Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

— Там нечасто побачиш вісьмох батьків на одну дитину, —

відповів Еймос.

— Але, з огляду на податок на дитину, це економічно

виправдано, — пояснив Голден. — Тому не можна сказати, ніби

то щось надзвичайне.

— Як щодо тих, хто робить дітей без сплати податку? — запитав

Алекс.

— Уникнути закону складніше, ніж ти думаєш, — відповів

Голден. — Хіба що ви не відвідуєте лікарів або купуєте все тільки

на чорному ринку.

Еймос і Наомі мигцем перезирнулися, але Голден вдав, що не

помітив.

— Ну гаразд, — продовжив Голден. — Поки що забудьмо про

дітей. Мене більше цікавить оформлення юридичної особи.

Якщо ми і надалі будемо разом, узаконьмо це. Можемо

зареєструватися на одній з незалежних станцій на зовнішніх

планетах, скажімо, на Церері або Європі, й стати

співвласниками підприємства.

— Чим, — спитала Наомі, — займається наша компашка?

— От і я ж про це! — тріумфально вигукнув Голден.

— Е-е!.. — повторив Еймос.

— Ну, тобто я питав саме про це. Хто ми такі? Чим хочемо

займатися? Тому що, коли цей контракт із Праксом закінчиться, у нас буде роздутий банківський рахунок, наворочений

військовий корабель і свобода займатися, чим до дідька хочемо.

— Мати Божа, кеп, — сказав Еймос. — Від твоїх слів у мене

майже стояк.

— Скажи, ага? — Голден самовдоволено вишкірився.

Пракс закінчив змішувати інгредієнти і поставив миску

в холодильник. Обернувшись, він подивився на них — обережно,

наче боявся, що попросять вийти, щойно помітять його

присутність. Голден підійшов до нього й обійняв за плече.

— Не може ж наш друг Пракс бути єдиним, кому треба

найняти такий корабель, як у нас, правда?

— Ми швидші та зліші ледь не за все, що можуть дістати

цивільні, — киваючи, відповів Алекс.

— І, коли ми знайдемо Мей, це стане найкращою рекламою, —

сказав Голден.

— Визнай, кеп, — додав Еймос. — Ти просто любиш бути

відомим.

— Якщо це забезпечує нас роботою, чому б ні?

— Більше шансів, що нас підірвуть, продірявлять та

відправлять у вічне плавання по космосу, — мовила Наомі.

— Завжди є така ймовірність, — визнав Голден. — Але, чорт

забирай, хіба ви не хочете нарешті попрацювати самі на себе?

Якщо виявиться, що ми не можемо впоратися самостійно, завжди можна продати корабель за товстий мішок із грошима

і розбігтися. У нас є запасний план.

— Ага, — сказав Еймос. — Щоб його. Так і зробимо. З чого

почнемо?

— Ну, такого в нас ще не було. Думаю, треба проголосувати.

Ніхто з нас не є власником корабля, тому, думаю, відтепер треба

голосувати за такі важливі речі, як ця.

Еймос узяв слово:

— Усі, хто за те, щоби створити компанію для володіння кораблем, підніміть руку.

Голден із задоволенням спостерігав, як усі підняли руку.

Навіть Пракс почав піднімати свою, але усвідомив це й опустив

її.

— Я знайду юриста на Церері й запущу процес, — сказав

Голден. — Але це приводить до іншого. Компанія може бути

власником корабля, але компанію не можна зареєструвати

капітаном. Доведеться проголосувати за того, хто буде обіймати

цю посаду.

Еймос розреготався.

— Не сміши мої штани! Підніміть руку, якщо Голден — не

капітан.

Ніхто не підняв.

— Бачиш? — він повернувся до Голдена.

Голден відкрив рота, але промовчав, коли щось бентежне

заворушилося в горлі та під ребрами.

— Слухай, — лагідно продовжував Еймос. — Ти саме той чувак, що треба.

Наомі кивнула і всміхнулася Голдену, що тільки приємно

погіршило біль у грудях.

— Я інженерка. На цьому кораблі нема ні програми, яку я ще

не підправила або переписала. Та що там, я, певно, можу

самотужки його розібрати і знову зібрати докупи. Але я не вмію

блефувати за столом. І я ніколи не буду тією, хто звисока

дивиться на