Читати книгу - "Зоряна мандрівка, Неда Неждана"

Здрастуйте. (Присідає в реверансі, нахиляє голову, і з неї падає ковпак.) Ой... (Кидається піднімати ковпак, Рудик також хоче підняти, в результаті вони стукаються головами і падають на підлогу, потираючи лобики.) Нічого собі!

БІЛИЙ КЛОУН. Ти що? Чого ти штовхаєшся?

РУДИЙ КЛОУН. Перепрошую, я хотів допомогти підняти шапочку...

ФЕЇНКА (обурено). Шапка? Це вам не шапка, а чарівний ковпак, от!

БІЛИЙ КЛОУН (піднімає ковпак і допомагає підвестися Феїнці, а потім другу). Вічно ти лізеш поперед батька в пекло! Вибачте, чарівні панни, мого товариша, він такий незграбний...

ФЕЯ. Нічого-нічого, він же хотів допомогти... Феїнка теж буває неуважною... Вона дуже здібна, але така розсіяна... От і зараз, попросила її взяти карту місцевості, а вона замість цього взяла карту Марса. От ми і заблукали. Якби не почули ваші голоси, напевно, ще б довго кружляли довкола. Так що ми вам дуже вдячні, панове.

БІЛИЙ КЛОУН. Та це не ми, ми що? Це більше діти допомогли, ми б самі не впоралися.

РУДИЙ КЛОУН. Так, діти попалися такі голосисті! Як крикнуть, так аж вуха позакладає.

БІЛИЙ КЛОУН (шикає на Білика). Це він жартує... А ми Вас так чекали, так чекали!

ФЕЯ. Справді? Чому?

РУДИЙ КЛОУН. Ми почули про те, що ви будете запалювати чарівну зірку...

БІЛИЙ КЛОУН. Ту, яка виконує бажання...

ФЕЯ. Почули? Від кого? Адже це була таємниця... (Повертається до Феїнки.) Феїнко, я ж казала тобі, що це секрет! Це ти розповіла про зірку клоунам?

ФЕЇНКА. Я? Ні, я не розповідала, правда...

РУДИЙ КЛОУН. Це не вона...

БІЛИЙ КЛОУН. Точно не вона, ми її вперше бачимо.

ФЕЯ. Нікому-нікому не розказувала? А ну подивись на мене!

ФЕЇНКА (опустила очі додолу). Ну майже нікому...

ФЕЯ. Майже? Що значить "майже"? Зізнавайся!

ФЕЇНКА. Тільки одній маленькій пташечці, по секрету, випадково, вона обіцяла нікому, ні-ні...

ФЕЯ. Ясно... І що ж це за пташка? Сподіваюсь, хоч, не сорока?

ФЕЇНКА. Ой, сорока... А звідки ви знаєте?

ФЕЯ. О, ні... Тільки не це! (Їй стає погано.) Води!

Клоуни кидаються за водою, обмахують їй обличчя.

ФЕЇНКА (ледь не плаче). Вона обіцяла – нікому, ніколи...

ФЕЯ. Ох, Феїнко-Феїнко, яка ж ти ще недосвідчена і необережна! Та ж всі знають, що Сорока – найбільша пліткарка! Розказати їй, це все одно, що розповісти усім поспіль.

ФЕЇНКА (плаче). Вибачте мені, пані, я не хотіла... Я обмовилась...

РУДИЙ КЛОУН. А хіба це погано, що всі будуть знати про таке велике свято? Он діти дуже зраділи, правда?

ФЕЯ. Діти – це добре. Але ж є ще різні злі сили. Вони можуть використати зірку для злих бажань, а то й взагалі стати на заваді. Тому я й хотіла тримати це все в секреті...

БІЛИЙ КЛОУН. Ой, а ми бачили тут якихось дивних істот, вони все ходили, щось винюхували...

РУДИЙ КЛОУН.Але ми придумали, як їх прогнати. І діти нам допомогли, правда... Так що вони пішли собі геть.

БІЛИЙ КЛОУН. Але ж вони можуть повернутися...

ФЕЯ. Феїнко-Феїнко, що ж ти накоїла!

