи, проте з кожною фразою ставав дедалі задумливішим.

— Мені шкода, що я не змогла вберегти сина, — закінчила довгу розповідь Арселія. — Його магія частково збереглася, але, на жаль, цього замало, щоб узяти на себе відповідальність за майбутнє цілого народу. Ми повинні повідомити про це раді якомога швидше.

— А що із силами Саада? — запитав Хальвард, перевівши погляд на Іліяса.

— Збереглися повністю, — відповіла замість нього Мейрам. — Кілька днів тому ми зняли печатки й переконалися в цьому особисто.

— Очевидно, обмеження його дару спрацювало в обидві сторони, — пояснив верховний жрець. — Тепер я, здається, починаю розуміти, наскільки тісно взаємопов'язані магічні жили між собою. Вони, як одна величезна посудина із сотнею горловин. Якщо все спокійно, то сила розподіляється рівномірно й досягає природної точки рівноваги. Але варто тільки нахилити посудину, відбити найменшу її частину чи пошкодити дно — і магія почне витікати, доки остання крапля не піде в землю. Саад же виявився відрізаним від власної могутності, став окремим запечатаним сховищем. Він не міг зачерпнути магію силоміць, але й зовнішні стихії втратили доступ до його енергетичних потоків.

— Загалом, тільки в цій кімнаті в нас є кілька претендентів на трон, — узагальнив Ульф, не зводячи погляду з герцога. — Аділь — по праву старшинства у правлячій гілці. Іліяс — як найдосвідченіший та наймогутніший маг чотирьох стихій з-поміж нині живих. Саад — як єдиний уцілілий носій повного дару роду Фарріт. І, нарешті, ти Хальварде, герцог Недоре, далекий нащадок молодшої гілки імператорської родини, переможець останньої магічної війни й той, хто зупинив навалу демонів.

— П'ятеро, — поправила його Йорунн. — Є ще ти, Ульфе Ньорде, людина, яка двічі врятувала життя спадкоємцю та ясновельможній пані, регент імперії, який утримав країну на грані розколу, — по праву сильного.

— Чи не забагато честі для безрідного рибалки? — усміхнувся Ульф.

— У жодному разі, — заперечив Іліяс. — Не віриться, що це стало можливим лише за одну осінь, але Вас визнали і прості жителі Дармсуда, і знать. Союз із хранителями кордонів був підписаний саме ім'ям регента, торгова гільдія стала на Вашу сторону, а після подій з Анваром сумнівів у Вашій вірності інтересам імперії не залишилося.

У кімнаті запанувало мовчання. Йорунн поклала руку на плече чоловіка:

— Яке твоє слово?

— Якби я хотів посісти трон імперії, то зробив би це вже давно, — Хальвард задумливо провів пальцем по підлокітнику крісла. — Але всі мої амбіції згоріли в полум'ї воєн, а могутність, подарована темрявою, не має жодного стосунку до стихій. Я тут лише як представник герцогства і, частково, як свідок законної передачі влади. Не більше того.

— Я не прийму вінець, навіть якщо велика рада аристократії запропонує його мені, — Іліяс залишився повністю незворушним. — Я не політик, не воїн, я не зможу вести за собою людей. Усе своє життя я присвятив дослідженням й пошуку знань, хотілося б, аби так було й надалі. Крім того, роки моєї юності вже позаду. Ми з дружиною хотіли б служити на благо імперії, а не правити нею. Неперевершена Лейла подарувала мені двох чарівних дочок, на жаль, майже не обдарованих магічно, — і я не наважуся просити її про щось більше. Хто успадкував би владу після мене? Ні-ні, це було б занадто недалекоглядним рішенням.

— Аділя теж не приймуть, — зауважила Арселія. — Через втрату магії та важку пам'ять про Сабіра. Та й коли я повідомлю раді про своє рішення відмовитися від титулу імператриці, — вона перевела погляд на Ульфа, — це не додасть міцності трону. Ми можемо приховувати правду ще два чи три місяці, але я не бачу сенсу прикидатися. Та й не хочу.

Ульф підійшов обережно взяв її за руку, немов би кажучи: «Не бійся, я з тобою».

— Саад ще зовсім дитина, — Мейрам уперто стиснула губи й повернулася до Хальварда. — Навіть якщо зараз уся знать і воєначальники визнають його наступним імператором, що станеться через рік? П'ять? Десять? Спогади про Анвара зітруться, забудуться розправи, які влаштовував над непокірними мій брат, імена Зафіра та Вафі перетворяться на вицвілі літери на сторінках запорошених архівів. І коло замкнеться. Рано чи пізно знайдуться ті, хто спробують захопити трон. Силою чи обманом — не важливо. Я провела при дворі довгі роки, більше ніж будь-хто з вас, бачила, як щоденний страх ламає волю законного, визнаного всіма наступника, який зійшов на трон у розквіті сил і могутності. Що ж буде з дитиною? Хотілося б вірити, що Саад виросте іншим, що гніт всюдисущих заздрощів та злоби омине його. Але хіба хоч хтось із вас вірить у це? — вона обвела всіх присутніх уважним поглядом.

Малкон обійняв друхину за плечі, але Мейрам продовжила, навіть не помітивши цього заступницького жесту.

— Титул імператора для Саада — майже вирок. Хіба може мати бажати дитині такої долі? Влада — ніщо порівняно з можливістю жити, любити, дихати на повні груди, вірити й сподіватися, — Мейрам ледь вдалося заспокоїтися і вгамувати тремтіння. — Це золота клітка.