Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

        —  Ні, він не крав, артефакти забрав капітан Асі Гардо, - відповів я.

       —  Що ти таке несеш, хлопче? - Вибухнув Стіл, але виявилося, що за минулий час, який я провів у кабінеті, прийшов і сам капітан, якого я не помітив. У нього сильно змінилося ментальне тіло, відколи я його бачив. Асі поклав руку на плече Стіла і промовив.

       — Що ти маєш на увазі? — спитав він. — Я не пам'ятаю, щоб я спускався до сховища.

       — І не згадайте. Він, - вказав я на Вааеля, - використав нульовий рівень доступу до вашої нейромережі. Ви знаходилися без свідомості, коли він провернув все. Ви своїм ключем відкрили сховище, і дроїд вилучив артефакти, які отримав між іншим не він, а ваша дружина. Вона ж їх віднесла молодшому директору Ауріду, з яким вона мала романтичні стосунки.

         — Асі, ти так і терпітимеш це? Він ображає твою дружину. - гарячкував Стіл.

         —  Стіл, не варто. Перед тим, як прийти сюди, я перевірив її особисті речі. Вона збиралася кинути мене. - було видно, що Асі було боляче, але він тримався. - Розказуй далі.

          — Аурід погодився із планом Вааеля. Вони одержують артефакти у будь-якому разі, а те, що не офіційно, це не проблема. Так навіть краще, вони  ніде не проходитимуть за документами. Ауріду тільки й залишалося, що спокусити вашу дружину, а потім через неї під час вашого сну підключити до вашої нейромережі передавач, через який і провели всі операції. - сказав я. - Це що стосується крадіжки.

         — Що вбивство? — спитав Асі.

        — Одріс на власні очі бачив, як дроїд під керуванням капітана виносить артефакти. Вааель запропонував просто стерти йому пам'ять, що й зробили. А ось далі починаються припущення аграфа. Він вважає, що Аурід дізнався про те, що перевірятиме сильний псіон, і вирішив про всяк випадок убезпечити себе. Як саме він це зробив – незрозуміло, але Одріс задихнувся від того, що весь кисень відкачали з каюти. На думку аграфа, залишалася єдина слабка ланка – ваша дружина. Її смерть, на думку Вааеля, не дозволила б наблизитися до них. На його думку, незважаючи на підозри, ви не зважилися б порушити дипломатичну недоторканність аграфів, а молодшого директора Аурида і зовсім не підозрювали до останнього.

        —  Можеш зробити цифрову копію цього? - Запитав Асі.

        — Мені потрібний доступ до іскіну, я зроблю, згідно зі стандартами, цифрову копію. Але повинні розуміти, що в суді не приймуть, я зараз не на службі і мої свідчення не можна вважати офіційними. - відповів я.

         — Нам цього вистачить. Стіл, зроби, що він просить, - сказав Асі Гардо, погладжуючи свою бороду, - Тор, треба перевірити інформацію.

          — Що робити, якщо вона підтвердиться? — спитав старший помічник капітана.

          —  Вам нічого, я сам розберуся, - відповів Асі і попрямував до виходу, але біля дверей зупинився і повернувся до мене. - Дякую, лови. Тут п'ятнадцять мільйонів, ти чесно виконав і навіть перевиконав завдання, після цих слів він кинув мені знеособлений банківський чіп.

          —  Ви просили - я зробив, - знизав я плечима. - Якщо потрібен буду, ви знаєте, де мене знайти.

           —  Сподіваюся, що не знадобишся, - сказав Асі і покинув приміщення. Слідом за ним вийшов і я. Там мене вже зустрів один із підлеглих Стіла, який на флаєрі й довіз до каюти.

        Насамперед я перевірив дівчаток у їхніх кімнатах, чомусь параноя в мені прокинулася на всю красу, слава богу, з ними все було гаразд, за час моєї відсутності нічого не сталося.

          Два ментальні допити, причому один досить складний, вимотали мене сильно. Залишалося сподіватися, що сон у чудовому ліжку поверне мені сили, але перед цим треба було перевірити системи безпеки каюти.

          Перед виходом я випросив у Стіла майстер-ключ до нашої каюти і зараз слід їм скористатися, переналаштувати систему безпеки. Може, це й зайве, але не хотілося б прокинутися з перерізаним горлом.

           Багато часу це не зайняло, все ж таки це каюта для цивільних і особливо крутих систем тут немає, але обидві турелі з знерухомлюючою піною були готові будь-якої миті атакувати будь-кого, крім нас трьох. Тільки після цього я із задоволенням ліг у ліжко, одразу повисаючи у повітрі під дією різноспрямованих гравітаційних полів.

        Попри мій напад параної, наступні п'ять днів пройшли без будь-яких проблем, але ми, правду кажучи, і не наривалися. Просто відпочивали в межах нашої каюти, дивлячись різні фільми та граючи у різні ігри.

        Харчувалися ми з харчового синтезатора, який був відданий до чіпких ручок Арніель. Вона вже з ними добре знайома, хоч і здебільшого для експериментальних досліджень і синтезу різної зарази. Але її досвіду вистачало і для стерпного синтезу різних страв, причому не зі стандартного меню.

          За два дні до прильоту в систему Родренона в новинах передали про смерть у нещасному випадку пасажира найвищого класу молодшого директора Директорату Ошира Ауріда.

           Він вирішив розважитись у борделі третього класу, і так виявилося, що при виході його пограбували невідомі. Але служба безпеки обіцяє розібратися в ситуації та покарати винних.

          Про смерть аграфів не повідомляли, але Картіель разом із Вааелем перестали світитися на вечірках, адже до цього вони практично не пропускали жодної вечірки, організованої для пасажирів вищого класу.

         Для всіх це справді був просто нещасний випадок, але я чудово розумію, що це результат помсти капітана лайнера Асі Гардо. Він не пробачив смерті своєї дружини, всупереч тому, що вона була не до кінця вірна йому, він помстився. До речі, за день до нашої зупинки він повідомив, що це останній для нього рейс, він не зможе перебувати на кораблі, на якому загинула його любов.

           Про крадіжку, що цікаво, ніхто нічого не повідомляв. Мабуть, вони змогли якось розрулити ситуацію з аграфами. Але це була не моя справа, свою я зробив і отримав більш ніж щедру плату за неї.