Читати книгу - "Драматичні твори"

7 Губернський регистратор — чиновник, що завідував реєстратурою в губернській канцелярії.

8 Проводи — звичай поминати померлих на могилах протягом після вел и код нього тижня.

;) Тр ой ц я — християнське релігійне свято пресвятої трійці (триєдиного бога), яке припадало на 2 червня за ст. ст.; зелені свята.

10 як вернешся од Шулемк и...— У м. Бобринці (тепер районний центр Кіровоградської області) якась Шулемка тримала готель а рспораном і більярдом. Це прізвище використав драматург у комедії «Мпптии Боруля».

С и а с і в к а — піст, що триває два тижня і передує християнському релігійному святу преображенія господнього Спаса, що відзначається

0 серпня за ст. ст.

К р е м е н ч у к.— Йдеться про місто Полтавської губернії (тепер — Полтавської області).

13 Яструбинц і.— Тут село Подільської губернії (тепер — Ілліне-цького району Вінницької області).

п П л и с к і в.— Мається на увазі село Бердичівського повіту Київської губернії (тепер Погребищенського району Вінницької області), рідне село дружини драматурга — С. В. Тобілевич. Це дає підстави здогадуватись, що прототипом Протасія Пеньоижки, який саме згадує про нього, був хтось із знайомих Софії Віталіївни.

и> К р її л і в позаштатне місто Олександрійського повіту Херсонської губернії на річці Тнсмині. У 1821 р. перейменоване на Новогеоргіївськ (тепер не існує: потрапило в зону Кременчуцького водосховища).

10 ...у венгерську кампані ю...— Йдеться про здійснену в травні 1849 р. російськими царськими військами на прохання австрійського імператора Франца Иосифа І збройну інтервенцію проти революційної Угорщини.

17 ...з е м с ь к и й суд скасували...— Тимчасовими правилами

25 грудня 1862 р. земські суди було скасовано і замінено їх повітовими поліцейськими' управліннями, причому останні значною мірою втратили характер колегіальної установи; виборний елемент був майже цілком відсторонений, а повіт і місто в поліцейському відношенні об’єднані.

18 Трахтомирів — село на Київщині (тепер — Канівського району Черкаської області).

Драма в 5 діях

Вперше надруковано в журн. «Зоря», Львів, 1893, № 13, с. 253—258; № 14, с. 271—275; № 15, с. 293—295; № 16, с. 315—318.

Вперше виставлено 9 жовтня 1887 р. трупою М. Л. Кропивиицького в Москві.

Першу редакцію цієї драми під заголовком «Хто винен?» І. К. Тобілевич написав ще до заслання. С. В. Тобілевич розповідає, що після відвідин Івана Карповича у Новочеркаську в серпні 1884 р. М. П. Старицьким, який заохочував його писати для українського театру («Пишіть, ріднесенький, пишіть!»), І. К- Тобілевич засів закінчувати свою другу п’єсу. «Серед паперів, що лежали на дні його чемодана, Іван Карпович дістав давно вже написану ним п’єсу «Хто винен?» [...]. Отже, відсунувши набік інші теми, він вирішив у першу чергу переглянути свої чернетки і взятись до переписування п’єси «Хто винен?».— Перепишу й одішлю зараз же Михайлові Петровичу,— сказав Іван Карпович І...]. Я бачила, що йому не терпиться швидше переписати й відіслати Старицькому вже раніше опрацьовану ним п’єсу «Хто винен?» [...] У вересні місяці акуратно й чисто переписану п’єсу було, нарешті, відіслано до Старицького» (Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі, с. 196—198).

І. К. Тобілевич адресував бандероль до Харкова, бо саме там у вересні — листопаді 1884 р. виступала трупа М. П. Старицького. Про це пише і М. К- Садовський: «В Харкові ж таки Карпенко-Карий прислав свою другу п’єсу «Хто винен?» [...]. Карпенко-Карий, приславши свою нову п’єсу «Хто винен?», прохав Кропивиицького й Старицького, щоб вони, маючи на увазі його тяжке теперішнє становище, платили йому 50 крб. на місяць, а він усі п’єси, які напише, буде присилати їм. На раді, коли прочитали його листа, М. Л. Кропивницький сказав: «Де те ще теля, а він уже з довбнею». Розуміється, що його просьбу відкинули, і мене це так образило, що я писав Карому, щоб він п’єси писав, а все, що в моїй силі, я сам буду помагать. На цьому діло закінчилось: Карий більше з такими питаннями не звертавсь» (Садовський М. К. Мої театральні згадки, с. 14).

Зате відповідь від М. П. Старицького, як зауважила С. В. Тобілевич, прийшла дуже пі видко: «Певно, він нетерпляче чекав па яку-небудь нову п’єсу від Івана Карповича, тому й не барився довго з розглядом її.

Михайло Петрович широко критикував «Хто винен?». Він вважав, що треба внести до п’єси більше етнографічного матеріалу, щоб вона стала більш сценічною. Окрім того, нін радив зробити деякі зміни. Насамперед, переробити кардинально другу й третю дії» (Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі, с. 199). Лист М. П. Старицького до І. К. Тобілевича не зберігся, мабуть, загинув разом з іншими рукописами від пожежі на хуторі Надія. Зате в архіві М. П. Старицького збереглася відповідь І. К. Тобілевича з Новочеркаська, датована 8 жовтня 1884 р. Вона була вперше опублікована О. Г. Ки-сілем у кн.: Записки Історично-філологічного відділу УАН. К-, 1925, кн. 5, с. 195—206.

І. К. Тобілевич не сприйняв критику М. П. Старицького, заперечував усі його закиди, а на завершення написав: «Я искренне благодарен вам за ваш обстоятельный отзыв о моей драме, он дал мне повод самому глубже вдуматься в мое произведение. Теперь, разобрав его, я увидел сам, что оно не так плохо, как мне показалось, когда я первый раз прочел Ваше письмо.

Конечно, не без ошибок, не без слабостей, но пусть будет так, как есть. Посмотрим, как оно выйдет на сцене. Исправить никогда не поздно» (Карпенко-Карий /. (Тобілевич /. К.)• Твори. В 3-х т., т. 3, с. 212).

І на цей раз, як і раніше, включається М. К. Садовський. Він надсилає до Головного управління в справах преси рукопис драми «Хто винен?»

Гната Карого. Отже, залишається незрозумілим, кому ж належи і ь цей псевдонім: самому М. К. Садовському чи комусь іншому. . -

Виконавши завдання Головного управління в справах преси, Санкт^ Петербурзький цензурний комітет дав відповідь 14 лютого 1885 р.: «В Главное управление по делам печати. 21-го января № 311 Главное управление по делам печати предложило комитету рассмотреть в цензурном отношении пьесу на малороссийском наречии под заглавием «Хто винен?», драма в 4-х действиях Гната Карого, и доставить заключение, в какой степени она удобна к постановке