Читати книгу - "Завтра буде вчора, Мар'яна Доля"

Я нічого не зрозуміла, але вирішила, що, може, далі все роз'ясниться, тож натиснула на цей напис.

Далі на фоні картинки , що зображувала блакитне безхмарне небо, а внизу — таку ж спокійну морську гладь, я прочитала : "Введіть дату, коли все змінилося на гірше".

Далі було додано меншим шрифтом: "Ми змоделюємо ситуацію, яка могла б змінити ваше життя."

Я замислилася — треба, мабуть, написати сьогоднішню дату — адже це сьогодні зі мною трапилася така халепа із цим дзвінком від незнайомця. А може, варто взяти за точку відліку той четвер тиждень тому, коли, прокинувшись, я дізналася про зникнення Юри. Так, мабуть, це і є дата, коли все змінилося на гірше, бо дзвінок від того чоловіка — то лише наслідок Юриних нерозважливих вчинків… Але ж боргів він наробив ще раніше, наскільки я зрозуміла… Та яка була точна дата, коли він позичив ті прокляті гроші — я гадки не мала…

А може, мені взагалі перестало щастити тоді, коли я стала його дружиною? Чи ще раніше — як ми тільки познайомилися? Ну справді — якщо мислити логічно — якби він не з'явився в моєму житті, я могла б залишитися в Вінниці, там знайти роботу, можливо, і заміж би вийшла більш вдало, і мама тепер би мене ставила в приклад сестрі, а не навпаки… Як не крути, але тільки через Юру я закинула наукову кар'єру, не спробувала покращити своє життя, а повернулася у це тихе провінційне містечко, де без блату ніхто нічого не вартий… Якби не він, я б не сиділа зараз по вуха в боргах, не смикалася б від кожного телефонного дзвінка… Так, це він винен у всіх моїх бідах. Хай би я краще ніколи не зустрічала його…

І я, сердито насупивши брови,  вибрала у списку, що випав біля великої червоної кнопки, дату, яку занадто добре запам'ятала: 14.02.2010.