Читати книгу - "Гірка правда"

З належністю до нації пов'язана інша тема, а саме "зрада". Поняття "зради", коли поминути порушення вірності у коханні, дружбі - зводиться до переходу на бік ворога, до віроломства. Раз, як це було сказане вище, належність до нації не є юридичною категорією, то не може бути мови про "зраду" нації у контексті кримінальної відповідальності (хоч, зокрема в післявоєнній Польщі, існувало законодавство, за яким карали за саме відречення від нації, за т.зв. "фольксдойчерство"), не може існувати юридична, зокрема кримінальна відповідальність за втрату почуття належності до нації. Хіба що така зрада пов'язана з громадянством, проте громадянство й належність до нації - зовсім інші речі. Тому всі вбивства, виконані від імені ОУН, отже ті, що їх вчинили перед війною, а також під час війни і після неї, зокрема в рамках діяльності УПА, СКВ, УНС на українцях - це ніщо інше, як кримінальні злочини. Про відповідальність за ці злочини, зокрема за геноцид, тобто народовбивство, говориться в іншому розділі.

Поняття є однією з форм мислення, це результат узагальнення суттєвих ознак об'єкта дійсності, наука про поняття є ділянкою логіки, тобто науки про закони і форми мислення. Предметом поняття не є поодинокі речі, а загальне у речах. У системі логіки "Адольф Гітлер" не є поняттям, поняттям, натомість, є "гітлерівці". Не є поняттям "Євген Коновалець", але поняттям є "націоналісти". Поняттям є також "українець", не конкретний українець, а "українець узагалі", "поляк узагалі", "єврей", "німець".

Сказав я про це тому, щоб пояснити таку очевидну річ, як те, що поняття "українці" охоплює всіх людей, котрі вважали і вважають себе українцями - всіх, котрі коли-небудь жили на світі, котрі живуть тепер на Україні, в Польщі, в Канаді й взагалі по цілому світу. Отже "українці", це дуже широке поняття, якого не можна ототожнювати з поняттям "українські націоналісти", "оунівці", "бандерівці" тощо, хоч останні три наведені категорії належать до одного синонімного ряду. Правдою є, що "бандерівці" є українцями, правдою є, що "українські націоналісти" є українцями, але неправдою є, що всі українці є (чи були) " бандерівцями", "українськими націоналістами", "оунівцями".

Автор джерельної праці "Злочини українських націоналістів, скоєні на польському населенні на Волині у 1939-1945 роках", Владислав Семашко, у своїй доповіді, прочитаній під час наукової сесії 9 травня 1992 р. в Гданську п.н. "Стан дослідів над українським терором на Волині в 1939-1944 роках") [17] допускається кардинальної помилки - помилки в ділянці логіки, коли в названій доповіді говорить: В публікації... "Злочини..." злочинців називаємо неодностайно, вживаємо термінів, яких вживали автори реляцій Так ото злочинців називаємо: "націоналісти", "банди націоналістів", "бандерівці", "бульбівці", "українська поліція", "українці", "українські селяни", "сусіди-українці". В чотирьох випадках названо прізвища злочинців. Прізвища проводирів трапляються набагато частіше. У майбутньому маємо намір відмовитися від стосування різних визначень, а це тому, що автори реляцій, поза українською поліцією, неспроможні були правильно визначити організаційну належність і характер груп, котрі допускалися злочинів. Отже, так як і в описах злочинів гітлерівських злочинців, вчинених різними формаціями, було прийнято писати німці, так і в описах українських злочинців будемо застосовувати термін "українці".

У зв'язку з наведеним треба сказати таке: Сам автор доповіді каже, що існує поняття, яким точно можна визначити різні формації гітлерівців, які допускалися злочинців. Цим поняттям є "гітлерівці". Правдою є, що всі гітлерівці були німцями, однак не всі німці були гітлерівцями. Також у випадку мордів, скоєних на поляках (і не тільки на поляках) різними формаціями українських націоналістів, слід вживати загальний термін "українські націоналісти", якщо не можна точніше визначити злочинців, але в жодному разі "українці". Правдою (гіркою правдою) є, що всі українські націоналісти були українцями, але далеко не всі українці були українськими націоналістами.

Тому казати, що поляків на Волині вбивали українці, це не тільки неточність, але це кривдяча мільйони чесних українців неточність. Я - українець, мої родичі, приятелі, знайомі українці, котрі жили у 1939-1945 роках на Волині -не допустилися злочинів проти поляків, не помагали злочинцям з УПА чи інших націоналістичних, або посталих з націоналістичних інспірацій формацій. Тих, хто ті злочини скоїв, слід називати "українські націоналісти", якщо немає змоги докладного визначення групи чи формації.

З наведених тут міркувань я також не погоджуюся з Казімєжом Подляскім, котрий пише: Українцям: вибачаємо і просимо вибачення [18]. Ні мені, ні мільонам чесних українців нема чого вибачати, ми не вчинили нічого поганого полякам. Вибачити можна українським націоналістам, відділам УПА, українській поліції, СС дивізії "Галичина", і то, на мою думку, за умовою, що вони в якійсь формі визнають свою вину, покаються. Без визнання вини, без покаяння всякі розмови про вибачення будуть пустими словами. Німецький, народ допустив НСДАП й Гітлера до влади, той же народ, устами представників своєї влади, визнав свою вину, покаявся. Тому й могли польські єпископи сказати на адресу німецького народу: "Вибачаємо й просимо вибачення".

Українська Повстанська Армія - чи це дійсно була армія, а чи як її часто називають "банди"? Армія за існуючим донедавна поняттям, була збройною силою якоїсь держави, отже УПА в цьому контексті не слід би визначати "армією". Проте сьогодні в Західній Європі існують різні "армії", як от ІРА - ірландські повстанці, котрі воюють за приєднання британської Північної Ірландії до Республіки Ірландія; в Німеччині, навіть в Італії існують "армії", які називають себе "червоними арміями". Тож залишмо для УПА назву "армія". А чи були це " банди", які мордували, різали, палили, грабували? Під "бандою" розуміють озброєну групу злочинців, що чинять грабежі, розбої, вбивства.