Читати книгу - "Лисичка, Тіна Вітовт"

Пробудження було приємним. Мене обіймали сильні руки притискаючи до гарячого, сильного тіла, та по шиї до вушка прокладали доріжку гарячі губи... Як же добре... Такі приємні поцілунки... Стоп. Що?

З переляку ледве не впала з ліжка, добре що мені не дозволили зробити такий маневр. Нетямущими очима кліпала на Дана, і не могла зрозуміти що він робить у моєму ліжку. Моя пам'ять відмовлялася відповідати на це питання. Ми з ним...

Чекай, я у своїй піжамі, він також не голий, рукою ненароком його зачепила, а сідниці нічогенькі, каюсь, затримала дещо довше руку ніж потрібно було. Я хоч дівчина з невеликим досвідом у цих справах, та маю сумнів що щось серйозне між нами могло статися, і дискомфорту ніякого не відчуваю, навіть голова не болить... О, невже пам'ять надумала повернутися, тааак добре ми вчора повеселилися, не дивно що прокинулась з деякою дезорієнтацією, і так легко відбулася.

- Мілана, з тобою все гаразд?

Явно щось побачив у моїх очах хлопець, та розпереживався, мабуть, чи не пригрію я його чимось важкеньким, а що всяке може бути.

- Так, тобто ні, тобто не зовсім, - геть себе заплутала, та хлопця заразом з собою.

- Ти так дивно дивишся...

- Ага... - оце я багатослівна.

- Лисичко, ти хочеш в мене щось спитати? - тямущий хлопець, промацує поверхню для майбутніх дій.

- Я дещо розгубилася, коли тебе побачила... тут... у моїй кімнаті... у моєму ліжку... - трохи злякано, та плутано вийшло.

- Ти сама мені дозволила, - посміхається так спокусливо.

- Щось моя пам'ять, дещо шкутильгає...

- Я можу допомогти згадати...

Поцілунок був настільки ніжним та чуттєвим, що я не пам'ятаю чи мене так цілували хоча б раз, та ні мої колишні поцілунки не йшли в ніяке порівняння з тим що зараз відбувалося. А пам'ять, зрадниця, підкидала все яскравіші картинки вчорашнього вечора...

Так, потрібно припиняти, інакше поцілунками це не закінчиться, а я до такого продовження точно не готова. Те що я остаточно вирішила питання з Алексом, покрайній мірі для себе, з ним ще потрібно буде прояснити ситуацію, хто його знає, що там він думає, телепатичних здібностей у мене точно немає. Ой, що я згадала!

- Магія!

Своїм різким вигуком налякала хлопця, який цілував уже мої ключиці, оце спритний, і коли тільки встиг? А, так, я ж тут морозивом на сонці розтанула, солодким сиропом стала.

- Що магія? - конструктивний діалог у нас виходить.

- У мені прокинулась магія, і ти обіцяв сьогодні починати практично мене навчати, - глянула у ці сині очі знизу вгору.

- І ти тільки це згадала? - якось дуже вже хитро поглядає він на мене, ну як кіт на сметану, - тоді продовжимо...

Скориставшись моментом розгубленості закрив мені рот поцілунком, мало що я ще там скажу... Він точно випробовує мене на міцність. Ніби щось намагається від мене почути...

Згадала! Ееее, нііі, я тебе таке просити не буду, точно не зараз... Можливо у майбутньому... Але це ще побачимо як ти себе будеш вести. Коли його губи перемістилися на шию, а руки взагалі знахабніли, погладжуючи мене де їм заманеться, я видала.

- Я згадала...

- Що саме... - от же ж... лис.

- Ти обіцяв...

- Що обіцяв...

- Бути чесним... - ну нарешті сказала, та це якась... солодка каторга, ну чесне слово, не можна так...

- Я і був дуже чемним... - уууу, спокусник, і бачить же як діє на мене, так ще й задоволено хитро посміхається, - ти, мила, на руки давно дивилася?

- Незрозуміла? А що не так з руками? - підняла щоб краще розглянути.

- Все так, навіть краще, - до моєї свою руку притулив, і тут я загубила щелепу, а очі точно викрутилися з орбіт.

- Це що таке?

- Тепер ти офіційно моя наречена, - з придихом повідомив мені хлопець значення наших парних повністю однинакових браслетів на руках.

- Зачекай, то це через те що я дозволила тобі залишитися у мене наніч? - чомусь з кожним сказаним мною словом, посмішка з лиця хлопця зповзала. - Виходить якби Алекс напросився перед тобою, то він був...

- Ні, - надто різко обірвав мої роздуми вголос хлопець, ще й злий такий що очі аж змінилися, та тіло у нього тремтіти почало, і щось мені підказує що це не дуже добре.

- Що з тобою? - пискнула боязко.

- Оберт, не бійтеся я тримаю все під контролем, - ну незнаю...

- Ти зараз...

- Ні, я тримаю себе в руках, тільки.. - якось це було сказано з певним сусиллям.

- Тільки що?

- Постарайся сприйняти факт наших заручин, іншого нареченого в тебе не буде, тому що ним являюся я, і крапка, - сказав як відрізав. Та все сказане запечатав агресивним поцілунком, і загарчав - ТИ МОЯ!

Оце так попаданка. А все так гарно розпочиналось.