Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Коли курява спаде 📚 - Українською

Читати книгу - "Коли курява спаде"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коли курява спаде" автора Алай. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 169 170 171 ... 218
Перейти на сторінку:
раніше, паничу!

А чому я повинен був змінитися?

Дролма сказала, що коли я засну в незнайомому оточенні, то, прокинувшись уранці, знову не знатиму, де я. Тож вона запропонувала знайти мені дівчину. Я не дозволив. Тоді вона запитала, що я робитиму вранці, коли, прокинувшись, не знайду нікого, хто б відповів на мої запитання. Я наказав їй залишити мене.

— Нині дуже відповідальний час, паничу, тож не втни знову дурниці, — сказала вона.

Я відповів, що мені просто не потрібна жінка.

— О Небо! — сказала вона тихим голосом. — І що ця вродлива відьма зробила з нашим паничем?

Вона покликала управителя і ще наставника Хуана. Ми з ними досягли згоди про те, що жінок мені не потрібно, але слід покликати двох моїх прислужників, нехай вони сплять на килимі, щохвилини готові виконати мої накази. Увечері наставник Хуан злегка посміхався, погладжуючи свої вуса, а управитель попереджав двох прислужників, що він їх стратить, якщо тільки панич буде чимось незадоволений. Він говорив це з таким виразом обличчя, ніби звертався до двох малих дітей, хоча насправді вони давно вже виросли. Я не знав, скільки їм років, так само, як і не знав, скільки років мені. Однак ми всі вже виросли. Тож слухаючи попередження управителя, Соднам Г'ялцен тільки розреготався, а Аїр спитав:

— Це ж я — кат, як же ти збираєшся мене стратити?

— А я що, не маю рук, аби теж так вчинити? — розсміявся управитель.

— Але в родині Мерці так не прийнято, — зауважив Соднам Г’ялцен.

— Але ж є іще старий Аїр, чи не так? — наполягав управитель.

Обидва прислужники, коли були зі мною, завжди дивилися на інших зверхньо. Однак уночі вони все ж не наважилися заснути першими — чекали, поки засну я. Проте через певний час їхні шиї вже не втримували їхні голови, тож, зрештою, пильнувати лишився я один. Слухаючи гучне хропіння своїх прислужників, я почав хвилюватися про те, що, прокинувшись завтра вранці, не знайду, в кого спитати, хто я і де я, якщо до мене знову прив’яжуться ті старі питання. Обидва прислужники розтяглися на підлозі прямо в одязі, тож і я, не роздягаючись, влігся на ліжку. На диво, вранці, коли я прокинувся, обидва хлопці постали переді мною належно вдягнені й голосно заявили:

— Паничу, став нам свої запитання!

Проте я знав, хто я і де я, тож сильно розчарував їх.

Уночі я бачив уві сні свого батька, туси Мерці.

Після обіду я знову повернувся до своєї кімнати спати. Однак щойно я ліг, як почув рипіння сходів угорі й унизу. Мені майнула думка, що то має бути той самий гість, якого я бачив уві сні. Коли голоси назовні стихли, двері моєї кімнати рипнули й відчинились. Мені на мить засліпило очі світлом, але відразу ж кімната знову занурилась у темряву — це широка фігура туси застрягла в дверях і повністю загородила світло. Дійсно, це був той самий гість, якого я побачив уві сні.

— Батьку, відійди від дверей, — сказав я, — інакше день для мене зміниться ніччю.

Він розсміявся, і сміх видав, що в нього в горлі стоїть мокротиння, яке він не може викашляти. Він пішов до мене, і його кроки видали, що він сильно погладшав, і якщо так триватиме й далі, то невдовзі він уже не зможе сам пересуватися.

Він ішов повільно, але дружина туси поспішала вперед нього. Біля ліжка вона нахилилась і притулилась губами до мого чола. Як моя жінка висохла внизу, так і надзвичайно вологі губи моєї матері висохли. Її сльозинки великими краплями падали на моє обличчя.

— Скучив за своєю матінкою? — спитала вона.

Мої очі теж трохи зволожились.

— Ти радий, що до тебе приїхали батьки? — спитала вона.

Я підскочив з ліжка й міцно обійняв цю стару схудлу жінку. Старий туси розняв нас, говорячи:

— Синку, я прибув до літнього палацу родини Мерці, щоб провести тут літо.

Цікаво, правда? — туси назвав своїм літнім палацом місцину, якою я керував уже багато років. Підлеглі розхвилювалися, адже подумали, що старий туси знову хоче відправити мене кудись в інше місце. Соднам Г’ялцен розкричався, що вб’є цього стариганя заради мене. Тхарна також сказала, що якщо її чоловіка тут не буде, вона вимушена буде повернутися до матері.

Побачивши, що його поява тут так усіх збурила, ніби в тихе озеро кинули великий камінь, туси надзвичайно зрадів.

Він сказав мені:

— Ти — мій син, ти — майбутнє туси Мерці.

Це означало, що він офіційно визнає мене спадкоємцем туси Мерці.

Підлеглі, почувши це, нарешті заспокоїлись.

1 ... 169 170 171 ... 218
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли курява спаде», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коли курява спаде"