Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим 📚 - Українською

Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"

671
0
14.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Нитки долі: Жереб кинуто" автора Таша Клим. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 178 179 180 ... 211
Перейти на сторінку:

Тільки коли слова вирвалися, подруга зрозуміла, що сказала. Софі — немов прокляття!

Зробивши кілька великих ковтків, я спустошила стакан, відчуваючи, як по горлу стрімко спускається міцна рідина. Через кілька хвилин я зрозуміла, що сили почали покидати моє змучене тіло. Щоб не відключитися прямо на піску, я заповзла в намет і, як тільки поклала голову на подушку, відразу відключилася.

***

13 листопада 2017 року

У таксі я не припиняла набирати номер Роя, але постійно потрапляла на автовідповідач. Учора я списала все на якийсь важливий семінар, через який він не те, що не подзвонив увечері, але навіть СМС не надіслав. Я сподівалася, що Рой пам'ятає про сьогоднішній день, але, наближаючись до його братства, поступово втрачала надію.

Коли машина зупинилася біля під'їзної доріжки, я мимоволі ахнула, побачивши бардак на лужку. Скрізь валялися червоні пластикові стаканчики та порожні пляшки з-під алкоголю. Підходячи до будинку, я відчувала, як у серці росте тривога. Кімната Роя знаходилася на другому поверсі й поки я піднімалася сходами, не побачила жодної живої душі, якщо не рахувати сплячого на підлозі вітальні хлопця.

Двері в кімнату Роя були відчинені, тому я увійшла без стуку. Усередині панував такий самий хаос, як і в усьому будинку, не було лише порожньої тари. Ковдра й подушки валялися на підлозі, а простирадло було страшенно зім'яте. З ванної почулася вода, і я подумала, що Рой у душі. Коли ми почали зустрічатися, хлопці з братства запропонували йому окрему кімнату з ванною, оскільки я не могла ходити до загального чоловічого душу.

Я була дуже зла, тому щоб трохи відволіктися, вирішила зайняти себе прибиранням і дочекатися Роя в кімнаті. «Напевно, вони вчора відзначали цей бісів семінар», — подумала я, поправляючи простирадло.

На тумбочці біля ліжка задзвонив телефон, і я вирішила перевірити, хто там. Побачивши на екрані ім'я Соф, я не стала довго думати, а відразу прийняла дзвінок.

— Алло.

— Ой, а-а-а, — дівчина на лінії явно розгубилася, почувши мене, — можна Роя до телефону?

— А хто його питає? — мій голос зрадливо здригнувся.

— Власне, а ти хто така? — нахабно спитала ця Соф.

Глибоко вдихнувши, я якомога впевненіше відповіла:

— Взагалі-то, я дівчина Роя.

— Пф, яка ще дівчина? — Незнайомка засміялася в слухавку.

— Якого біса ти робиш? — закричав Рой, підлітаючи до мене в одному рушнику навколо стегон.

Від переляку я випустила телефон, і той із гуркотом упав на підлогу. За півтора роки стосунків він ніколи не дозволяв собі підвищувати на мене голос. Рой підійшов і, боляче схопивши за руки, подивився в очі. Його обличчя виражало не те що злість, а скоріше дику лють. Шок, що охопив мене, продовжився недовго й серце прискорено забилося. За мить я почала все потихеньку усвідомлювати, і з моїх очей покотилися сльози.

— Відпусти, мені боляче, — захникала я, намагаючись вирвати руки.

— Еріко, що ти тут робиш? — сердито спитав Рой, не послаблюючи хватки.

— У нас сьогодні півтора роки, і я не могла до тебе додзвонитися, — схлипуючи, відповіла я.

Поступово пелена люті почала відступати з очей, і Рой відпустив мої руки. Я почувала себе такою розбитою, що не могла зрушити з місця. Тілом прокотилася хвиля тремтіння, і, здавалося, що ще секунда і я просто відключуся.

— Телефонувала Соф, — прошепотіла я, не відриваючи погляду від сірих раніше коханих очей.

Рой потер потилицю, а потім на його обличчі почала розпливатися хитра усмішка.

— Це, напевно, хлопці з братства, бачили, як ти...

— Мене ніхто не бачив, — відразу ж перебила я, не бажаючи більше чути брехні.

Рой застиг і не промовив жодного слова. Руки затремтіли, а ноги почали підкошуватись, тому, щоб не впасти прямо там, я вилетіла з кімнати. Спускаючись сходами, я більше не могла стримуватися, тому голосно заридала. Мені вже було неважливо є хтось у домі та чи бачить мене. Я хотіла якнайшвидше сховатися у своїй кімнаті від усього світу або просто зникнути назавжди...

1 ... 178 179 180 ... 211
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"