Читати книгу - "Камінний господар"

Я в тiм не бачу волi.

Д о н Ж у а н

Але владу, признайте, мав я.

А н н а

Нi, не признаю!

Було "взаємне полювання" тiльки, - я пам'ятаю, як ви се назвали, так бути ж ловчим не велика честь!

Ви ще не знаєте, що значить влада, що значить мати не одну правицю, а тисячi узброєних до бою, що можуть i скрiпляти й руйнувати всесвiтнi трони, й навiть - здобувати!

Д о н Ж у а н

(захоплений)

Се горда мрiя!

А н н а

(приступає ближче, пристрасно шепоче)

Так, здобути трон! ви мусите у спадок перейняти i сюю мрiю вкупi з командорством!

(Пiдбiгає до шафи i виймає звiдти бiлий плащ командорський).

Дон Жуан одразу здригається, але не може одвести очей од плаща, захоплений словами Анни.

Жуане, гляньте! от сей бiлий плащ, одежа командорська! Се не марне убрання для покраси! Вiн, мов прапор,

єднає коло себе всiх одважних, усiх, що не бояться крiв'ю й слiзьми сполучувать камiння сили й влади для вiчної будови слави!

Д о н Ж у а н

Анно!

Я досi вас не знав. Ви мов не жiнка, i чари вашi бiльшi вiд жiночих!

А н н а

(приступає до дон Жуана з плащем)

Примiряйте сього плаща.

Д о н Ж у а н

(хоче взяти, але спиняється)

Нi, Анно, менi ввижається на ньому кров!

А н н а

Се плащ новий, ще й разу не надiтий.

А хоч би й так? Хоч би i кров була?

З якого часу боїтесь ви кровi?

Д о н Ж у а н

Се правда, що менi її боятись?

Чому менi не взять сього плаща?

Адже я цiлий спадок забираю.

Вже ж я господар буду сьому дому!

А н н а

О, як ви се сказали по-новому!

Я прагну швидше вас таким побачить, яким ви стати маєте навiк!

(Подає плаща, дон Жуан бере його на себе, Анна дає йому меча, командорську патерицю i шолом з бiлими перами, знявши з стiни).

Яка величнiсть! Гляньте у свiчадо!

Дон Жуан пiдходить до свiчада i раптом скрикує.

А н н а

Чого ви?

Д о н Ж у а н

Вiн!.. його обличчя!

(Випускає меч i патерицю i затуляє очi руками).

А н н а

Сором!

Що вам привидiлось? Погляньте ще.

Не можна так уявi попускати.

Д о н Ж у а н

(зо страхом одкриває обличчя. Глянув. Здавленим вiд несвiтського жаху голосом).

Де я? мене нема… се вiн… камiнний!

(Точиться од свiчада вбiк до стiни i притуляється до неї плечима, тремтячи всiм тiлом).

Тим часом iз свiчада вирiзняється постать командора, така, як на пам'ятнику, тiльки без меча й патерицi, виступає з рами, iде важкою камiнною ходою просто до дон Жуана. Анна кидається межи дон Жуаном i командором. Командор лiвицею становить донну Анну на колiна, а правицю кладе на серце дон Жуановi. Дон Жуан застигає, поражений смертельним остовпiнням. Донна Анна скрикує i падає низьма додолу до нiг командоровi.

1912. 29/I

This file was created

with BookDesigner program

[email protected]

02.07.2008