Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Межі пристойності, Лана Вернік 📚 - Українською

Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

1 646
0
27.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Межі пристойності" автора Лана Вернік. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 189 190 191 ... 261
Перейти на сторінку:

 

Артур мовчки вислуховував незадоволені промови директора. На диво, той був сам, без дружини. Особисто Артур вважав затягування проекту шахрайством. Краще якісно зробити роботу і піти далі, отримавши хороші рекомендації від задоволеного клієнта для залучення нових клієнтів, ніж постійно доїти одного замовника: великого, платоспроможного — але одного.

На ранкових мітингах (нарада, планерка) той самий директор любив сварити за затягування строків при виконанні дрібних замовлень, називаючи всіх “гівнокодерами” і сварячи їх за зриви всіх домовленостей по аутсорсу (Підряд. Утримання ІТ-підрозділів вимагає колосальних витрат. Щоб їх зменшити, доцільно відмовитися від повного штату програмістів і передати частину їхньої роботи (або всю) іншим фірмам. Як правило цими фірмами є “галери”, де наймають програмістів для виконання такої роботи), але затягування домовленості з “прямим” клієнтом директор вважав “дуже потрібною справою”.

Паскаль обрав Артура для відряджень по резюме. Йому потрібен був не просто програміст, а “залізячник”, той, що крім коду може розібратись ще й з самим “залізом”, котрий, якщо потрібно, “тикне пальцем” у проблемне місце на платі, бо ЗНАЄ де може критися проблема, і як її владнати, та якщо потрібно — сам перепаяє (не доводилося) і напише якісний код. Обрав, звісно, ризикуючи, не знаючи, з ким доведеться мати справу насправді, але вже під час першого тижня спілкування і сумісної роботи Паскаль побачив, що не помилився. Артур влаштовував його як працівник, подобався як співрозмовник і як людина, тому згодом між ними зав’язались дружні стосунки.

В суботу, коли Артур був зі Златою у її рідних, Паскаль подзвонив і повідомив, що в п'ятницю ввечері мав розмову з директором і повідомив, що проект завершено, строки дотримані і решта питань може бути вирішена в рамках “супорту” (підтримки), але це вже зовсім інші гроші — менші. Попередив, що Артуру готують “порку”, на що той відповів “не зважай”. Він хотів добути ці останні місяці та звільнитися. Поїхати з країни щонайменше на півроку. Тому зараз, сидячи в кабінеті і вислуховуючи нотації про те, що у нього нема колективного духу і він не дбає про благополуччя фірми — Артур у голові прокручував план розмови з Костянтином Руденко і слухав монолог директора через слово. Коли той замовк, він підняв голову і запитав, чи може вже йти, бо у нього запланований важливий телефонний дзвінок.

— Артуре, останнім часом твої особисті справи заважають роботі, тобі не здається? — запитав директор.

— Ні, не здається. Хіба я з чимось не справляюся?

— Справляєшся, але ти постійно чимось зайнятий. Тобі не можна дзвонити, ти хочеш працювати віддалено, ти завжди кудись “летиш” і відбиваєшся від колективу фірми, таке враження, що тобі на всіх начхати.

— Геннадію Павловичу, мені подобається колектив — просто особисте життя у мене зараз в пріоритеті. У нас складний період, операції позаду, але попереду ще тривалий процес реабілітації. Ще ми невдовзі плануємо весілля. Через місяць—півтора… А зараз Златі потрібна моя підтримка, і, за умови віддаленої роботи, я зможу їй її надати.

— А якщо я на це не піду? — примружившись, запитав директор.

— Тоді я звільнюся, — спокійно відповів Артур. Це буде трохи незручно, бо стабільний дохід до від’їзду йому б не завадив, з урахуванням витрат на майбутнє весілля, але він зможе собі знайти підробіток, якщо вже так станеться.

— Так одразу? Ти певен?

— Так. Роботу я собі знайду. “Ду́рня робота любить”. От чи знайдете ви собі такого працівника? Не знаю.

— Ти дуже самовпевнений, — насупився директор.

— Моя впевненість має підґрунтя. Я знаю, що не пропаду. І ви це знаєте, Геннадію Павловичу, тому давайте не будемо продовжувати цю складну розмову, бо мені дуже потрібно піти подзвонити, — Артур підвівся.

— Ти знайшов собі іншу роботу?

— Як бачите, я тут, а не в іншому місці.

— Але хедхантери (мисливці за головами, рекрутингові компанії) полюють на тебе, так? Пропонують кращі умови?

— Поки що робота у вашій фірмі мене влаштовує і найближчим часом, якщо між нами не виникатиме непорозумінь, я не планую нікуди йти. ГЕННАДІЮ. ПАВЛОВИЧУ.

З цими словами Артур вийшов і пішов на своє робоче місце. Він знайшов телефон лікарні, номер відділення травматології, і набрав його.

Жіночий голос прийняв дзвінок і повідомив: “Костянтин Валерійович на операції, передзвоніть ближче до обіду”. Артур подякував і порадів тому факту, що лікар не у відпустці.

Трохи згодом Артур подзвонив до Злати — дізнатись, як справи, і повідомив, що лікар не у відпустці, був на операції, подзвонить ще раз пізніше. Злата в свою чергу сказала, що Андрій з Лізою за ноутом на кухні, а вона в спальні, в кріслі, спробувала в’язати, бо руки вже не болять, і це відволікає її від думок, і що дуже незвично, що його нема поруч…

 

Костянтин Руденко підійшов до телефону і, відрекомендувавшись, поцікавився, з ким говорить, і з якого приводу дзвінок.

— Мене звати Артур Павленко, але це ім’я вам нічого не скаже, лікарю. Проте я б дуже хотів з вами поговорити про один випадок, що трапився у вашій практиці колись давно.

— Що за випадок?

— Ми намагаємося відшукати хоч якісь відомості про бабусю моєї нареченої. І нам повідомили, що 37 років тому ви прийняли у неї пологи в приймальному відділенні районної лікарні, в якій ви тоді працювали…

1 ... 189 190 191 ... 261
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Межі пристойності, Лана Вернік», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Межі пристойності, Лана Вернік"