Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян 📚 - Українською

Читати книгу - "Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян"

451
0
01.04.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Руда магія і повна торба пригод" автора Ляна Аракелян. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 179 180 181 ... 190
Перейти на сторінку:

– Чудово! Уся компанія в зборі! – різким і втомленим голосом сказав некромант.

– Приїхав пан Гедеон, ваш батько, адепт Брісс. Він бажає вас бачити. Усі інші пишуть докладні доповідні про події на міському цвинтарі, й про трагедію, що трапилася біля гуртожитку.

– Пане ректоре, як Вальдек? – набравшись сміливості, запитала я.

– Над ним працюють цілителі з Вересового Цвіту. Шансів мало.

– Але ж є, правда?

– Адептка Морошкіна виконуйте те, що вам сказали, решта – вас не стосується, – сказав, як відрізав Шрам. – Я клопотатиму про ваше відрахування з академії.

Я кивнула і зібрала волю в кулак, щоб не розревітися. Некромант і ректор пішли. Про трагедію написали тільки ми з Германом. Коли з доповідними було покінчено, вирушили до академії.

Погані звістки розлітаються швидко. На парі зіллєваріння магістр Сурра вдавала, що замість мене – порожнє місце. І добре. Що ж, не вийшло з мене мага. Працюватиму в тітчиній таверні. Там хоч чогось навчуся. Та й, зрештою, світ клином на академії не зійшовся. І їхала я в столицю працювати, а не вчитися. Кхибра ховала червоні від сліз очі.

– Якщо тебе виженуть – я теж піду, – заявила вона.

– Припини, – вичавила я з себе в’ялу посмішку, – у тебе талант.

– І в тебе талант. Вони не мають права так із тобою чинити!

– Їм видніше, – вдаючи байдужий вигляд, відповіла я.

Ми вийшли на вулицю. Погода стояла чудова. Якщо відкинути геть те, що трапилося, то можна було б з упевненістю сказати, що нічого не сталося. Життя тривало. Сонце яскраво і ще зовсім по-літньому світило. Птахи заливалися веселим щебетом. То тут, то там лунав дзвінкий сміх. Я відірвала погляд від доріжки, щоб сльози не залили обличчя, і одразу побачила її. Ютару.

Вона стояла біля ґанку гуртожитку жалюгідна і пом’ята. На шиї красувався широкий антимагічний нашийник. Руки й ноги були обплутані міцними ланцюгами з леовардійської сталі. Вона підійняла на мене заплакане обличчя. Але всередині мене нічого не ворухнулося. Я не відчувала жалю до вірани. Мене обігнав високий міцний чоловік у чорному плащі, таких самих штанах і сорочці. Він підійшов до Ютари і схопився за ланцюг.

– Пішла! – грубо скомандував він.

Вірана, спотикаючись, дрібними кроками поплелася в бік брами.

– Воруши ногами! Хутчіше!

– Я стараюся, – неголосно сказала вона.

– Вдома поговоримо про твої старання!

Він щосили смикнув за ланцюг, дівчина впала і розбила губу. Кров тонкою цівкою потекла на блакитну сорочку.

А я ловила себе на тому, що не можу і не хочу підбігати до неї, жаліти й допомагати піднятися. Мені було все одно. Серце розривалося від болю за Вальдека.

Вітчим схопив Ю за комір, підійняв і так потягнув за браму, не звертаючи уваги на її крик. Там, скоріше за все, стояла підвода.

– Руто, – мене торкнула за плече Кхибра, – Вальдек...

– Що?.. Що з ним, Кхибро?!!..

– Він живий, але... він поки що не може говорити.

Я видихнула і міцно обійняла подругу. Живий! Головне, що живий!

Мене й Альгіна вирішили залишити з випробувальним терміном в один місяць. І цей місяць я тільки й робила, що вчилася. Виправила одиницю із захисної магії, вивчила кілька побутових заклинань і готувала реферат із стародавніх артефактів. Цікаво, чи можна назвати мій медальйон таким? Хоч завісу таємниці й трохи відкрив Шрам, але володар двох частин – невідомий. Та й карта, яку я витягла з гробниці, не давала спокою.

З Герой бачилися в їдальні та в гуртожитку. Але посиденьок як раніше не було. Природно, що сумувала за ним, але розуміла, що якщо знайду ще якісь пригоди, пов’язані з моїми сімейними таємницями, то вилечу з академії. Щовечора кільцевника ми з Кхиброю їхали до тітки, працювали в таверні та поверталися ввечері божедар’я. Після я зустрічалася з Герой. Ми вешталися містом, благо погода ще дозволяла. До речі, волосся дуже швидко відросло і тепер я могла заплітати косу.

Кхибра так і зустрічалася з Ойхільдом. І, здається, у них усе йшло до весілля. Іноді подруга не приходила ночувати. Я раділа за неї. Нехай вона буде щаслива.

Кілька разів Герман приїжджав у таверну і проводив час із Єрошкою. Тітка змовницьки підморгувала, але нічого не говорила. Батя повністю взяв на себе контроль над підрядниками й закупівлі. У тітки з’явилося достатньо вільного часу. Від Горпини прилетів магоптах, що вона нас із Германом чекає на початку медовара...

Але мої думки про відвар милорики не давали мені спокою. Я нарешті відважилася і, коли залишилася з Єрошкою наодинці, спитала:

– Братику, у мене є одна думка щодо тебе.

– Яка? – оченята Єрошки світилися від цікавості.

Я розповіла йому про милорику. Потім про те, що в мене є концентрат. А потім – найголовніше. Чи погодиться він на експеримент. Я відразу попередила, що не знаю який може бути результат. Єрошка думав, а потім тихенько сказав:

– Я згоден. І вважаю, що гірше не буде.

1 ... 179 180 181 ... 190
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян"