Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Витязь у ведмежій шкурі - 3, Кулик Степан 📚 - Українською

Читати книгу - "Витязь у ведмежій шкурі - 3, Кулик Степан"

217
0
22.01.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Витязь у ведмежій шкурі - 3" автора Кулик Степан. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 92
Перейти на сторінку:

Дивлячись на мої маніпуляції, Митрофан дивно притих і бочком, бочком позадкував до стінки.

— Ти чого? — я звернув увагу на його рухи, але сенсу не зрозумів. — Не бійся, хлопче. Окрім нас із тобою і кота тут більше нікого немає. Хоча підвал я ще не оглядав. Зараз разом ще глянемо. А двері я зачинив, щоб ніхто нас не потривожив.

Митрофан мовчав і тільки зблід ще більше.

— Гей, та що з тобою таке? Агов, хлопче, ти мене чуєш? Ану, швидко пробурмочи «Отче наш» чи що там належить у таких випадках? А то на тобі зовсім лиця немає. Привида побачив?

— Ви?.. — голос у хлопця й справді тремтів. Та й не лише голос. Його всього трясло, як у трясучці. — Це ви?!

— А що є якісь зміни? — я швидко оглянув руки і все, що потрапляло в поле зору без дзеркала. Здається, усе як було. — Ти про що?

— Я здогадався!.. — Митрофан потрусив пальцем. — У вежі нікого не повинно бути. Тому що Людожер — це ви!

— Дурману об'ївся? Чи сонце тім'ячко напекло? — я виразно постукав себе пальцем по чолі. — Втім, тебе стільки разів били по голові, що безслідно це пройти не могло. Ось і з’їхав з глузду…

— Не треба відпиратися! Якщо не ви хазяїн башти, то де всі? І взагалі як ви знайшли сюди дорогу? А пліт?.. А ще ви так нічого про себе й не розповіли, хоч обіцяли. І мішки із відрубаними руками поховати не дали! Із собою забрали… Навіщо?

Останню фразу чернець майже вигукнув і замовк. Дихання сперло. Від надлишку геройства, або від страху, що тепер я вже неодмінно його з'їм. Живцем і без солі.

Я кивнув головою і вказав на сходи.

— Зрозуміло. Ти ж майже весь час непритомний валявся. Так що нічого до ладу не бачив і не чув. А з розрізнених шматочків ціле зліпити важко. Вибирай сам, як вчинити. Ми піднімемося нагору, там хоч сісти можна, і поговоримо, чи закінчимо розпочатий мною огляд вежі? Внизу темно і я повернувся за смолоскипом. Ну, а заодно і тебе втягнув, щоб не маячив зовні… Думаю, нічого особливого внизу немає, просто не люблю незавершених справ. З них зазвичай неприємності і починаються. Як ось із відкладеної нами розмови.

Митрофан у роздумі дивився на мене, а я, даючи хлопцеві час, почав озиратися, шукаючи смолоскип чи свічки.

  — Ви щось шукаєте, ваша милість?

Голос у монашка ще тремтів, але вже не так помітно.

— Трохи прибацаний супутник, ще куди не йшло, але глухий — явний перебір. Я ж ясно сказав: «Унизу темно. Потрібно підсвітити». Смолоскип шукаю. Або свічки...

— Так он…

Я глянув у тому напрямі, куди вказував Митрофан, і побачив під лавою довгасту скриньку, з якої стирчали складені смолоскипи.

Трясця! А я, дитя цивілізації та електрики, по стінах дивився. Немов вимикач шукав.

— Дякую, — я витягнув парочку і поліз у пояс за кресалом. Але воно, як на зло під пальці не траплялося. Загубив, чи спрацював один із законів підлості, що стверджує: «Кожна потрібна річ знаходиться в останній кишені». Ну, так немає ж їх. Кишень цих ...

— Що надумав: угору йдемо чи вниз?

Монашок ще трохи повагався. Мабуть, побоювався, що я його навмисно в льох заманюю. Але наважився. Схоже, сильна була в хлопці авантюрна жилка. Ну правильно. Якби інакше — він і далі б сидів у монастирі, а не мріяв про подвиги.

— Гаразд, ваша милість, ходімо вниз. Хоч щось на власні очі побачу. Тільки пообіцяйте, що потім ви мені все-все розповісте?!

— Обіцяю.

1 2 3 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Витязь у ведмежій шкурі - 3, Кулик Степан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Витязь у ведмежій шкурі - 3, Кулик Степан"