ФЕЇНКА. Нічого, пані Фейо! Ми разом і ми вміємо чаклувати! Що нам якісь істоти, подумаєш!

ФЕЯ. Феїнко, не будь такою безпечною, ти ще дуже недосвідчена.

ФЕЇНКА. Але я вже багато вмію! (До клоунів.) Не вірите?

БІЛИЙ КЛОУН і РУДИЙ КЛОУН: Віримо, віримо!

ФЕЇНКА. Я ж бачу, що ви сумніваєтесь. Так дивіться! Хочете, я зроблю вам сюрприз?

РУДИЙ КЛОУН. Який сюрприз?

ФЕЇНКА (гордо). У вас з'явиться дуже корисна річ!

ФЕЯ. Феїнко, зупинись! У нас немає часу. Нам треба готуватися в дорогу...

ФЕЇНКА. Це дуже швидко, пані Фейо, чесно. Дуже-дуже! Ну будь ласка, пані... Чому б не зробити добру справу?

ФЕЯ. Ну якщо справді добру і швидко... Гаразд, я поки сходжу перевірю, чи все готове до вильоту і скоро повернусь. (Виходить.)

ФЕЇНКА (чаклує). Крам, парам-парампам-ба-бам!

Якісь спецефекти — атрибути чаклування – шум, дим, іскри тощо. Клоуни одночасно підстрибують і озираються – витягують у себе і розглядають хвости на кшталт ослячих із бантиками на кінцях, які щойно з'явились у них від чаклування.

РУДИЙ КЛОУН. Ой! Що це таке?

ФЕЇНКА. Хвости.

БІЛИЙ КЛОУН (смикає). Ой, воно не відривається...

ФЕЇНКА. Звичайно, він же росте. Добротний хороший хвостик... Симпатичний...

РУДИЙ КЛОУН (з жахом). Ой, що ж тепер робити!  

ФЕЇНКА. Із ним багато чого можна робити – наприклад, обмахуватися у спеку, відганяти мух, махати на знак радості...

БІЛИЙ КЛОУН. Радості? Ти всерйоз гадаєш, що це велика радість – мати хвіст?

ФЕЇНКА. Звичайно, дуже корисна річ і неважка...

РУДИЙ КЛОУН. Як же ми тепер на люди покажемось!

БІЛИЙ КЛОУН. Нас же засміють!

ФЕЇНКА. Так ви ж клоуни! Вам це тільки на плюс!

РУДИЙ КЛОУН. Клоуни, та не до такого ж ступеня! Ми не осли, осли не ми...

БІЛИЙ КЛОУН. А навіщо ці бантики!?

ФЕЇНКА. Як навіщо? Для краси. Це дуже естетично.

РУДИЙ КЛОУН. Бантики тільки дівчата носять!

ФЕЇНКА. Ну зніміть бантики, а сам хвіст тобі подобається?

РУДИЙ КЛОУН. Подобається?! Ти що, знущаєшся? А ну забирай назад свій сюрприз, фейова учениця!

БІЛИЙ КЛОУН. Ну начаклувала, ну удружила! Розчакловуй нас і хутенько!

ФЕЇНКА. Та я ж хотіла як краще... Такі хороші хвостики вийшли, що вам не подобається? Форма? Розмір? Колір? Можна підправити. Зробити такі як у коня, чи у корови... (клоуни наступають зі злими виразами обличчя, Феїнка відступає). Чи як у тигра? О! Хочете, як у тигра? Смугастий! Супер!

РУДИЙ КЛОУН. Якщо ти нас не розчаклуєш, зараз я сам тигром стану і без хвоста! Р-р-р-р!

БІЛИЙ КЛОУН. А я вовком завию! У-у-у-у!

ФЕЇНКА. А тигрів без хвоста не буває! І вовка теж!

БІЛИЙ КЛОУН. А клоуни з хвостами бувають?

РУДИЙ КЛОУН. Он у дітей запитай!

ФЕЇНКА. Ну і що? А тепер будуть. А що? По-моєму, прикольно... (Звертається до залу.) Діти, хто хоче мати оригінальний суперський хвостик?

БІЛИЙ КЛОУН. Не чіпай дітей! (До дітей). Не погоджуйтесь! Нізащо!

