Читати книгу - "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"

-Без тебе розберемося, що нам робити, - суворо промовив Кліффорд.

Бетфорд усміхнувся, а потім промовив - заспокойся, Кліффе. Хлопець має рацію... Краще б нам притримати язик, на час поки ми возимося з цією бестією.

У відповідь Кліффорд змовчав, а потім видав похмуру гримасу.

Бруддо, Фоллар - а ви що думаєте? - промовив Бетфорд, повернувши голову в їхній бік, - чи вдасться нам тут добре підзаробити?

-Хах, ще й як! - захоплено промовив Фоллар - думаю, справа буде легка. Та й платять порядно.

-Нам би краще не розслаблятися... Невідомо ще, що за "Бестія" ця буде.

-Ага... - Бетфорд повернув голову назад - будемо бачити...

Нарешті слуга супроводив їх до потрібного сектору, потім призупинився, а потім по черзі супроводив кожного з мисливців до їхніх окремих кімнат.

Перебуваючи у своїх кімнатах, мисливці зняли з себе запорошену бригантину, а потім почали відпочивати. Через кілька годин, кожен з них покинув свої покої. Їхній робочий одяг залишився лежати всередині їхніх кімнат. Зрештою, барон запросив їх на звану вечерю, не годиться з'являтися на неї в заношеному лахмітті. Вийшовши зі своїх кімнат і пройшовши до гостьової зали, вони виявили перед собою стіл, накритий дорогою скатертиною, на самому столі лежало поряд двадцяти вишуканих страв, на кожен смак. Видно барон не відмовляв собі в дорогому житті. Не встигнувши зробити й кроку, мисливців зустрів той самий слуга, Вольфар. Він порекомендував їм одягнутися солідніше.
 

Мене зараз кондрашка вистачить! - захоплено промовив Фоллар - до чого ж тут багато їжі!

-Тихо, поводься порядно, не те ще барон нас за дикунів прийме, - промовив Бетфорд.

-Перестань, Бетфорд. Де ми ще таке побачимо!

-До речі, Бетфорд. До чого вся ця удавана ввічливість? - зніяковів Кліффорд.

-Це називається етикет, Кліффорде. Я хотів справити на нас гарне враження.

-Ага, тобі вдалося...

До мисливців неспішно наблизився Вольфар.

-Господа. Барон велів передати, щоб ви вбралися...

-А чим його наш одяг не влаштовує?

-Вибачте панове, але я не маю права заперечувати. Пройдіть за мною, будь ласка.

-Гаразд, веди...

Вольфар завів мисливців до кравця. Сам він залишився чекати біля дверей. Мисливці зайшли всередину кімнати.

-А, панове мисливці... Не здивований, що вас до мене привели.

-То є?

-Цей стиль... Ух надто він суворий... Я розумію, у вашому ремеслі не вітаються барвисті тонни, але все ж... Було б дещо негарно приходити до барона в цьому.

-І у що ж ти маєш намір нас одягати?

-Я радий, що ви запитали. У мене на вибір сотні дублетів, та інших вишуканих нарядів, ви не пошкодуєте!

-Хм, дублети? Ніколи раніше не ходив у дублетах.

-Ну ось, саме час це надолужити! Почнемо, мабуть, із вас... Проходьте, проходьте!

Бетфорд зайшов за фіранку, потім кравець почав одягати на нього святковий дублет. Через п'ять хвилин Бетфорд вийшов із завіси. На дворянина він мало був схожий. Щоправда, дублет був до того тісним, що трохи перекривав йому дихання.

-Надо ж, Бетфорд. Та ти прям світська особа, не інакше - саркастично промовив Кліффорд.

Потім мисливці засміялися.

-Чого іржете, барани? Ви наступні на черзі.

-Ох, ні. У житті на себе це не натягну - з побоюванням промовив Фоллар.

-Вам доведеться, пане мисливець. Ви ж не хочете розчарувати Його милість? До того ж я не здивований, що ви не оцінили моє вбрання. До вашого відома, цей дублет пошито за останнім писком моди, і дуже затребуваний у вузьких колах!

-Ага, не дивно чому тільки у вузьких.

- Робіть, що вам сказано, - промовив Бетфорд, а потім попрямував до виходу, водночас поколюючись у деяких місцях, - я чекаю зовні... Ох, чорт забирай.

Нарешті всі мисливці одягнулися, і вийшли з кімнати.

-Так-так, а вам пасує, - саркастично підстьобнув Бетфорд.

-У мене все тисне... І як накажете в цьому ходити? - промовив Фоллар.

-Підтримую - відповів Бруддо.

-Терпіть, панове. Тепер настав час нарешті навідатися до гостьової зали.

-Швидше б зняти з себе цю убозтво - покусуючи губу, промовив Кліффорд.

Мисливці повернулися в зал, до того моменту в ньому перебувало кілька десятків стражників у латних обладунках. Бідолахам доводилося жадібно обтікати слиною, дивлячись на всі ті страви, які приготували на честь приїзду мисливців.