Читати книгу - "Щоденник Яти Ольше. Том 1, Наталія Шепель"

Всередині банку було розкішно. Поліроване дерево, мармур, золото, кришталь, та килими. Моя дракониця була задоволена, хоча сама я ніколи не любила “цяцьки” й показний статус достатку.

- Доброго дня. Чим можу допомогти? – Тільки я переступила поріг банку, зі мною ж одразу привітався його працівник.

- Доброго дня. В мене в вашому банку є рахунок. Відкрили його в Лурбіні там обіцяли, що в будь-якому відділенні можу звертатися з приводу фінансів.

- Ви хочете зняти гроші чи покласти?

- Скоріше зняти. Але перед тим як це зробити, хочу у вас запитати, може знаєте де в Маг-Рівіку продають будинки? Хочу придбати один.

Ідея придбати власне житло виникла в мене після години блукання по Торговельному Кварталі в пошуках де здається кімната. Умови в таких кімнатах були звісно набагато кращі, аніж у трактирах, але для більш постійного проживання хотілось більше зручностей, та менше допитливих сусідів.

- Прошу пройти за мною. Ми залюбки допоможемо в вирішуванні вашого питання. До мене можете звертатися Карг Грорин.

- Приємно познайомитись. Я Ятаар Лій-Фо Ольше.

Гном привів мене до невеличкої кімнати з запаленим каміном та зручними, м'якими кріслами біля нього.

- Присядьте. У володінні банку є кілька маєтків та інших забудов. На яку суму ви розраховуєте?

Ось тут я замислилась, бо зовсім не орієнтувалась в цінах нерухомості в цього світу.

- Щось не так? - запитав співрозмовник. Напевно, моє мовчання було занадто довгим.

- Ні, все гаразд. Я просто не знаю цін на житло, - чесно зізналася я. Якщо мене спробують надурити, я відчую це одразу.

- Я, звісно можу назвати ціни, але не бачивши товару, вам буде важко зрозуміти, чи воно того варте. Давайте краще зустрінемось завтра, о дев'ятій ранку. Я особисто покажу та розповім вам, що ми маємо та скільки це коштує. А там, якщо щось з цього вам не сподобається, думаю знайдемо й серед інших продавців.

Ідея мені сподобалася і я одразу погодилась. Зрештою, вони не можуть змусити мене купити те, чого я не захочу. Це навіть не вдалося в моєму минулому житті торговельним агентам. Попрощавшись з паном Грорином, хоч би ім'я запам'ятати, пішла до гостьового будинку. Більше планів на сьогодні не було.

17.01.157р.

Маг-Рівік

- А тут колись була крамниця алхімії та зіллій, - прокоментував пан Грорин.

Я оглянула кімнату поглядом. Запилено. Брудно. Махри павутиння. Зламані меблі. Облізлі стіни. Покритий сажею камін. Затхлий запах.

За цією кімнатою ще були приміщення. Одне нагадувала комірку для швабр, інша зі сходами, що вели до горища. Все це мало вихід не на головну Торгову вулицю, а в провулок Сірого провулка. Але мені вже було байдуже. Я закохалася в це місце з першого погляду. Тут було так багато магії, що здавалося начебто це місце створено не руками.

Напередодні я обмірковувала дисципліни, які мені доведеться вивчати, та зупинилась на артефакториці, а це місце ідеально підходило для крамниці, чи хоча б майстерні. Я навіть назву придумала: "Скарбничка Дракона".

- Скільки коштує це приміщення? - зморщив носа, щоб не чхнути, при цьому намагаючись приховати інтерес, запитала я.

Пан Грогин розпочав сьогоднішній показ з триповерхового особняка майже в центрі міста. Потім перейшов до більш скромніших будинків, вартість яких я вже могла собі дозволити, звісно якщо ще продам деяку кількість луски. А тепер це.

- Так. Давайте, подивимося. Отже, колишня крамниця магістра Фрилрга “Лист здоров’я” оцінюється в... сімдесят п’ять джубів.

- Тут ремонт обійдеться у всі двісті.

- Ми можемо скинути до п'ятдесяти, але не більше. Дешевше тільки оренда.

- А чиїм коштом буде проводитись ремонт?

- За рахунок наймача, - задоволено оголосив гном, але радість його була не довгою, прямо під моєю ногою провалилася гнила дошка.

- Тридцять, - внесла я пропозицію діставши свою кінцівку.

- Сорок, - підхопив торги гном, хоча до цього казав, що дешевше не буде.

- Домовилась, - тут же погодилась я.

Звісно можна перевірити, чия жадібність переможе, гнома чи дракона, та бажання отримати власну домівку виграло. Того вже надвечір я стала володаркою будиночка в провулку провулка.

19.01.157р.

Маг-Рівік

Весь вчорашній день я провила у сортуванні сміття в крамниці. А сьогодні той, який порахувала непотрібним, викидали будівельники, яких найняла за порадою володарки “Червоного Яблука”. Четверо чоловіків швидко звільнили місце і негайно почали обдирати стіни та зривати гнилі дошки. Для того, щоб я не плуталась під ногами, мені також знайшлося заняття, я обережно виймала скло з сухих рам вікон, заміна яких вже стояла поряд.

Наймані працівники були не людьми, а Санкорами. У всіх чотирьох були маленькі ріжки, що стирчали з темного волосся та яскравих кольорів очі. Їх вуха були злегка загостреними як у мене, а хвіст з пензликом був настільки рухливий, що вони використовували його, як третю руку. У мене навіть ідея з’явилася, свій так натренувати.

А ще вони любили спілкуватися під час роботи, чим добре розважали мене. У цей день я почула стільки байок, скільки не було за весь час мого перебування в цьому світі. Навіть за Террі не було часу сумувати.

- Ята, - покликав мене один із працівників, на ім'я Енферні. - Ось тут у вас яма без дна в підлозі.

- І нащо вона?

- Це злив відходів. Щоб невдалі експерименти не в ті руки не потрапили та шкоди не наробили.

- А куди він веде?

- Кудись глибоко під землю. Закриваємо, чи він вам теж знадобиться.

- Ні. Хай залишиться.

Не знаю, чи будуть в мене залишки від небезпечного зілля, а ось бігати в туалет взимку на двір втомилася. В Маг-Рівіку, як і в усьому цьому світі, сучасна каналізація була відсутня, але все чистилось та прибиралось магією, якою я поки не володію в тій мірі щоб одним рухом брові прибирати за собою лайно.

Та на цьому сюрпризи не закінчилися. Над дверима, під товстим шаром штукатурки, було знайдено ліпнину із незнайомих мені рун, що утворювала арку до самої підлоги. Ті ж самі руни були знайдені над каміном. Я також вирішила їх залишити.

Санкори дивно переглянулись між собою, але нічого не сказали, залишивши коментарі при собі.

26.01.157р.

Маг-Рівік, Дикий Ліс

Сьогодні був один з найкращих днів у цьому світі. Погода була чудова. Сонце яскраво світило в чистому, без однієї хмаринки небі. Вітру не було. Лише мороз “щипав” за ніс, що