Читати книгу - "Улісс"

ОТЕЦЬ ДОЛАН: Котрий хлопчик тут захотів різки? Ти розбив окуляри? Малий ледачий вигадник! По очах бачу.

Із труни-піаноли підводиться милосердна, поблажлива, начальницька голова ректора Джона Конмі.

РЕКТОР ДЖОН КОНМІ: Ну, заспокойтесь, отче Долане. Заспокойтесь. Я впевнений, що Стівен — хороший хлопчик.

ЗОЯ (розглядаючи Стівенову долоню): Жіноча рука.

СТІВЕН (шепоче): Продовжуй. Бреши далі. Притиснись. Приголуб. Я ніколи не міг розібрати Його почерк — тямив тільки дактилоскопію Його великого пальця на рибі пікші.

ЗОЯ: В який день ти народився?

СТІВЕН: У четвер. Сьогодні.

ЗОЯ: Народився хто в четвер — ой далеко той попер. (Проводить пальцем по рисах на його долоні.) Лінія судьби. Впливові друзі.

ФЛОРІ (показуючи пальцем): Уява.

ЗОЯ: Пагорб Місяця. Матимеш зустріч із… (Раптом різко втупившись у долоню.) Про погане я тобі не скажу. Чи все-таки хочеш знати?

БЛУМ (відводить її пальці й підставляє свою долоню): Шкоди більше, ніж користи. Ось, почитай мою.

БЕЛЛА: Ану покажіть! (Крутнувши Блумову руку до себе.) Я так і думала. Вузлуваті пальці, пристрасть до жінок.

ЗОЯ (розглядаючи Блумову долоню): Решітка. Далека морська дорога й одруження на грошах.

БЛУМ: Не сходиться.

ЗОЯ (жваво): Ага, я бачу! Куций мізинець. Твоя квочка тебе геть заклювала. І це невлад?

Велика чорна курка, що несе яйця в обведеному крейдою колі, підводиться, розправляє крила й кудкудаче.

ЧОРНУШКА: Куд-куда-куд-куда! Квок! Квок! (Бочком відступає від знесеного яйця й перевальцем іде геть.)

БЛУМ (показуючи на свою руку): Рубець — це нещасливий випадок. Двадцять два роки тому впав і порізався. Було мені тоді шістнадцять.

ЗОЯ: Бачу! Сказав сліпий. Скажи нам щось цікавеньке.

СТІВЕН: Бачите? Два рухи до однієї великої мети. Мені також двадцять два. Шістнадцять років тому я, двадцятидволітній, гепнувся, і двадцять два роки тому він, шістнадцятилітній, упав зі свого коника-гойдалки. (Морщиться.) Забив десь руку. Треба до зубного. А гроші?

Зоя шепочеться з Флорі, обидві хихочуть. Блум вивільняє руку й неуважливо-повільно виводить по стільниці кривулі зі зворотним нахилом.

ФЛОРІ: Що-що?

Кеб номер триста двадцять чотири, який тягне кобилиця з викличними сідницями, а на передку Джеймс Бартон (Гармоні-авеню, Доннібрук), бадьоро котиться мимо. На сидіннях привільно розсілися О'Кріп О 'Шпар і Ленеган. Позаду на зап’ятках притулився коридорний з «Ормонда». Сумно, понад фіранки, дивляться Лідія Дус і Майна Кеннеді.

КОРИДОРНИЙ (гуцаючи на зап 'ятках, показує їм, ніби грає на носі): Хо-хо, а ви рого… носці?

Бронза й золото перешіптуються.

ЗОЯ (до Флорі): Пошепки! (Вони й далі перешіптуються.)

О’Кріп О’Шпар перегинається з кеба назовні, його капелюх тонкої соломки набакир, а в зубах червона квітка. Ленеган, у морському кашкеті та білих туфлях, догідливо знімає довгу волосину з плеча О'Кропового піджака.

ЛЕНЕГАН: Ха! Що я бачу? Чи не змахував ти павутини з деяких дірочок?

О’ШПАР (самовдоволено осміхаючись): Та індичку патрав.

ЛЕНЕГАН: Підхожа роботка на ніч.

О’ШПАР (підморгує, розчепіривши товсті тупонігтеві пальці): Зваблива повійка для О’Кропа! Найвища якість або гроші назад. (Тицяє тому під ніс свого вказівця.) Нюхни-но оце.

ЛЕНЕГАН (із насолодою нюхає): Ахх! Омар під майонезом! Ахх!

ЗОЯ і ФЛОРІ (разом сміються): Ха-ха-ха!

О’ШПАР (упевнено зіскакує на землю і голосно, щоб усі чули, гукає): Гей, Блуме, привіт! Місіс Блум уже встала?

БЛУМ (у темно-синій плюшевій лакейській лівреї, в коротких панталонах, жовтих панчохах та напудреній перуці): Боюсь, що ще ні, сер. Останні дрібнички туалету…

О’ШПАР (кидаючи йому шестипенсовика): Ось тобі, на джин та рисову пудру. (Спритно накидає капелюха на оленячі роги, що виросли на Блумовім лобі.) Проведи мене. Я маю маленьку приватну справу до твоєї дружини. Ти ж розумієш?

БЛУМ: Так, сер. Дякую, сер. Мадам Твіді зволить приймати ванну, сер.

МЕРІОН: Він має вважати це за велику честь. (Із грайливим хлюпанням витикається з води.) Раулю, ходи сюди, любий, та витри мене. Я тут у Євинім костюмі. На мені лиш новий капелюшок і каретна щіточка.

О’ШПАР (з веселим вогником в очах): Чудесно!

БЕЛЛА: Що-що? Що там таке?

Зоя пошепки розповідає господині на вушко.

МЕРІОН: І хай він дивиться, сцикун! Сутенер! І хай шмагає себе! Ось я напишу котрій-небудь дужій проститутці чи бородатій Бартоломоні, щоб вони оддухопелили його до рубців, не менше дюйма завтовшки, ще й змусили принести мені квитанцію про це, з підписом і печаткою.

БЕЛЛА (регоче): Хо-хо-хо-хо!

О’ШПАР (кидає Блумові через плече): Можеш підглядати в замкову шпарину й тішитись сам з собою, поки я зроблю в неї кілька ходок.

БЛУМ: Дякую, сер, я так і зроблю, сер. А можна мені покликати ще двох моїх приятелів, аби вони посвідкували й зробили знімки? (Подає слоїк із мастю.) Накажете вазелін, сер? Чи помаранчевого цвіту?.. Літеплої водички?..

КІТТІ (з дивана): Розкажи нам, Флорі. Розкажи! Що там…

Флорі нашіптує їй. Шепітливі любслова мурмотять, льоплюблячи голосно макосмако плюсьплесь.

МАЙНА КЕННЕДІ (закочуючи очі під лоба): Ой, це, либонь, як дух герані й спілих персиків! Ой, він просто обожнює кожен її шматочок! Сплелися!