Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

Темура

Авраам Абулафія (XIII ст.), за допомогою власної Кабали імен, поширює екстатичну техніку, за допомогою якої, читаючи божественні імена, що приховує текст Тори, тобто граючи на різних комбінаціях букв алфавіту івриту, можна отримати секретні повідомлення.

Джованні Піко делла Мірандола в XV ст. випадково помітив, що окремі кабалістичні техніки нагадують «мистецтво Раймунда» (ars Raimundi), або «Велике мистецтво» (Ars magna) каталонського містика Раймунда Луллія. Але саме в XVI ст. «мистецтво Раймунда» остаточно долучається до кабалістичних спекуляцій.

Досконала

мова

Луллій (який народився на Майорці, жив на перехресті трьох релігій: християнської, єврейської та мусульманської), представив ідеальну систему філософської мови, зрозумілу всім людям, за допомогою якої він запропонував залучити невірних до християнської істини. Щоб повністю узагальнити суть задуму Луллія, «Велике Мистецтво» (Ars Magna) використовує алфавіт, що складається з дев’яти літер — від B до K, який, залежно від положення, може відповідати абсолютним принципам (також відомим як Божественна Гідність), що стосуються суміжних Питань, Предметів, Чеснот та Вад. За допомогою складних математичних методів перестановки та комбінації філософ приходить до нескінченної кількості суджень (таких як «Доброта велика», «Величність зарозуміла» та ін), які, у свою чергу, можуть генерувати аргументи силогічного типу.

Матричне

колесо

та його рух

Одним із запропонованих способів створення цих комбінацій був рухомий механізм, що складається з трьох концентричних кіл, зменшених за розміром, які накладалися одне на одне та зазвичай и закріплювались у центрі за допомогою мотузки з вузлами. Обертаючи два менших кола всередині великого, можна було сформувати трійки букв, які відповідають певному судженню. У добу Відродження мистецтво Луллія відроджується, і в атмосфері відкриття таємниць кабали зазначається, що дев’ять Переваг плюс літера А в центрі кола можуть нагадувати десять кабалістичних сфірот. Літери від B до K, використовувані в мистецтві Луллія, легко асоціюються з єврейськими літерами, що для кабалістів означають ангельські імена та божественні атрибути. Більше того, навіть у кабалістичних текстах (де анаграма або перестановка літер виконувала важливу функцію) зображення колеса називалося матрицею, за допомогою якої літери божественного алфавіту породжували весь всесвіт. Водночас кабалістичні імена також можуть бути вигравірувані на печатках, і завдяки магічній та алхімічній традиціям круглі печатки набули популярності. Це спірне питання, оскільки Луллій знав — беручи до уваги регіон, де він мешкав, — ці кабалістичні традиції; але безперечно, що в XVI столітті відносини між луллізмом і кабалістикою були вже встановлені. Наприкінці століття в монументальному виданні комбінаторних творів Луллія (1598 р.) з’являється De auditu kabbalistico, переробка лулліанского трактату Ars brevis, де містилися певні згадки кабалістики (ймовірно, праця кінця XV ст.).

Луллізм

і кабалізм

Саме в Агріппи Неттесгаймського (1486—1535) вперше з’являється можливість створити з поєднаних кабали та луллізму чисту комбінаторну техніку та використовувати її для створення енциклопедії, яка є зображенням різних імовірних світів. Його праця In artem brevem R. Lulli (видана в 1598 р. у складі праць Луллія) на перший погляд здається доволі точним викладом принципів Ars magna, але надихається енциклопедичною магічною енергією зовсім іншого духу, ніж дух середньовічного натхнення.

Можемо побачити той самий неспокій в Aureum opus Валеріо де Валеріс (1589 р.), чиє мистецтво й надалі вчить, як множити поняття до нескін­ченності.

Джордано

Бруно

Також космологічне бачення Джордано Бруно (1548—1600) має на увазі нескінченний всесвіт, окружність якого (як уже сказав Микола Кузанський) не має певного місця. та центр його знаходиться всюди. Ідея нескінченності світів полягає в тому, що кожна мирська сутність може одночасно бути платонічною тінню інших ідеальних аспектів всесвіту, таких як сигнатури, посилання, зображення, емблеми, ієрогліфи, сигіли33. Ці образи, які Дж. Бруно знаходить серед герметичних традицій або навіть запозичує з власної уяви, є одкровенням саме через природно-символічні відносини, які виникають між ними та реальністю.

33 Сигіл або сигіла — символ, що має магічну силу. Сигіли широко використовувалися магами, алхіміками та іншими вченими Середньовіччя для викликання й управління духом або демоном. — Прим. ред.

Однак їхня функція полягає не стільки в тому, як у попередній мнемотехніці, щоб допомагати запам’ятовувати, але в тому, аби давати змогу розкривати сутність речей та їх взаємовідносини.

Ці образи характеризуються не тільки здатністю пробудити уяву: вони також мають магічні й операційні властивості (маються на увазі талісмани Фічіно). Також можливо, що багато магічних тверджень Дж. Бруно є не більше ніж метафорами, що вказують, згідно з особливостями його часу, на інтелектуальні операції або на те, що насправді образи виконують функцію поглинання в екстатичні переживання після інтенсивної концентрації; однак не можна ігнорувати той факт, що окремі з його тверджень про теургічні здібності печаток з’являються в тексті під назвою «Магія» (De magia) (1589 р.).

Стосовно іконографічного матеріалу, який використовує Дж. Бруно, то варто зауважити, що ми знаходимо зображення, які явно походять від герметичної традиції, інші, у свою чергу, походять від міфологічної традиції, певною мірою від некромантських діаграм, лулліанських припущень, тварин та рослин, алегоричних фігур, загальних для всього емблематичного репертуару.

Ієрогліфи

як техніка запам’ятовування

У праці «Про тіні ідей» (De umbris idearum) (1582 р.) Дж. Бруно пропонує рухливі концентричні колеса, на яких вписані літери латини, грецької та івриту. Окремі літери демонструють зображення, дії або ситуації, залежно від колеса, аби можна було складати такі комбінації, як «Аполлон на святкування» або «Аполлон ув’язнений», або у складніші комбінації: «Жінка, що їде на бику, яка розчісує волосся, тримаючи дзеркало в лівій руці, спостерігає на сцені підлітка із зеленим птахом у руці». Тут, на порозі всесвіту в стилі бароко, поєдналися не