Читати книгу - "Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Добре. Я поговорю з нею.
— Сьогодні.
— Добре.
Я не слухала, про що вони говорили. Але ввечері Ліза підійшла до мене і сказала:
— Мам, тато казав, що просто тепер в нас два будинки. І що він мене все одно любить.
— А як ти?
— Я нормально. У мене ж все одно є тато. І ти. Просто… трохи по-іншому.
І я усміхнулась.
Бо розуміла: я не маю пояснювати все. Я не маю бути перекладачем його намірів. Я не маю оберігати дитину від правди, якщо в неї є другий батько — живий, присутній, дорослий — який може говорити.
І головне — я більше не маю жити в режимі “а що він хоче”. Бо це неважливо. Важливо — чого хочу я. А я хочу — жити.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра», після закриття браузера.
