Читати книгу - "Улісс"

З опасистою тупістю Флорі Толбот видивляється на Стівена.

ФЛОРІ: А я чула, цього літа кінець світу буде.

КІТТІ: Ні!

ЗОЯ (регочучи): Великий неправедний Боже!

ФЛОРІ (ображено): Он і в газетах про Антихриста писали. Ой, мені п’ята засвербіла!

Мимо, вигукуючи й лопочучи босими підошвами, пробігають, тягнучи хвостатого змія, обшарпані хлопчаки-газетярі.

ГАЗЕТЯРІ: Екстрений випуск! Результати перегонів на кониках-гойдалках! Морський змій у Королівському каналі! Щасливе прибуття Антихриста!

Стівен обертається і бачить Блума.

СТІВЕН: Час, часи та півчасу.

Рувим Дж. Антихрист, вічний жид, виставивши за спиною руку з розчепіреною хапучою п’ятірнею, важкою ходою виступає наперед. На крижі йому звисають мандрівничі сакви, звідкіля стирчать боргові розписки й неоплачені рахунки. Через плече в нього довгий човнярський гак, із якого розбряклою безформною масою висне на шлейках тіло його єдиного сина, спасенне з вод Ліффі. У дедалі густіших сутінках перевертами йде домовик у подобі Панча Костелла — із черепом гідроцефала, скошеним лобом, бульдожою спідньою щелепою та розбухлим червоним носом, горбатий і вихлявий.

УСІ: Що діється?

ДОМОВИК (клацає щелепами, скаче на всі боки, витріщає очі й верещить, стрибає мов кенгуру, простягаючи хапучі лабети, а тоді, рвучко просунувши свою безгубу пику в розсоху кривих ніг, вищить звідтіля). Il vient! C’est moi! L’homme qui rit! L’homme primigène[346]{780}! (Несамовито кружеляє на місці, завиваючи дервішем.) Sieurs et dames, faites vos jeux[347]! (Присідає, жонглюючи. Крихітні рулеткові планетки злітають з його рук.) Les jeux sont faits[348]! (Планетки злітаються докупи й зіштовхуються, лунає хрумкий лускіт.) Rien n'va plus[349]. (Планети, роздувшись, мов кульки, линуть угору й щезають із поля зору. Сам домовик вистрибує в пустку.)

ФЛОРІ (осуваючись у тупе заціпеніння й хрестячись покрадьки): Кінець світу!

Вона протікає теплими жіночими струмами. Хмарна сутінь огортає всесвіт. Зовні, крізь повзучий туман, реве грамофон, глушачи кахикання й човгання ніг.

ГРАМОФОН:

Єрусалиме!

Відчини ворота свої й співай

Осанну…

Ракета злітає в небо й вибухає. З неї випурхує біла зірка, звістуючи погибель усього сущого й друге пришестя Іллі. По нескінченному невидимому мотузу, нап’ятому від зеніту в надір, додолу крізь морок скочується, крутячись, Кінець Світу — двоголовий восьминіг у мисливських кільтах, гусарському ківері й картатих тартанах-шотландках, набуваючи зрештою подоби Менського Триніжка{781}.

КІНЕЦЬ СВІТУ (з шотландським акцентом): Хто нам станцює вгору-вниз, вгору-вниз, вгору-вниз?

Перекрикуючи гомін і чийсь давучий кашель, хрипко каркає з висоти глас Іллі — деркий, мов поклик деркача. Сам він, з обличчям церковного служки, височіє на катедрі, покритій американським прапором, пітніючи в просторому батистовому стихарі з рукавами лійкою. Грюкає по катедрі кулаком.

ІЛЛЯ: Припиніть-но базікання в цій буді. А ви, Джейку Крейне, Креолко Сью, Дейве Кемпбелле та Ейбе Кіршнере, звольте бухикати із заціпленим ротом. Так от, усю цю лінію обслуговую я. Хлоп’ята, втніть це зараз. Час Божий — рівно 12.25. Скажи матусі, що будеш там. Хутко сюди твоє замовлення, і козирний туз випадає тобі. Приєднуйся просто тут! Бери на прямий експрес до станції Вічність! Одне тільки ще слівце. Ти Божий чи на телепня схожий? Якщо друге пришестя відбудеться на Коні-Айленді, готові ми чи ні? Флорі Христос, Стівен Христос, Зоя Христос, Блум Христос, Кітті Христос, Лінч Христос — усі ви повинні відчути цю космічну силу. Ми що, спасуємо перед космосом? Аж ніяк! Будь на боці ангелів. Призмою будь. Ти ж маєш оту штучку всередині, вище я. Ти можеш стати пліч-о-пліч із Христосом, із Гаутамою, з Інгерсоллом. Усі ввійшли в цю вібрацію? Я певен: усі ввійшли. Братіє, варто лиш раз це вхопити, і справу зроблено, бадьора прогулянка на небо у вас у кишені. Допетрали? Кажу ж вам, це життєвий прожектор, найдужче зілля з зіллів, цілий пиріг із найсмачнішою начинкою. Це найкрутіша, найдотепніша лінія у всесвіт. Неосяжна, щонайрозкішніша. Відновлює сили, дає чудові вібрації. Хто-хто, а я знаю, таки тямлю дещо на вібраціях. Гаразд: геть жарти й вернімося до суті. А. Дж. Христос Дауї та гармоніальна філософія — це ви поґулали? О’кей. Шістдесять дев’ята західна вулиця, сімдесят сім. Запам’ятали? Тоді все гаразд. У будь-який час можете телефонувати мені по сонцефону. Заощаджуйте на марках, старі п’янюги. (Зривається на крик.) А зараз заспіваймо всі нашої славної пісні! Разом, дружно, нумо! Іще раз! (Заспівує.) Єру…

ГРАМОФОН (перекрикуючи Іллю): Ххолєрусааламінтвійвисокххх… (Голка скрегоче, дряпаючи платівку.)

ТРИ ПОВІЇ (верещать, затуляючи вуха): Айайайай!

ІЛЛЯ (в сорочці з закасаними рукавами, чорнолиций, горлає щосил, здіймаючи руки догори): Великий наш Брате, містере Президенте, ти послухай, що я зробив, тобі говорив. Авжеж, я наче ото сильно вірю в тебе, містере Президенте. І мені сильно здається, що міс Гіггінс і міс Рікетс уже взяти собі віру в серце. Авжеж, мені сильно здається, що я ніколи не бачити такої переляканої