Читати книгу - "Збій системи, Інна Земець"

      Анна з’явилась в ресторані рівно за хвилину до початку зустрічі – хронометр беззаперечно підтвердив її пунктуальність. Ця річ а моєму зап’ястку занадто пафосна, але ж подарунок на ювілей і річ статусна - Ксав’є вже оцінив. Француз пильно та непомітно вивчав мене прискіпливим поглядом, підмічаючи ці дрібниці, які трохи додавали мені престижу в його очах. Та споглядав він на мене лиш доти, доки у ресторані не з’явилась білявка з очима кольору диму. Визнаю, не варто було її дрес-кодом перейматись. Ще трохи – і чопорна англійка, але перед нами зупинилась справжня витончена леді в супроводі прохолодного туману з ароматом ладану та сухоцвітів. Ксав’є одразу до її руки, як до джерела життєдайної сили припав, розчаровано відмічаючи її ввічливу відстороненість. Ми зробили замовлення, устриць в ньому не було, хоча так і хотілось запитати у Анни, чи вже довідалась як їх куштувати. На початку розмови француз трохи розсіяний був – не міг очей відвести від німфи, що строго між нами влаштувалась. Невтомний ловелас пенсійного віку, навіть коли потроху підхопив бесіду, все одно щохвилини відволікався і споглядав на ті її гудзики і думав про те, про що має думати чоловік, дивлячись на такі інтригуючі речі. Зрештою, саме те що приховано викликає більшу  цікавість, за нахабно-очевидне.  Анна швидко зуміла скерувати бесіду в потрібне русло, а далі я вже Францу шансів відволіктись не дав – мені було важко його заманити, та все ж маю чим його надалі зацікавити. В ту мить в хтивому дідугані прокинувся бізнесмен і далі все пішло як хотів. Ми неспішно обмінювались репліками, щомиті заглиблюючись в нетрі нашої обопільної справи і його інтерес набував очевидних ознак взаємності. Подумки привітав себе з цим і подякував дівчині поруч – це все з її легкої руки та норовливої вдачі. Хоча припускав, що може і з таланту вміло скористатись слушною нагодою. В будь якому випадку, після укладання угоди  премія стане для неї приємним сюрпризом, але цілком заслуженим – я ніколи не забуваю подякувати.  Якщо ж це  розрахунок з її боку і великого подиву не викличу, розмір подяки від того не зміниться. Вона заслужила винагороду, навіть якщо я досі не розумію її всієї  мотивації. Побачивши вперше, з огляду на виразну зніяковілість та збитий одяг, не складно було зробити очевидні висновки. До того ж,  другий учасник подій за задньому плані розставив всі крапки над «і» ані слова не промовивши. Непоганий вибір, якщо дивитись цинічно та раціонально – юний випесток акціонера, хай навіть одружений, то непогана перспектива - з власного досвіду це знаю. Коли в своїй приймальні її побачив – тоді вже замислився, чи не занадто спритно розгін бере, але про що б не думав, а їй вдалося мене шокувати. Перша бесіда з Франсуа була однозначною гігантською катастрофою і шанси, що ситуацію вдасться виправити  – дорівнювали абсолютному нулю. Жодних сподівань я вже не мав і навіть не одразу зрозумів що сталося, коли несподіванка, що поруч мене сиділа, рішуче покотила мене разом із кріслом і вклинилась. Такого щедрого дарунку долі не вирахуєш і не передбачиш, здивувався ще більше, лише коли відмовилась надалі цю роль виконувати. Два варіанти: чи ціну набиває, чи дійсно не хоче. Щодо першого – не бачу складнощів, кожна проблема має свою ціну і якщо справа тільки у фінансовому аспекті – це буде легко. Щодо другого – ще простіше, зрештою, в своїй компанії маю право кадрові перестановки робити. Проте, поєднав обидва – перевів і суму написав дуже привабливу, нема тут сенсу довгі перемовини влаштовувати. Лиш тоді зрозумів, що означає промовка «жінка-кактус» - такого правдоподібного обурення не зіграти, а колоти вона вміла і робила це цілком відверто і доволі нахабно. Що ж, це все одно вірне рішення – Ігор вільний, Анна ідеальний перекладач і зараз вона знову це доводить. Вже під кінець формальної  частини бесіди Ксав’є погодився наступного разу в Україну завітати і перейшли до легких тем. Знав його біографію детальніше, ніж його діти, та все ж з інтересом розмову підтримував, цікавлячись подіями та фактами, які давно відав. Про себе довго не розповідав, моя історія йому не рівня – він у спадок успішний бізнес готвим отримав і продовжував впевнено крокувати в ритмі сучасності, а я весь довгий шлях до успіху сам пішки пройшов, починаючи з рідного міста, довгого як одна вулиця. Старт мав не нульовий, та з батькових кількох аптек збудувати міжрегіональну корпорацю було непросто. Шкода, що Франц із Франції хотів розмовляти лиш французькою, якби розмова була тет-а-тет, може б трохи розщедрився на деталі, та не цього разу. Колись він точно англійську пригадає, а поки - ще міг собі витребеньки дозволити, кінь старий зубастий. Та хоч і кінь, але мушу визнати - норовливий і породистий. Що є то є, стара кров, як то кажуть. Щойно з формальною частиною завершили – Ксав’є почав упадати біля сіроокої білявки, не забув пригадати королеву Франції Анну Ярославну і забрався в якісь нетрі, про які Анна вже потроху змовчувала і перекладала тезисно. Весь час хотілось йому  нагадати, що він не Генріх, хоча кров таки знатну має – декого з його пращурів гільйотині було особисто представлено. Відколи на більш особисті теми повернулись, Франц знов почав очима почав мою супутницю їсти, а насамкінець взагалі натякнув на велику симпатію – щоб це зрозуміти іншою мовою володіти не треба, невербальних ознак було понад міру. Кортіло втрутитись, та, чорт забирай, ця жінка знову мене випередила.  Майстерно та цілком конкретно виказала бажання якнайшвидше відпочити, при чому на самоті. Ані Ксав’є не образила, ані мене на допомогу не покликала. Щоб трохи спростити для неї цю ситуацію, рішуче її під лікоть підхопив і зламав французів план навкруги дами далі гарцювати. Ми розійшлись по номерах і я сів за документи – до зустрічі у Львові треба ґрунтовно підготуватись – не варто розтягувати це «задоволення» на довгі місяці. Ближче до опівночі потягнулась рука до телефону, набрав коротке повідомлення: «Замовити послугу «Будильник»?». Відповідь отримав миттєво: «Ні, дякую, все під контролем». І до того впевнений був, що сама в номері лишилась і гостя не зпрошувала, та якби ж ще і лишались сумніви, то б остаточно підтвердив би свої здогадки вранці, коли біля басейну зустрілись. Я вже закінчив, вона тільки йшла туди. Ввічливо привітались і я раптом вирішив запропонувати скласти мені компанію за сніданком. Анна помовчала кілька секунд і відповіла згодою, якщо мене влаштує сніданок в кафе поза готелем. Зустрілися в лоббі, прогулялись трохи містом, зберігаючи тишу.  Заклад вона обрала зі смаком та, схоже, не навмання. Принаймні, серед розкішного зеленавого інтр’єру виглядала впевнено та органічно. Остаточно прокинулись під аромат кави, Анна не заглядаючи в меню зробила свій вибір, я переглянув варіанти та зупинився на сендвічі.