Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

Тіллі. Анні довелося тримати себе в руках, щоб не розхихотітися

нервово у відповідь. З огляду на їхні нинішні обставини, все

мало б бути й справді дуже погано, якщо вже й Тіллі вирішила, що ситуація погіршилася. Звісно, вони й досі в пастці на орбіті

чужопланетної космічної станції, яка періодично втручається

в закони фізики і вже декого з них убила. Зате тепер вони

докотилися до того, щоб стріляти одне в одного.

І справді, дуже погано.

* * *

Ектор Кортес. Весь цей час жінки провели, фактично лежачи на

підлозі й барикадуючись навколо нечисленними предметами

вмеблювання, які тут знайшлися. Це було схоже на обрядову

магію. Адже нічого з того, що знайшлося під рукою, нізащо не

спинило би кулю. Та вони однаково огороджувалися. Халабуда

з ковдр проти монстрів.

На щастя, більше пострілів вони не чули.

Кілька разів Анна з Тіллі визирали з намету і щоразу бачили, як маленький озброєний патруль поясан на дві-три людини

патрулює цивільну зону. Анна уникала їхніх поглядів, та вони на

неї і не зважали.

Кортес прийшов, голосно прокашлявся перед входом і запитав, чи можна йому всередину. Обом жінкам було страшно

відповідати, але він однаково зайшов сам. Зовні його лишилися

чекати якісь люди. Анні їх видно не було.

Чоловік озирнувся в сутіні намету, позаглядав усередину за

їхню миршаву барикаду, відсунув собі стільця й сів, не мовивши

ні слова.

— Стрілянина скінчилася, сидіти вже можна, — показав

чоловік на інші стільці. — Вигляд у нього був кращий, ніж

останнім часом. І костюм чистіший, і густий сивий чуб він

примудрився десь помити. Проте це було не все. До Ектора

повернулася його самовпевненість. Здавалося, він тепер не

вагався в своїх словах і діях, як ніби вже чимось керував. Анна

підвелася з підлоги й сіла на стілець. За якусь мить Тіллі

зробила те саме.

— Мені прикро, що ви так злякалися, — абсолютно нещиро

всміхнувся Кортес.

— Генку, що відбувається? — примружившись, запитала Тіллі.

Вона дістала сигарету й крутила її в пальцях, не прикурюючи. —

Що ти вже надумав?

— Я нічого не надумав, Матільдо, — відповів Кортес. —

А відбувається те, що законна влада на кораблі повернула

управління в свої руки. Накази знову віддає капітан Ешфорд.

— Ну, гаразд, Екторе, — вела далі Тіллі, — тільки ж ти тут до

чого? В ОПА якісь свої внутрішні розборки. А яку роль граєш ти?

Кортес проігнорував питання і звернувся до Анни:

— Докторе Воловодова, ми можемо поговорити віч-на-віч?

— Від Тіллі в мене секретів… — почала було Анна, але сама

Тіллі відмахнулася:

— Думаю, я сходжу на перекур.

Коли вона вийшла з намету, Кортес так близько підсунувся на

стільці до Анни, що мало не вперся в неї колінами. Він

нахилився й узяв її за руки. Ні будь-коли раніше, ні зараз в Анни

ніколи не складалося враження, ніби Ектор відчуває до неї

сексапіл, проте його близькість здавалася напрочуд інтимною.

Інвазивною.

— Анно, — він легко стиснув її руки, — тепер на кораблі буде

все геть інакше. Це стосується і нашого покликання. Мені

страшенно пощастило: капітан Ешфорд мені довіряє, радиться, тому я маю певне уявлення про напрямок, у якому нас чекають

зміни.

Оця силувана близькість у поєднанні з гіркотою, що вона її досі

відчувала,

побачивши

вбивство,

спалахнула

щирим

і неочікуваним гнівом. Анна вирвала руки. Причому так сильно, що й сама того не сподівалась. На обличчі Кортеса читалося

ображене зачудування, і Анна не могла із цього не потішитись.

— Це так мило з вашого боку, — почала вона, намагаючись

зберігати самовладання.

— Докторе Воловодова… Анно, мені ж потрібна ваша підтримка. — Жінка тільки й гмикнула недовірливо на ці слова, але він

правив далі: — Ви добре ладнаєте з людьми. Я добре тримаюся

на камеру, проте не настільки вправний в особистих зустрічах, а