Читати книгу - "Час перед свiтанком, Сомерсет Вільям Моем"

Він вирішив при першій же можливості розповісти їм усім, що він вирішив, і щоб внести ясність у свої думки, сів за стіл і описав їх так коротко, як тільки зміг. Закінчивши, він глянув на годинник. Його мати зараз повинна бути у Джейн, і він міг би з таким же успіхом піти туди і почекати, поки не прийде час зустрітися з Дорою. Його очі пом'якшилися, коли він подумав про неї, і його похмурий погляд став ніжним. Вона розуміла його, співчувала йому і вірила в нього. Насправді ніщо не мало значення, поки він не втрачав її. Він кохав її всім серцем. Якби вона погодилась, він би одружився з нею завтра. Вона була прекрасна. Але вона була не тільки цим; вона була хорошою, розумною і хороброю. Він відчував до неї не тільки кохання, а й глибоку повагу. Хоча вона була на рік молодша за нього, але він знав, що може багато чому у неї навчитися. Вона змусила його відчувати себе дуже покірливим. Він вийшов з клубу, сів у машину і, проїхавши по вулиці Сейнт Джеймс, перетнув Парк. Джейн мала невеликий джорджианський будинок у Вестмінстері, недалеко від Абатства, і з її безпомилковим почуттям непридатності вона обставила його в стилі агресивної сучасності, так що її вітальня з хромованими тарілками, картинами в стилі кубізму і фантастичними драпіровками був більше схожим на прийомну косметичного кабінету, а не на кімнату в якій будь яка людина могла почувати себе невимушено. Вона була одягнена у відповідності зі своєю обстановкою, і з її завитими щипцями і підфарбованим волоссям, її розкрашеним обличчям і її моноклем, змусили б карикатуриста в розпачі сплеснути руками. Його злий умисел не міг б зробити її більш безглуздою, ніж вона сама себе зробила. Вона була там єдиною людиною, котру події останніх трьох днів, здавалося, не торкнулися. Пані Хендерсон і Мей були пригнічені. Вони побували у Вестмінтерському абатстві і все ще були вражені видовищем, трагічним і в той же час підбадьорюючим, безліччю людей, що мовчки молилися. Генерал і Йен, який тільки що прибув, випивали. Джим розповів матері, як він опинився в Лондоні, і додав, що запросив Дору на вечерю.

- Я рада, - сказала вона, ніжно посміхаючись йому. - Іноді я боюся, що їй дуже нудно в селі. Їй буде корисно для різноманітності трохи побачити життя.

- Що з вами сталося у Військовому міністерстві?- запитав Джим Йена.

- Ви ще питаєте? - відповіла Джейн, перш ніж той встиг заговорити. - Ви коли-небудь бачили когось більш схожого на ведмедя з хворою головою?

- Ви можете дивуватися? - вибухнув він. - Я пішов і сказав їм, що хочу повернутися в свій старий полк, і якийсь клятий маленький шмаркач сказав мені, що я занадто старий. Я! Занадто старий у свої сорок. Я в самому розквіті сил.

- Я намагався побачитися з Хор-Белішем, - сказав генерал, - але він був зайнятий, і я бачив тільки його особистого секретаря. Я сказав йому, що мені все одно що робити, аби щось робити. Я не можу сказати, що він був дуже обнадійливим. Це буде війна для молодих людей, сказав він.

- Але, чорт забирай, я ж молода людина, - прогримів Йен. - Я кажу вам ось що, я збираюся як-небудь в це влізти. Роджер повинен бути в змозі що-небудь для мене випросити.

Пані Хендерсон повернулася до чоловіка.

- Джордж, дорогий, ми з Мей все обговорили, і з вашого схвалення я хочу забрати декількох евакуйованих дітей. Якби ми перетворили велику вітальню і бальну залу в спальні, я думаю, ми могли б розмістити п'ятдесят або шістдесят.

- Звісно, це буде безлад, - сказав він, - але в наш час ми не повинні думати про це. Це дасть вам якесь заняття, моя люба, і, більш того, щось дуже варте.

- Ми з Мей можемо доглянути за ними, і я впевнена, що Дора буде тільки рада допомогти. Ви ж знаєте, наскільки вона компетентна.

- Вона така.

Пані Хендерсон почала детально пояснювати, які заходи вони з Мей розробили, і вони все ще обговорювали їх, коли увійшов Роджер. Йен відразу ж накинувся на нього.

- Послухайте, Роджере, я хочу поговорити з вами.

- Дайте мені випити, старина. Я точно знаю, що ви збираєтеся сказати. Ви хочете повернутися в уніформу, і батько теж. Ви повинні набратися терпіння. Перш ніж ми закінчимо цю справу, всі чоловіки і жінки в цій країні будуть затребувані. Не майте ніякої хибної думки, це буде довге і жахливе діло.

Він виглядав дуже войовничим у своїй уніформі, прекрасним і підтягнутим, і в його манерах було веселе самовладання, яке вселяло впевненість. Він по-дружньому злегка кивнув Мей, і вона слабо посміхнулася у відповідь. Він сів поруч з матір'ю, і як тільки вона переконалася в його увазі, вона розказала йому про свій план. Він зробив одну або дві пропозиції і пообіцяв з'ясувати, що вона повинна зробити, щоб втілити їх у життя. Мей знала, що у нього, мабуть, є важливі справи, про які потрібно подумати, і багато справ, і вона не могла не захоплюватися добрим терпінням, з яким він вислуховував багатослівні пояснення своєї матері. Він був хорошим сином і хорошим другом. Він був з тих чоловіків, на яких можна покластися, але він був з тих, яких не можна кохати. Мей включилася в план пані Хендерсон із завзяттям не тільки тому, що вона палко бажала зробити все можливе в надзвичайній ситуації, а й тому, що це пропонувало вихід із ситуації, яка викликала у неї занепокоєння. Їх квартира була маленькою; в ній були вітальня і їдальня, за кухнею були дві кімнати для кухарки і покоївки, спальня з двома односпальними ліжками для неї і Роджера і одна поменше, призначена для очікуваної дитини. Вони зняли квартиру з думкою, що її вистачить на два або три роки, а коли інші діти зроблять необхідним мати більше місця, вони переїдуть в квартиру побільше. Але дитини не було, і Роджер перетворив додаткову кімнату в кабінет, де він міг зберігати свої книги і папери і приймати відвідувачів, яких йому було необачно бачити у Військовому міністерстві. Звичайно, цю кімнату можна було б перетворити в спальню, але, можливо, зараз вона знадобиться йому більше, ніж будь-коли; крім того,