Читати книгу - "Дві сторони, Єва Басіста"

Знову дим. Кученюк Лариса Петрівна  тримала в руках цигарку, що повільно диміла. Жінка відчувала стрес, який тільки таким чином могла зняти. Нікотин через легені проникав у кров, а там до кожної клітинки. Він дурманив жінку. Ця хімічна речовина заспокоювала та знеболювала.

Блондинка навіть починала відчувати певне щастя, яке тривало дуже мало.
Тому, щоб зловити подібний стан Лариса палила без перерв. Вона прокурювала свій організм, аби відчути це ще раз. Однак чим більше недопалків летіло у відро для сміття, тим коротшими були такі стани. Це засмучувало жінку, але вона продовжувала отруювати свій організм.

Як зазвичай місце дії такого була її кухня, а час - друга година дня. Вранці Кученюк обійшла свої магазини, а зараз чекала на дзвінок слідчого. Він мав їй повідомити результати допиту Лілії.

Білявка дуже сильно хвилювалася. Вона навіть не могла уявити, що скаже  Брехливий. Він здався Ларисі правдивим чоловіком, але її суперниця хитра. Руда може вдатися до зброї, яку давно втратила власниця магазину - краса. Старість забрала це у Кученюк, але вона вірила, що правда переможе. Жінка знала, що рано чи пізно це станеться, але...

Лариса Петрівна кривилася. Вона зробила чергову затяжку. Їй хотілося, щоб це все скоріше закінчилося, але доля не любить нічого простого. Вона обожнює закрутити все так, щоб у кінці всі залишилися біля розбитого корита. Дуже несправедливо, але життя таке. Саме воно вносить без нашого відома корективи у плани та змушує відчувати себе жахливо. Адже дуже сумно коли ти щось дуже довго створював, а одного дня просто втратив. Це жах.

Проте нас не питають, що ми хочемо. Звісно деяким щастить. Вони живуть прекрасно та не думають, що завтра мають їсти. Саме такі моменти переживала Лариса Петрівна. Ця жінка у молоді роки скуштувала багато всякого недоброго, але вона попри це йшла до своєї цілі. Звісно для цього довелося багато років чекати, але тепер фінанси її фактично не хвилюють.

Навіть якщо люба Лілія спалить всі її магазини, то збереження не дадуть померти білявці з голоду. Однак саме цього не хотіла допустити Кученюк Лариса Петрівна.

Зло має померти. Її син не має страждати. Він повинен жити краще, а ніж вона. Тому білявку злила Лілія, яка тягнула з нього усі сили.

- Клята руда дівка, - пирхнула жінка та взяла чергову цигарку та запалила.
Але вона розуміла, що злість нічого їй не дасть. Кученюк надіялася тільки на правосуддя.

Брехливий зателефонував жінці після обіду, коли сонце вже не так пекло, а на дворі почала псуватися погода - десь далеко гриміло. На місто насувалася гроза.

- Слухаю, - відповіла жінка, відчинивши вікно. Її шкіра ловила прохолоду, а ніс  запах мокрого асфальту, який доносився зі сходу.

- Ми встановили, що це дійсно підпал, - говорив Брехливий. - Також сьогодні допитали вашу невістку та декілька людей, які можуть бути причетними до цього всього, але марно.

- У сенсі марно? - кривилася Лариса та побачила, як на небі намалювалася блискавка, а потім бахнув грім. Сіра орда набігла на місто, та почала бомбардувати його краплями води, які на розпеченому асфальті спочатку випаровувалися, але потім вони перемогли. Текли ріками.

Білявці довелося зачинити вікно. Там творилося лихо. У погоди дуже сильно зіпсувався настрій.

- У вашої невістки є алібі, але ми не закриємо справу.

- Невже ви не розумієте, що саме вона це зробила? Можливо навіть не власноруч, а когось попросила...

- Ларисо Петрівно, - протягнув Брехливий. - Ми будемо шукати людину, яка це вчинила.

Мати Романа закотила очі. Таке її не влаштовувало.

- Гаразд, надіюсь, що ви знайдете, - відповіла жінка напруженим голосом та поклала трубку.

Лють трусила жінку. Їй хотілося вбити ту Лілію. Однак це не вихід. Власниця магазину прораховувала у голові подібний сценарій. Тому вдалася до плану, який вранці запропонував Дмитро - найняти детектива.

- Дзвони йому та кажи, що є для нього робота, - говорила Лариса Дмитру, який прийшов із роботи. Його душило повітря, яке знаходилося у квартирі. Тютюновий дим проїдав йому ніс

- Добре. Я йому зателефоную, але його послуги не дешеві. Він бере чимало за свою роботу.

- Я ладна душу дияволу продати, щоб вивести цю сучку на чисту воду.

- Добре, - махнув Дмитро головою. Йому шкода було дивитися на свою кохану, яка за ці декілька днів змарніла. Чоловік хотів їй допомогти.

Проте цей день не міг просто так закінчитися. Гроза вирувала за вікном, а біля одинадцятої вечора Лариса Петрівна отримала від свого сина повідомлення, яке перевернуло все:

- Лілія вагітна. Через вісім місяців ти будеш бабусею.

Що відчувала у цей момент білявка? Жах та страх. Метастази рудої проникли глибше у тіло Романа. Тепер вона вагітна. Лариса не вірила в таке. Кученюк була переконана, що це блеф і тому відписала:

- Це дурня.

Роман, який прийшов додому після важкого дня, одразу прочитав таке повідомлення від матері. Його дуже засмутила її відповідь, бо він бажав побачити радісні слова, а не таке.

- Що там? - зайшла Лілія до спальні, де сидів її чоловік та тримав тест на вагітність.