Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Дитина від батька мого чоловіка, Олександра Багірова 📚 - Українською

Читати книгу - "Дитина від батька мого чоловіка, Олександра Багірова"

288
0
07.12.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дитина від батька мого чоловіка" автора Олександра Багірова. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 82
Перейти на сторінку:
Розділ 2

– Ми? - холодний сміх, ніби загострений клинок, завдає удару прицільно в серце. – Ілоно, ми лише непогано проводили час на взаємовигідних умовах.

- Навіщо ти так?! Все було інакше! Ти ніколи не говорив про… дружину… - ковтаю гіркі сльози, - Владе, не вірю… що це для тебе нічого не значить… У нас кохання… я відчуваю… - б'ю себе кулаком у груди, - Ось тут відчувала… непідроблене… справжнє …

Неможливо ось так миттєво прийняти реальність. Я вважала, що слово «дружина» застосовується тільки до мене. Наївно? Так… Довірливо? Без сумнівів.

Мені дев'ятнадцять, я покохала з першого погляду і на все життя. Віддала себе людині повністю. І в моїй реальності результат, що ми розлучаємося, був просто не допустимим.

І тепер, як мені прийняти факт наявності дружини? Коханої? Щось пекуче тече в кров, отруює повітря, заповнює легені їдким димом гіркоти. Він після мене йшов туди, в іншу сім'ю, пестив свою дружину, говорив ніжні слова, обіймав. Це неможливо витримати. Неможливо пережити. Я досі не можу повірити, визнати, що мій світ розколовся на мільярд уламків, і кожен жорстоко встромляється в серце.

- Як і ти не повідомляла про своїх… кхм… кавалерів, - ніяких емоцій на обличчі, камінь, непробивний, холодний. - Про яке кохання ти шепочеш, дівчинко? - іронічно вигинає брову. - Ти лише епізод. Не більше.

- Я була вірна тобі! Тобі не вдасться мене забруднити! - тільки мої слова б'ються об металеву стіну.

Вони не доходять до нього. Ми ніби вмить опинилися у різних світах. Це у будь-якому разі кінець. Я не погоджуся на роль коханки. Не зможу його ділити. Він не піде із сім'ї. У мене тепер є тільки моя дитина, плід першого і єдиного кохання. Мій безцінний скарб.

- Хто батько не має значення. Я допоможу тобі, – каже так, ніби робить мені, недостойній його уваги, величезну послугу.

Серйозно?

- Та невже? Як дбайливо з твого боку! - навіть не намагаюсь приховати злого сарказму.

- Народиш, я заберу дитину, дам тобі грошей. Навчання закінчиш в іншій країні, - він прийняв вольове рішення і його моя думка не турбує.

Я так і не можу отямитися. Нагадую собі побитого собаку. А він все завдає словесних ударів. Один болючіший за інший. За що? Адже я віддала йому все! Усю себе! Любила, не бачачи берегів. Кому я брешу, досі люблю. Від цього ще болючіше.

- Ні! Ти не посмієш забрати мою крихітку! - Інстинктивно прикладаю долоні до живота.

Термін ще дуже маленький, але я відчуваю тепло всередині. І я вигризу для своєї дитини щастя за всяку ціну. Не дозволю розлучити мене з ним. Ніколи. Нізащо!

- А що ти йому можеш дати? - посміхається, в карих очах палає темна безодня. - Обірванка, яку я по доброті душевній підібрав. Ти живеш у винайнятій мною квартирі, я оплачую твої рахунки, завдяки мені тебе відновили в інституті. Яке життя з тобою чекає на дитину?

Таке враження, що він мав на меті морально розіп'яти. Втоптати у бруд. Невже це мій генерал, той, кому я довіряла більше, ніж собі?

- Не все довкола крутиться навколо грошей! Я впораюсь! Але ніколи, - дивлюсь в любимі і вже такі чужі очі. Лють надає сил, - Ніколи, чуєш мене, не відмовлюся від своєї кровиночки!

- Пафосні слова, Ілоно. Тільки за ними пшик, - клацає пальцями в повітрі. - Без фінансів на тебе чекало життя на вулиці. Таку ж долю для своєї дитини хочеш? Будь розумною. І ми вирішимо питання мирно, - дістає з кишені мобільний, щось там переглядає, на мене не звертає уваги.

– Мирно? Забрати у мене сина? Я знищу тебе, прийду на роботу і все розповім! Якщо треба, навідаюсь і до твоєї дружини! - Погрози зриваються з губ перш, ніж щось усвідомлюю.

Мені хочеться заподіяти йому хоч соту частину болю. Щоб відчув себе в моїй шкурі, хоч на мить.

- Двері відчинені, вперед! - Знущальний сміх впивається в грудну клітку. Як же боляче, не вистарчає повітря, воля слабне. - Тільки потім не нарікай на наслідки. Звинувачувати в них ти можеш лише себе.

- Що ти за монстр такий? - Потік гірких сліз застилає очі.

- Не бачу сенсу продовжувати цю дурну розмову, - підводиться з крісла. – Прийди до себе, увімкни логіку. Подумай про майбутнє для своєї дитини. Моє слово – він матиме все.

- Кохання не продається і не купується. Але твоєму кам'яному серцю цього не зрозуміти, - дивлюся в його очі, там немає жодного натяку від колишньої пристрасті та захоплення. Все зникло. Випарувалося. Залишивши лише кровоточиву рану.

 - Твоє кохання чудово продалося, Ілоно, - бере мене двома пальцями за підборіддя. Довго дивиться мені в очі, засмоктує у свою чорну безодню. - Що ти наробила, дурненька ... - В останній фразі вловлюю гіркі ноти. Його обличчя на мить спотворює гримаса болю. І відразу все ховається за холодною сталлю.

Здалося. Монстр нездатний відчувати людські емоції.

Влад пішов, грюкнувши дверима. Залишивши після себе шлейф гіркоти та зради. А під уламками розбитих надій горить моє кохання, корчиться в муках і не гине. Воно все ще вірить у диво. Даремно…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дитина від батька мого чоловіка, Олександра Багірова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дитина від батька мого чоловіка, Олександра Багірова"