Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Спомини 📚 - Українською

Читати книгу - "Спомини"

1 019
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спомини" автора Йосип Сліпий. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 166 167 168 ... 334
Перейти на сторінку:
СРСР, а в 1953–1954 — постійним представником СРСР в ООН. Дін Ґудергем Ачесон (Dean Gooderham Acheson, 1893–1971) — відомий американський політик, один з творців плану Маршалла та НАТО, у 1949–1953 pp. був державним секретарем США в адміністрації президента Гаррі Трумена. Після відставки залишався впливовим політиком та неофіційним радником президентів Кеннеді, Джонсона та Ніксона. І Вишинський, і Ачесон були кваліфікованими юристами та спеціялістами з міжнародного права. Основним полем їхніх дискусій були засідання Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку. Про Вишинського див.: Александр Звягинцев. Прокуроры двух эпох: Андрей Вышинский и Роман Руденко. Москва 2001. Про Ачесона див.: Robert L. Beisner. Dean Acheson: A Life in the Cold War. New York 2006. ">[793] на тему Балтики в Нью-Йорку. Ви знаєте добре, що мене арештували вночі, вночі перевезли до Києва, ніхто не знав, де я дівся. Вірні хотіли зложити мільйон рублів заставу, щоби мене випустили на свобідну стопу. Мене судили тайно вночі при замкнених дверях ось тут, недалеко Вашого теперішнього кабінету, без прокурора і оборонця, і зовсім не везли мене тоді на “суд народу”, хоч голосили передше, що мені лагодять шибеницю. А тепер, після 17-ти літ[794] тюрми і безбожницької та т. зв. “православної аґітації”, маючи адміністраційний і поліційний апарат в руках, Ви можете легко допровадити до того, що на мітинґах будуть кричати не тільки “він — ворог народу”, але і “розпни — убий його”. На мітинґи приходять не тільки віруючі, але і невіруючі, а крім того, Ви можете легко зібрати елемент, якого Вам там потрібно. Нині підняли справедливий голос, що убили Лумумбу[795]. А чи буде Вам мило, як будуть кричати на весь світ, що Ви убили греко-католицького митрополита, що стільки літ карався в тюрмах невинно. Мені там небагато лишається до життя, але прийміть до ласкавого відома, що я — безборонний каторжник-в’язень і терплю знущання, і то невинно, вже звише 20 літ! Хіба це досить! Є добра і гуманна російська приповідка, що “пленного не обижают”[796], а українці кажуть, що лежачого (недужого) не б’ють! А Ви самі казали, що не хочете штиками тримати державу і горожан, але прихильністю і задоволенням. Ще не так-то дуже давно мені говорили видні комуністи: “Учтите, митрополит, что вы не сидите за то, за что вас засудили, но по другим соображениям”[797]. Впрочім, це і на самому початку арешту мені заявили ось тут-таки в міністерстві: “Если бы Вы не [были] митрополит, Вы бы здесь не сидели”[798]. Значиться, сиджу за справу Церкви, за яку Ви, громадянине міністер, хочете мене знову наново обвинювати.

12. Замість аґітки я предкладав таке, на що вже, впрочім, була згода Міністерства внутрішніх справ у Москві 1953 року: усуньте неправну заборону Греко-Католицької Церкви на Україні і в Радянському Союзі, бо вона була вже правно признана 1944 р. Перестаньте переслідувати Греко-Католицьку Церкву, а лишіть вірним свободу бути греко-католиками або нез’єдиненими православними, якщо їм так подобається. А тоді, полишивши таку повну свободу, яку ґарантує Радянська Конституція, зобачите вислід: чи нарід хоче Греко-Католицької Церкви, чи ні, — і справа скінчена.

Ще деякі з Вас чекають, аж ми всі, греко-католики, повимираєм. Але даремні сподівання. Греко-Католицька Церква за кордоном скріпилася і зросла так незвичайно, як ніколи передше. Отже, наразі нема вигляду на її загибіль! А тут будемо вмирати ми, будете вмирати і Ви, а Греко-Католицька Церква перетриває в катакомбах безбожницьке і православне лихоліття, бо комуністи завтра не будуть такі, як нині, бо ті, що нині, далеко вже не такі, як вчера! Підкреслюю, що це не моя особиста думка, але загалу вірних. А тим часом знаєте, що хто би то не був, якщо на його смерть чекають збоку, то неприємна річ. Тому жийте на здоров’я, але дайте і нам бодай животіти.

13. Зокрема щодо Вас, громадянине міністер, то Ви безбожник, і яка Вам рація поборювати католицизм, а боронити православія? Ви ж в ніщо не вірите, і Вам навіть якось не випадає виступати в ролі апологета і оборонця Московської патріярхії і московського православія. Цього не робив навіть провід Міністерства внутрішніх справ 1953 p., хоч то все-таки їх патріярхія! Нема нині розумного комуніста не тільки на Україні, але і в Радянському Союзі, що хотів би повторити акти з 1945 і 1946 р. Вони задорого коштували Радянському Союзу, зокрема Радянській Україні. Скільки трупів і скільки це нашкодило державі і тут, і за кордоном. Не диво, що багато провідних комуністів признає одверто, і то не тільки в Москві, але і в Києві: ми поповнили похибку — нас обманули. Очевидно, треба це для добра держави направити, а направити похибку приносить кожному тільки честь і славу! І направити її легко! Радянська Україна признає ще Католицьку Церкву, отже, признає і Українську Католицьку Церкву. Конституція дає свободу совісти і реліґії, отже, вірні самі чинять, як самі вважають за добре, і відповідно до того займають свої Церкви. Так було вже постановлено 1953 р. в Москві. Впрочім, подрібно можна це ще обговорити. В таких справах не може рішати, а навіть підтвердити яка-небудь агітка, але основні студії і розумна, оглядна, спокійна державна політика.

14. Я аж тепер добре розумію, чому в Москві провід міністерства так бажав мати мою “Історію Вселенської Церкви на Україні і загалом в Радянському Союзі”, яка дала ніби нагоду до мойого поновного арешту і засуду на

1 ... 166 167 168 ... 334
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спомини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спомини"