Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

 - Давай, вбий мене! - закричав Емар. - Зайвий раз доведи, які маги жорсткі!

Дірас криво усміхнувся. 

- І для кого цей концерт? Ніхто ж нічого не побачить, ти розумієш, що від тебе і твоїх людей нічого не залишиться. 

- Мене будуть шукати! Моє ближнє оточення знає куди я поїхав і с ким буду мати справу. 

- То що ти пропонуєш? Відпустити тебе? Щоб ти накопичив силу та завдав нового удару? Щоб ти знову підбурював людей, розповідаючи, які чарівники поганці? 

- Ні. Я дам вам спокій, обіцяю! - Емар навіть кулак приклав до грудей, демонструючи присягу лицаря. 

Але мені було важко повірити його словам і батько підтвердив мої сумніви. Він похитав головою, підійшов трохи ближче до графа та зазирнув в його очі.

- Брешеш, я відчуваю! - сказав він, та створив грізне гарчання. Воно пролунало звідусіль, наче нас оточили з десяток великих драконів. 

 Емар хотів відсахнутися, але забув, що зараз знаходиться в земляному полоні. Тому просто похитнувся, смішно махаючи руками. 

В цей момент навколо нас почали з'являтися вовки, вони тихо виходили з хащі лісу. Полонені перевертні спочатку радісно замахали хвостами та підняли вуха, подумавши що це хтось зі своїх, а потім відчули що це зовсім не підмога, та різко змінили настрій. Знову засіпались, відновлюючи спроби втекти. 

- Радий бачити тебе, Тарел, - привітався Дірас із самим великим чорним вовком, на морді та біля очей якого вже були сиві волоски. 

Вовк коротко вклонився, та подивився на полонених перевертнів, утробно загарчавши. Ті злякано притиснули вуха та хвости, опустили голову. 

- Якщо ти хочеш щось додати до нашої розмови, - звернувся Дірас до Тарела, - то цей хлопчик може прочитати твої думки, та озвучити нам твої слова, - він глянув в бік Аїна. - Тільки якщо ти відкриєшся та дозволиш йому це. 

Тарел схвально кивнув головою. Аїн уважно подивився на чорного вовка та почав озвучувати нам думки перевертня: 

 - Так, в мене є пропозиція яка збереже репутацію магів та вирішить ситуацію згідно із законами перевертнів. - Аїн зробив невелику паузу, слухаючи думки Тарела. Продовжив: - Граф Емар порушив наші закони, підбуривши перевертнів до неправомірних дій. - Знову невелика пауза. - За його наказом, вони напали на дітей, здійснили напад на замок та його жителів які, при цьому, їм нічим не загрожували. - Пауза. - А саме головне, перевертні пішли проти своїх, напавши та полонивши вовка. Потім чинили опір, коли ми прийшли його визволяти. Ті перевертні вже відповіли за законом. Тепер ваша черга, - Тарел глянув на полонених вовків, а потім перевів погляд на людей. - Та ваша, - додав Аїн, промовивши думки сивого вовка.  

Емар почав виправдовуватися, мовляв, він хотів допомогти, домогтися свободи для перевертнів, але Тарел не хотів його слухати. Дірасу теж остогидла ця жалюгідна промова і він зробив так, що звук від слів Емара ніхто не чув. Чоловік, наче викинута не берег риба, відкривав рот, але жодного слова із нього не виходило. Він злякано схопився за горло та врешті припинив свої спроби щось сказати. 

Тарел знову подивився на Аїна, бажаючи щось сказати. Хлопчик вислухав його думки, та озвучив: 

- Тарел просить пробачення у чарівників, за підступні дії перевертнів. Та просить звільнити полонених. Він, та його зграя сама розбереться з порушниками закону. Та обіцяє, що Емар їх більше не потурбує. Більш того, вони потім відшукають інших порушників, що втекли, та змусять їх відповісти за свої дії. Ми можемо йти додому, та ні про що більше не турбуватися, тепер це вже їх справа. 

- Я не тримаю на вас зла, - відповів Дірас, вклонившись похилому, та все ще сильному і мудрому Тарелу. - І я поважаю ваші закони та не буду заважати. Але я повинен попросити поки не чіпати Емара. Мені треба дістати з нього деяку інформацію. 

- Я вам нічого не скажу! - заволав Емар, навіть почервонів від напруги. 

- А ти думаєш, що тебе хтось буде питати? - спокійно запитав у чоловіка Дірас, дивлячись йому в очі та дуже неприємно посміхаючись.  

- Тарел каже, що він згоден, - сповістив Аїн. - Більш того, пропонує допомогу. У нього та його людей великий досвід у добуванні інформації у таких ось не говірких полонених. 

- Добре, дякую тобі, - Дірас ввічливо вклонився чорному вовку. - Тоді, я спочатку заберу хлопця, потім повернуся за ним, - він хитнув головою у бік Емара. 

Після цих слів земля під ногами полонених перевертнів та людей, окрім Емара, знову стала м'якою, вона почала повільно їх відштовхувати, наче вони стали рости як рослини. Через хвилину вони були вільні, але ніхто не посмів навіть поворухнутися, не те щоб втекти. 

- Аїн забирайся на Саріда, а я заберу Сема. 

Хлопець помітно здригнувся, коли почув своє ім'я. Мабуть, він сподівався, що за цей час всі встигли про нього забути. Згодом ми всі вже летіли до замку. Аїн насолоджувався пригодою, щасливий, сидячи у мене на спині. Дірас міцно тримав Орсема чотирма лапами, а хлопець злякано тремтів, закривши очі.