Читати книгу - "Командирка, Сергій Фішер"

Імператор зблід. Він був молодий — тридцять років — але в цю мить виглядав на всі п'ятдесят.

— Чого вони хочуть? — запитав він тихо. — Грошей? Визнання? Чи просто крові?

— Вони вже сформулювали свої вимоги, — сказав директор внутрішньої безпеки, відкриваючи файл на своєму планшеті. — По-перше, негайне звільнення всіх політв'язнів. По-друге, відкриті вибори в нижніх секторах. По-третє, скасування обмежень на пересування між секторами. І по-четверте, суд над відповідальними за "Проєкт Очищення".

— Це фактично означає передачу влади! — вигукнув генерал військової поліції. — Ми не можемо на це погодитися!

— А що, якщо ми відмовимося? — запитав імператор.

Директор внутрішньої безпеки важко зітхнув:

— Тоді вони обіцяють оприлюднити всі документи, що стосуються проєкту. Включно з оцінками потенційних жертв, графіками впровадження біологічної зброї і... і протоколами випробувань на в'язнях.

У залі запала важка тиша. Генерал Чан відчував, як у нього стискається горло. Випробування на в'язнях? Невже це дійсно правда?

— Як вони взагалі отримали ці документи? — запитав імператор, переводячи погляд з одного обличчя на інше. — Вони ж були засекречені на найвищому рівні!

Директор внутрішньої безпеки прокашлявся:

— У нас є підозри, що в нашому середовищі може бути... інсайдер.

— Зрадник? — очі імператора звузилися. — Хто?

— Ми не знаємо. Але коло доступу до цих документів було обмежене. Лише двадцять осіб знали про проєкт повністю, включаючи всіх присутніх у цій кімнаті.

Генерал Чан відчув, як на нього дивляться кілька пар очей. Він не був у курсі всіх деталей "Проєкту Очищення" — лише знав, що такий існує. Але чи повірять йому інші?

— Нам потрібно виграти час, — нарешті сказав найстарший з присутніх, адмірал флоту Хірос. — Повідомити, що ми розглядаємо їхні вимоги. А тим часом знайти їхнє сховище і знищити їх разом із документами і міністром.

— А якщо вони встигнуть опублікувати все? — запитав генерал Чан, порушуючи свою мовчанку.

Всі повернулися до нього.

— Ми заблокуємо інформаційні мережі, — відповів директор внутрішньої безпеки. — Відключимо мережу в нижніх секторах.

— А як щодо міжнародного співтовариства? — не здавався генерал Чан. — Якщо інформація вийде за межі Імперії, дипломатичні наслідки будуть...

— Генерале Чан, — різко перервав його імператор. — Ви здаєтеся занадто стурбованим наслідками. Чому?

Генерал відчув, як холодіє все всередині. Він був відданим Імперії все своє життя. Але цей план... якщо все, що говорять, правда...

— Я просто оцінюю всі ризики, Ваша Величносте, — спокійно відповів він. — Як і належить офіцеру мого рангу.

Імператор якийсь час пильно дивився на нього, потім перевів погляд на директора внутрішньої безпеки:

— Знайдіть їх. Використовуйте всі доступні ресурси. Я хочу, щоб за 48 годин Вісник був мертвий, документи знищені, а міністр Рей — повернутий, живим чи мертвим.

Директор внутрішньої безпеки кивнув:

— Так, Ваша Величносте. Але для цього нам знадобиться інформація від свідків. Є один офіцер, лейтенант Чан, яка бачила терористів і, можливо, міністра під час захоплення. Вона могла чути щось важливе.

При згадці імені своєї доньки генерал Чан напружився.

— Лейтенант Чан серйозно поранена, — сказав він. — І вона мало що пам'ятає через струс мозку.

— Тим не менш, — наполягав директор, — я б хотів особисто допитати її. З використанням усіх доступних методів.

Генерал зрозумів, що це означає. "Всі доступні методи" включали в себе психотропні препарати, пристрої для сканування мозкової активності і методи, близькі до тортур.

— Директоре, моя донька — лояльний офіцер Імперії, — генерал ледь стримував гнів. — Вона добровільно розповість все, що знає.

— Ніхто не ставить під сумнів її лояльність, — втрутився імператор. — Але ситуація критична. Директор Санін допитає її сьогодні ввечері. Якщо у вас є заперечення, генерале, я можу розцінити це як... емоційну упередженість.

Генерал Чан знав, що це означає. Його могли усунути від командування, якщо він буде наполягати. А тоді він не зможе захистити Лу.

— Я розумію, Ваша Величносте, — нарешті сказав він, нахиляючи голову. — Але я прошу дозволу бути присутнім під час допиту.

Імператор на мить задумався, потім кивнув:

— Дозволяю. А тепер, джентльмени, у нас мало часу. Дійте.

Коли нарада закінчилася, генерал Чан швидко вийшов із зали, діставши свій особистий комунікатор. Йому потрібно було попередити Лу і підготувати її до того, що станеться ввечері. Але коли він уже збирався викликати її, його зупинив директор Санін.

— Гарна дівчина, ваша донька, — наче між іншим зауважив він. — Талановита. Шкода, що вона виявилася в такій... складній ситуації.

Генерал стримав бажання вдарити цю худу, високу фігуру з холодними очима.