Читати книгу - "(не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова"

Світ сповнений сюрпризів. Я навіть припустити не могла, що Рома сидітиме на моїй кухні та говорити, який у мене смачний плов. А потім скористається пропозицією залишитись на ніч. Не зі мною, але все одно. Мій хворий мозок видав мені досить жаркі варіанти розвитку подій. У спробі приховати почервонілі щоки, я опустила голову і прикрилася волоссям.

Дихай, Катя, дихай. Просто погода погана. І справді зараз небезпечно їхати до міста.

Хлопці пішли в кімнату, а я все ще намагалася заспокоїтись і упорядкувати думки. У голові все плуталося, Рома не відповів на моє повідомлення, але приїхав у гості. До мого брата. Чи все ж таки до мене?

Заварила чай і вирішила віднести хлопцям, дуже було цікаво, про що вони розмовляють.

Я зайшла до кімнати з тацею, з подивом побачивши, що Андрій приєднався до Кості та Роми. Вони активно обговорювали ігри на приставці. Я посміхнулася — скільки б не було років чоловікам, вони все одно люблять грати у стрілялки.

Раптом пролунав дзвінок у двері.

— Ти чекаєш на когось? — спитав Костя.

— Ні, ніби, — знизала я плечима.

Наблизившись до вхідних дверей, я відчинила їх та побачила свою найкращу подругу Алісу, яка була сильно скуйовджена.

— Я тільки-но переспала зі своїм шефом і в цьому ти винна! — затято і досить голосно промовила Аліса, відтісняючи мене від входу і проходячи на кухню.

— Добре, — пробурмотіла я спантеличено і повільно пішла за подругою.

— Вау! Вечір стає цікавішим! — почула крик Андрія, проходячи повз гостинну.

— Так, вечір явно перестає бути нудним, — підтримав Рома. Його очі наповнилися лукавством і він трохи мені підморгнув. Так, іскри, які літали між Алісою та Дімкою, було неможливо не помітити.

Намагаючись бути серйозною, я кинула гнівний погляд на чоловіків, які сиділи в вітальні, яким явно було весело.

— Принцеса, я хочу знати подробиці! — вигукнув Костя. — Ти ж розповіси мені потім?

— Навіть не мрій, — відмахнулась я. — І не здумай видати якийсь вульгарний жарт.

Я хотіла додати до голосу суворості, але я розуміла, що у мене не вийшло. Була дуже рада, що відносини Дімки та Аліси нарешті перейшли на новий етап. Хоча думаю, що вони не перестануть собачитися.

Зайшовши на кухню, я побачила Алісу, яка не дуже вдало намагалася відкрити пляшку вина. Вау, навіть я не знала, що в мене на кухні є вино.

— Допомогти? — запропонувала я, але в цей момент Алісі все-таки вдалося витягнути пробку. З переможною усмішкою вона продемонструвала мені відкриту пляшку і потяглася за келихами.

Я зачинила двері на кухню, бо хлопці дивно затихли, явно маючи намір підслуховувати. Опустившись на стілець і взявши з рук Аліси наповнений келих, я вичікувально дивилася на неї.

— Я переспала з Дімою. В офісі. На його столі, — припечатала подруга, яка не любила ходити навколо та навколо. — І мені сподобалось. Дуже.

— А потім?

— А потім я пішла, точніше втекла, бо подивитися йому у вічі я просто не могла. Що мені треба було сказати? Я завжди була проти стосунків на роботі та неодноразово йому про це заявляла, а потім дозволила… О Господи, — Аліса судорожно зітхнула та опустила голову на стіл. — Це все безглузді вульгарні жарти з твоєї, між іншим, подачі!

— В сенсі? — я здивовано заплескала очима.

— Все почалося з того, що я сказала йому якого кольору у мене трусики. Ти ж мені сама порадила! І його справді це ввело в ступор! Він навіть два дні до мене не чіплявся! А потім ми стали фліртувати, сипати один на одного всякими вульгарностями! Ну та ось ... Але я не думала, що все скінчиться так!

— На мою думку, все тільки починається, — акуратно почала я. — Що він тобі сказав?

— Нічого, кажу тобі, я втекла. Здається, він щось кричав услід, але я просто не могла подивитись йому в очі. То як же мені на роботу тепер іти? А що я скажу Ромі?

— Я гадаю, він уже в курсі.

— Ти думаєш, що Дімка розповість йому все, так?

— Ти йому сама все щойно розповіла. Він у вітальні з Костею та Андрієм, — пояснила я.

— Блін, — простягла Аліса і здається зневірилася ще більше. — Почекай, я не зрозуміла, а що Роман робить у твоїй вітальні?

— Грає у приставку, — лаконічно відповіла я.

— Чому він грає у приставку у твоїй вітальні?

— Бо Костя запропонував йому переночувати у нас через погану погоду. До речі, а як ти дісталася?

— На таксі, не така погана погода, як Ромочка розповідає. Але ти з теми не зіскакуй, — похитала головою Аліса, явно даючи зрозуміти, що вона не відстане від мене та Ромки. — Що в тебе з ним?

— Нічого, — надто швидко відповіла я.

Але Аліса не зводила з мене погляду, вона явно не збиралася від мене сьогодні відставати. І злазити з теми Ромки. Навіть забула про Діму.

— Ти мені так і не розповіла, що сталося тоді, коли він запропонував тебе підвести. І не треба казати, що нічого не сталося, ти потім три дні сама не своя ходила. Я тебе такої розсіяної ніколи не бачила.