Читати книгу - "Улісс"

ФЛОРІ (силкується встати): Ох! Нога затерпла. (Шкутильгає до стола. Блум і собі підходить.)

БЕЛЛА, ЗОЯ, КІТТІ, ЛІНЧ, БЛУМ (базікаючи й сперечаючись скоромовкою): Цей джентльмен… десять шилінгів… платить за трьох… та постривайте хвилинку… джентльмен платить окремо… хто тут чіпає?.. ой… ти дивись, кого щипаєш… ви на цілу ніч чи на часинку?.. хто?.. це, з вашого дозволу, брехня… джентльмен заплатив як справжній джентльмен… випити… уже давно за одинадцяту.

СТІВЕН (стоячи біля піаноли, робить жест огиди): Жодних пляшок! Що-що, одинадцята? Загадка.

ЗОЯ (піднявши подолок, ховає півсоверена в панчоху): Заробляю тяжкою працею з усякою пацею.

ЛІНЧ (підіймає Кітті й несе геть від стола): Ходім!

КІТТІ: Зачекай! (Хапає дві крони.)

ФЛОРІ: А мене хто?

ЛІНЧ: Гопля!

Підіймає її, несе, бух на диван.

СТІВЕН:

Лис співає, півень літає,

На небі дзвони

Одинадцять дзвонять.

Бідна душе її! Ходи

З неба сюди.

БЛУМ (спокійно кладе півсоверена на стіл між Беллою та Флорі): Ось так. Дозвольте-но. (Забирає фунтового папірця.) Три по десять. Ми квити.

БЕЛЛА (захоплено): Ну й хитрюга ви, старий гріховоднику. Аж поцілувати хочеться.

ЗОЯ (показуючи на Блума): Його? Краще втопитися в глибочезному колодязі.

Лінч перегинає Кітті через спинку дивана й цілує. Блум із фунтовою банкнотою в руці підходить до Стівена.

БЛУМ: Це ваше.

СТІВЕН: Як це так? Le distrait, себто неуважливий жебрак. (Знову сягає до кишені, дістає жменю дріб’язку. Щось падає.) Упало.

БЛУМ (нахилившись, бере й подає його коробку сірників): Ось це.

СТІВЕН: Люцифер. Дякую.

БЛУМ (розсудливо): Чи не ліпше було б вам віддати мені ці гроші на зберігання? Навіщо переплачувати?

СТІВЕН (віддає йому всю готівку): Спершу будь справедливий, а потім — щедрий.

БЛУМ: Гаразд, але чи мудро це? (Перелічує.) Один, сім, одинадцять, іще п’ять. Шість. Одинадцять. За те, що ви досі могли розгубити, я не відповідаю.

СТІВЕН: Чому вибило одинадцяту? Пропарокситон[368]. Важливий ось цей момент, що перед наступним, як каже Лессінг. Спраглий лис. (Голосно сміється.) Хоронить свою бабусю. Чи не вбив її.

БЛУМ: Тут один фунт шість шилінгів одинадцять пенсів. Фунт сім, для рівної лічби.

СТІВЕН: Не має це ані найменшої ваги.

БЛУМ: Так, але ж…

СТІВЕН (підходячи до стола): Цигарку, будьте ласкаві. (Лінч із дивана кидає цигарку на стіл.) Отож Джорджина Джонсон упокоїлась і повінчалась. (Дивиться на цигарку, що з’явилася на столі.) Чудо. Салонна магія. Повінчалася. Гм. (Загадково-менланхолійний, він тернув сірником і переходить до прикурювання цигарки.)

ЛІНЧ (спостерігаючи його дії): Якщо ти піднесеш сірника ближче, то отримаєш більший шанс прикурити.

СТІВЕН (підносячи сірника ближче до очей): Очі рисі. Треба придбати окуляри. Розбив учора. Шістнадцять років тому. Відстань. Оку все здається пласким. (Віддаляє сірника, він гасне.) Мозок мислить. Близько — далеко. Неодмінна модальність видимого. (Загадково насупившись.) Гм. Сфінкс. Звір, у якого дві спини опівночі. Повінчалась.

ЗОЯ: На ній оженився один комівояжер і забрав з собою.

ФЛОРІ (киває головою): Містер Агнес із Лондона.

СТІВЕН: Агнець із Лондона, який забирає гріхи світу нашого.

ЛІНЧ (обіймаючи Кітті на дивані, співає низьким голосом): Dona nobis pacem[369].

Цигарка випадає зі Стівенових пальців. Блум підхоплює її й викидає в коминок.

БЛУМ: Не паліть. Краще поїжте. Коли б не здибався з тим клятим псом… (До Зої.) Знайдете щось?

ЗОЯ: А він що, голодний?

СТІВЕН (усміхаючись, простирає до неї руку й наспівує на мотив клятви з «Загибелі богів»{812}):

Hangende Hunger,

Fragende Frau,

Macht uns alle kaput[370].

ЗОЯ (трагічно): Гамлете, я — твого батька свердло! (Бере його за руку.) Красеню блакитноокий, дай погадаю по руці. (Показує на його чоло.) Нема зморщок — катма розуму. (Рахує.) Два, три, Марс — це хоробрість. (Стівен хитає головою.) Дітей немає.

ЛІНЧ: Не боїться блискавки під ковдрою. Хлопчик, що просто не вмів ні здригатись, ні труситись{813}. (До Зої.) Хто навчив тебе хіромантії?

ЗОЯ (обертаючись до нього): Спитай у моїх яєчок, яких у мене немає. (Стівенові.) Я з обличчя бачу. В очах себто. (Насуплює похнюплене чоло.)

ЛІНЧ (сміючись, двічі ляскає Кітті по задку): Різко! Дамо сраці різки!