Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Українська література 17 століття 📚 - Українською

Читати книгу - "Українська література 17 століття"

333
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Українська література 17 століття" автора Автор невідомий. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 171 172 173 ... 202
Перейти на сторінку:
бл. 424 до н. е.) — давньогрецький письмеи-ник-історіограф, автор «Історії», що містить опис греко-перських воєн V ст. до н. е. і охоплених ними земель, у тому числі і північного Причорномор’я.

24 Апполліоній (Апполлоній) — мабуть, Апполлоній Родоський (бл. 295—215 до н. е.), давньогрецький поет і граматик; очолював Александрійську бібліотеку; прагнув відродити старовинний епос; автор поеми «Аргонавтика».

25 С а б е л л і к у с — мабуть, Сабеллік, Марк Антоній Коккіо (1436— 1506), італійський історик і ритор, автор праць з історії Венеції.

26 Страбон (бл. 63 до н. е.— бл. 24 н. е.) — давньогрецький географ та історик, автор твору «Географія», в якому зібрано відомості про країни західної та південної Європи, Малої Азії, північного і східного Причорномор’я, зокрема про розселення племен у Криму та пониззі Дніпра, про скіфів і роксоланів.

27 Гвагнін (Гваньїні) Александр (1538—1614) — польський історик-хроніст, за походженням італієць; автор історико-географічного «Трактату про дві Сарматії, азіатську і європейську, і про те, що в них є». Тут подаються відомості про польські, литовські, білоруські та українські землі. Автор «Короткої хроніки Польщі».

28 Каппадокія — східна частина Малої Азії.

29 ... брата А с к а н о в о г о...— Мабуть, ідеться про Аскона Педіана (9—76), давньоримського філолога й історика, автора комен-таря До промов Ціцерона. Його історичні праці відомі тільки з цитат і переказів.

30 ... гори Рифайськ і...— За уявленнями стародавніх греків і римлян, гори на півночі, з яких беруть початок ріки Дунай, Дніпро, Дон, Волга.

31 Троянська війна — війна давніх греків із малоазіатським містом Троєю; час її традиційно визначають 1194—1184 pp. до н. е.

32 І л л і р и к (Іллірія) — історична область у південно-західній частині Балканського півострова; в давнину була заселена іллірійцями; з І ст. до н. е. стала римською прбвінцією; в V ст. її завоювали готи; в VI ст, почала заселятись слов’янами, які згодом утворили тут кілька держав.

33 П л і н і й Секунд Старший Гай (23—79) — давньоримський учений і державний діяч, автор «Природничої історії»; описав тогочасні германські землі і війну римлян з германцями.

34 Троя — місто-держава на північно-західному узбережжі Малої Азії, зруйнована на початку XII ст. до н. е. під час Троянської війни.

35 Антенор — персонаж давньогрецької міфології; троянець; був прихильником миру з греками; по зруйнуванні Трої заклав на Італійському півострові місто Патавію (Падую), за іншими переказами — місто Кирену, де обожнювались його нащадки.

36 Море Венеди н ське — Адріатичне море.

37 А т т і л а (? — після 453) — вождь гуннського союзу племен з 434 p.; поширив свою владу на схід — до Волги, на захід — до Рейну, на північ — до Островів Датського архіпелагу, на південь — за Дунай. Його військо спустошувало землі Східної Римської імперії, північної Італії, доходгіло до Рйма і воювало в Галлії.

38 Цимбри, кіммерійці — кочові племена, що на початку І тисячоліття до н. е. заселяли південні надчорноморські степи; ходили в походи на держави Малої Азії; в VII ст. до н. е. скіфи відтіснили їх в Азію і на захід; в Карпатській котловині західні цимбри були асимільовані, зокрема, фракійцями.

39 Таврика — Кримський півострів.

40 Меотійське болото — Азовське море.

41 Кіммерійці босфорські;— цимбри, кіммерійці, які жил» над Босфором кіммерійським, тобто над Керченською протокою; y.Y .FJ-до н. е. внаслідок об’єднання грецьких міст-колоній тут виникла Боспорська держава, яка в IV ст. розпалася під натиском гуннів.

42 Черкаси, п’ятигорці — жителі північного Кавказу.

43 Діодор Сі куль (Сіцілійський; бл. 80—21 до н. е.) —давньоримський історик; автор твору «Бібліотека», який викладав всесвітню історію від початку до галльської війни Цезаря, тобто до 60 р. до н. е., і містив відомості з географії, етнографії та історії культури.

44 Шведи — давні скандінави, свеони.

45 Мітрідат — тобто Мітрідат VI Євпатор (132—63 до н. е.), цар Понтійського царства, що з II ст. до н. е. існувало на території теперішніх Іраку й Туреччини; підкорив Колхіду, Малу Вірменію, Боспорськс царство, Херсонес, Ольвію; тричі воював з Римом.

‘ш ... з .... царем ... парте ь к и м ...— тобто царем Парфії, країни в Азії, на південь від Каспійського моря; її населення — парти, парфяни -залежало від Ассірії, Мідії, Персії та імперії Александра Македонського; у ПІ ст. до н. е. заснувало власну державу, яку, зрештою, підкорила Персія.

47 Т р о г у с П о м п е ю с (І ст. до н. е.— І ст. н. е.) давньоримський історик, автор «Історії Філіппії», в якій намагався трактувати світову історію з позицій македонських царів; описав, зокрема, Скіфію.

48 ГІавсаній Перігет (бл. 115 — після 180) — грецький письменник, автор твору «Мандри по Елладі», де подає чимало історичних, географічних, міфологічних відомостей.

49 ... Е р і к, воєвода короля дунського (котрий по тому був королем шведським)...— Йдеться, мабуть, про Ері-ка VIII Святого, шведського короля (1155—1160), який запровадив у Швеції християнство (Ерік — ім’я дев’яти датських і чотирнадцяти шведських королів).

50 Істрія — півострів у північно-східній частині Адріатичного моря; був заселений іллірами і кельтами, романізований римлянами, захоплений готами, потім візантійцями; у VII ст. підкорений Карлом Великим; слов’яни почали тут осідати з VI ст.; в XIII ст. Істрією заволоділа Венеція.

51 Далмація — римська провінція, що обіймала більшу частину сучасної Боснії, Чорногорії, західної Сербії і приморську частину Хорватії; первісно була заселена іллірійцями і кельтами, романізована римлянами; у VI—VII ст. спустошена аварами і слов’янами та заселена племенами сербів і хорватів; у IX ст. нею заволодів Карл Великий; тут змагалися слов’янські держави, Візантія, Венеція, Угорщина та сіцілійські норманни. За раннього середньовіччя відігравала істотну економічну й культурну роль.

52 М і з і я (Місія, Мезія) — місцевість між нижнім Дунаєм і Балканами, населена фракійськими племенами; у І ст. була римською провінцією, у IV ст. тут осіли готи, в VI—VII — слов’яни, наприкінці VII ст. сюди вторглися протоболгари (тюркські племена з-над Волги) і разом зі слов’янами утворили Перше Болгарське царство (680—1081).

53 Албанія — країна у південно-західній частині Балканського,півострова, заселена грецькими колоністами та іллірійськими племенами; у

1 ... 171 172 173 ... 202
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українська література 17 століття», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Українська література 17 століття"