Читати книгу - "Покоївка, Jo Peters"

Очевидно, дівич-вечір Лізи минув справді весело та дівчата дозволили собі розважитися наче востаннє, враховуючи те, як пізно і якою п’яною повернулася додому Віка. Навіть не зазирнувши до ванної кімнати, вона тільки стягнула з себе одяг і провалилася в глибокий сон.

Недивно, що вранці виникли проблеми з тим, щоб розбудити мою дружину, але я все-таки спромігся зробити це та витягнути з ліжка на кухню.

— Як усе минуло вчора? — поцікавився я, заварюючи для дружини зелений чай, що, як показувала практика, пришвидшував виведення алкоголю з організму.

— Нормально, — коротко, без очікуваних деталей відповіла Віка, не відриваючи погляду від екрану телефону.

Очевидно, гортала стрічку новин у Фейсбуці. Вона була справді залежною від соціальних мереж. Постійно публікувала свої фотографії та писала різні пости, відверто бажаючи, щоб інші заздрили їй. Чесно, мені таке не надто подобалося, але я ніколи не забороняв їй цим займатися. Якщо це не шкодить моїй репутації та приносить їй щире задоволення, з цим можна змиритися.

— Нам потрібно бути в будинку, де відбуватиметься весілля Стаса та Лізи, через півтори години, — нагадав я, ставлячи на стіл поруч з Вікою кружку чаю.

Вона кивнула, навіть не відірвавшись від телефону. На цьому розмову було вичерпано.

***

Звісно ж, ми запізнилися. Я вже звик до того, що Віка постійно дуже довго збирається, тож, закономірно, перестав дратуватися через це. Але зараз спокій зберігати не вдавалося, зважаючи, що в цей день відбувалося весілля мого брата, і в дорозі я навіть кілька разів прикрикнув на дружину. Логічно, що по приїзді вона поспішила ображено залишити мене. І мушу зізнатися, такий стан речей викликав у мене тільки полегшення.

Довкола заміської вілли, що було орендовано спеціально для проведення весілля, панував хаос. До церемонії залишалося менше години, тож за цей час наймані працівники мали переконатися, що все підготовано на найвищому з найвищому рівнів.

Увійшовши досередини вілли через прозорі двері, що здалися мені виключно показушними та надто претензійними, я одразу ж звернув увагу на метушливу немолоду жінку, яку безуспішно намагався заспокоїти Стас.

— Це мати нареченої, — пояснив Саша, який саме налаштовував фотоапарат, поза всякими сумнівами, не здатний довірити ще комусь роботи знімки молодих. — Оксана Леонідівна невиправна перфекціоністка, тож хоче вкотре переконатися, що весілля її доньки буде ідеальним.

Я знизав плечима, абсолютно розуміючи, що емоції цієї жінки були максимально природними. Якби в мене були діти, мені б теж хотілося, щоб усе було тільки найкраще.

Знадвору почувся гуркіт, а потім до вілли увійшов приземистий рудий чоловік зі зворшкуватим обличчям. Він повільно дошкультигав до дивану та важко опустився на нього, геть не переживаючи про те, що його брудний одяг запачкає дорогу обивку.

— А це батько нареченої? — припустив я.

Саша поклав фотоапарат на стіл поруч з нами та кинув погляд на чоловіка на дивані, щоб зрозуміти, про кого йде мова.

— У яблучко, — відповів брат, поправляючи окуляри на носі. — Одразу після свого прибуття Аркадій Васильович заявив, що без нього робочі точно не впораються з підготовкою до весілля вчасно. Що з цього вийшло, ти сам бачиш.

Я знову глянув на батька Лізи та похитав головою, навіть не знаючи, як коментувати подібну поведінку. Давненько мені не доводилося стикатися з подібними людьми.

— Ще є якісь гості з боку нареченої? — просто не міг не запитати я.

— Крім її батьків, ще подруга. До речі, дуже схожа на вашу…

Я одразу ж зрозумів, про кого йде мова.

— Покоївку? Це вона й є, — і перш ніж Саша встиг щось сказати про це, я поспішив змінити тему. — Як просувається підписання контракту з тими французами?

Брат одразу ж спохмурнів.

— Давай не будемо обговорювати такі речі на весіллі нашого брата. Усьому свій час.

Отже, з’явилися якісь непередбачувані проблеми. Я подумки зробив помітку про те, що треба було розібратися з цією справою наступного ж дня. Даний контракт мав велике значення для нашої компанії, тож його аж ніяк не можна було втратити.

Терпіти не можу, коли щось іде не за планом. Мені завжди потрібно тримати все під контролем. І це стосується не лише бізнесу…

— До речі, наш батько приїде?

Саша ще більше спохмурнів і похитав головою.

— Лікарі кажуть, що він не в тому стані, щоб їхати.

Я й не очікував чогось іншого, але все ж хотілося сподіватися на краще.

Смерть мами дуже негативно позначилася на здоров’ї батька. Їхнє кохання було назвичайно сильним.

У дитинстві я завжди вважав, що в мене з майбутньою дружиною будуть такі ж почуття. Але в якийсь момент прийшло чітке жорстоке усвідомлення того, що між нами з Вікторією такого кохання не вдасться досягти.

Саші з Анею також не вдалося досягнути такого щасливого шлюбу. Залишалося тільки сподіватися, що хоч моєму молодшому братові пощастило…

***

Церемонія минула справді пречудово. Ніколи ще не бачив, щоб Стаса аж так сильно переповнювало щастя Дивлячись на брата, я нарешті зрозумів, як це, коли кажуть: «Він аж світився від радості». Не виникало жодних сумнівів, що це був, без перебільшень, найкращий день його життя.

Стаса і Лізу дійсно можна було назвати ідеальною парою. Вони так кохали одне одного, що Ромео з Джульєттою могли позаздрити. Їхня зустріч була справжнім подарунком долі, якому можна було тільки позаздрити.

Дивлячись на те, як молодята приносять одне одному клятви вірності, я відчув радість від усвідомлення того, що зміг посприяти їхньому щастю. Точніше кажучи, ми це зробили разом з Надею.

Я роззирнувся та побачив її поруч з батьками Лізи. Світло-рожева сукня прекрасно гармоніювала з темним волоссям, яке Надя залишила розпущеним. Дівчина широко посміхалася, але я все-таки помітив певну напруженість у її осанці. Щось було не так, тому я вирішив з’ясувати, у чому справа, щойно з’явиться можливість.