Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Матінка Цзя кивнула й замислилась. А черниця вела далі:

— Крім того, від батьків або старших у роду пожертвувань потрібно більше. Але оскільки ви, матінко, робите це заради Баоюя, було б несправедливо жертвувати так багато. Цілком достатньо від п’яти до семи цзінів оливи на день.

— Гаразд, нехай буде по п’ять цзінів, — погодилася матінка Цзя. — Розраховуватися будемо відразу за місяць.

— Слава великому й милосердному бодхисатві! — вигукнула черниця.

Матінка Цзя покликала служницю й наказала:

— Відтепер, коли Баоюй буде виїжджати з дому, давайте його служникам по декілька в’язок монет на пожертвування лаоським і буддійським ченцям, бідним і стражденним.

Поговоривши ще трохи з матінкою Цзя, черниця вирушила побалакати з іншими жінками й запитати про їхнє здоров’я. Дійшла черга й до наложниці Чжао, що саме в цей час склеювала з клаптиків підошви для туфель. Вони привітались, і наложниця звеліла подати черниці чаю.

Побачивши на кані клаптики атласу й шовку, черниця сказала:

— У мене саме нема чим покрити верх для туфель. Може, дасте кілька клаптиків?

— Вибирай сама! — Чжао зітхнула. — Думаєш, знайдеться підходящий клаптик? Мені ж ніколи не перепадає нічого путнього! Але якщо не гидуєш, бери!

Черниця вибрала клаптики і сховала в рукав. Тоді наложниця їй сказала:

— Нещодавно я послала тобі п’ятсот монет, чи зробила ти на них підношення Яо-вану?[235]

— Звичайно, зробила!

— От і добре! — кивнула головою наложниця Чжао, знову зітхнувши. — Я б завжди робила підношення, коли б жила краще, а зараз не можу. Бажань у мене багато, а коштів мало.

— Не засмучуйтеся, — заспокоїла її Ма. — Незабаром ваш синок підросте, стане чиновником, тоді зможете робити все, що заманеться. І обітниці давати, і підношення робити.

— Гаразд, гаразд! — перебила її Чжао. — Краще не говорити про це! З ким ми в цьому домі можемо зрівнятися? Баоюй зовсім іще хлопчисько, гарний собою, не дивно, що всі його люблять і пестять, а от хазяйку я терпіти не можу!..

І, бажаючи пояснити, кого вона має на увазі, наложниця піднесла догори два пальці. Черниця відразу збагнула, про кого йдеться, і запитала:

— Це ви про другу пані — дружину пана Цзя Ляня?

Перелякана наложниця замахала руками, кинулася до дверей і, відсунувши фіранку, виглянула назовні. Переконавшись, що нікого немає, вона повернулася й тихенько сказала:

— Мовчи! А то лихо буде! Але позаяк ти сама здогадалася, скажу тобі, не я буду, якщо вона не прибере до рук і не перетягне до своїх родичів усі багатства роду Цзя!

Почувши це, черниця вирішила вивідати, до чого хилить наложниця, і запитала:

— Навіщо ви мені говорите про це? Невже я сама не бачу! А все тому, що ви мовчите, слова їй усупереч не скажете, втім, можливо, це й краще!

— Матінко ти моя! — вигукнула Чжао. — Хіба вона не робить усе, що хоче? Хіба хто-небудь сміє їй суперечити?

— Простіть мене за мої грішні слова, — мовила Ма, — але слабість вас усіх здолала; боїтеся говорити прямо, дійте таємно! А ви сидите й чогось чекаєте!

Уловивши в словах черниці якийсь натяк, наложниця зраділа в душі й запитала:

— Як це таємно? Я із задоволенням зробила б усе, як треба, але хто мені допоможе? Хто наставить мене? Може, ти? З винагородою затримки не буде!

Черниця наблизилася до неї впритул і прошепотіла:

— Амітаба! Краще не запитуйте! Звідки мені знати про такі справи? Це ж гріх!

— Знову ти за своє! — з докором сказала наложниця Чжао. — Адже ти черниця й твій обов’язок допомагати людям, що потрапили в халепу. Невже ти можеш байдуже дивитись, як нас гублять? Чи боїшся, що я не віддячу?

— Я бачу, які ви терпите із сином образи, і дуже співчуваю вам, — відповіла черниця. — А нагорода тут ні при чому.

Аж тут у наложниці відлягло від серця, й вона сказала:

— Ти завжди була жінкою розумною, невже раптом подурнішала? Якщо своїм заклинанням ти зможеш звести їх обох, усе багатство перейде до нас. І вже тоді ти одержиш усе, що побажаєш!