РУДИЙ КЛОУН. Не здумай паплюжити їхні неміцні організми! Розчакловуй негайно!

ФЕЇНКА (зітхає). Я не можу...

РУДИЙ КЛОУН. Як це не можеш?

ФЕЇНКА. Ну так, я чаклування по цій темі проходила, а розчакловування ще ні...

БІЛИЙ КЛОУН. І що ж нам тепер робити?

ФЕЇНКА. А може його можна відірвати? Так, Рудику, ти бери хвіст Білика, а ти – Рудика і тягніть щосили...

РУДИЙ КЛОУН (Білому). А ну давай, тягни, раз-два...

Клоуни хапають одне одного за хвости і тягнуть, але в них нічого не виходить.

БІЛИЙ КЛОУН. А-а!

РУДИЙ КЛОУН. У-у!

Входить Фея.

ФЕЯ. Що тут відбувається?

Клоуни кидаються до Феї.

БІЛИЙ КЛОУН. Рятуйте, пані Фейо!

РУДИЙ КЛОУН. Погляньте, що вона нам начаклувала! (Показує хвости.)

ФЕЇНКА. Такі гарні хвостики вийшли, як картинка! А вони вередують! Не подобається їм!

ФЕЯ. Феїнко, не можна тебе і на хвильку залишити саму!

ФЕЇНКА. Я ж хотіла зробити їм приємний сюрприз!

ФЕЯ. Запам'ятай це правило: не можна робити когось щасливими насильно. Те, що подобається тобі, може не влаштовувати інших. Розчаклуй їх негайно.

ФЕЇНКА. Але ж я це ще не проходила, я не знаю, як...

ФЕЯ. Запам'ятай ще одне правило: ніколи не чаклуй, коли не знаєш, як повернути назад. Обіцяєш мені більше так не робити?

ФЕЇНКА. Так, пані вчителько.

ФЕЯ. Гаразд. (Здіймає паличку.) Карампам-пам-барам! (Знову ефекти чаклування, клоуни хапаються за ті місця, де були хвости – вони щезли.)

РУДИЙ КЛОУН. Ур-ра!

БІЛИЙ КЛОУН. Немає! Ви геніальна Фея!

РУДИЙ КЛОУН. Ми вам дуже вдячні!

ФЕЯ. Не треба вдячності. В тому, що сталося, є трохи й моєї вини, адже я не знала, що начаклує Феїнка, і відпустила її.

ГОЛОС. Увага, увага! Стартовий майданчик до запуску в зоряну подорож готовий. Лишилося три хвилини.

ФЕЯ. Все, нам не можна гаяти часу – ми вирушаємо запалювати зірку. Будемо прощатися!

А ви не забудьте загадати бажання. Тільки бажання має бути добрим.

РУДИЙ КЛОУН. Не забудемо!

Раптом з'являються Монстри, входять в коло і обсипають Фею і Феїнку чарівним конфетті, тут же вибігають, сміючись зловтішно. Феї тут же починають страшенно чихати і кахикати, клоуни підхоплюють їх, аби вони не впали. говорять через приступи чихання.

БІЛИЙ КЛОУН. Фейо, Феїнко, що з вами сталося?

ФЕЯ. Здається, це вірус…

РУДИЙ КЛОУН. Вірус?

ФЕЇНКА. Нас заразили страшним космічним вірусом!

БІЛИЙ КЛОУН. Це все вони, ці прибульці! Я відчував, що вони готують щось лихе!

РУДИЙ КЛОУН. Що ж робити?

ФЕЯ. Не хвилюйтеся, на цей вірус є ліки.

РУДИЙ КЛОУН. А де ж їх дістати?

БІЛИЙ КЛОУН. Що робити? Підкажіть! Ми заради вас усе зробимо.

ФЕЯ. Тоді треба летіти в тридесяту галактику на планету Золотого Дракона. На цій планеті росте Чарівна Квітка. Хто вдихне запах цієї квітки, той відразу одужає. Та, на жаль, ми з Феїнкою не можемо летіти…

РУДИЙ КЛОУН. Ми полетимо… Тільки як же ми туди дістанемося?

ФЕЯ. Я дам вам чарівну паличку для подорожі на інші планети. (Дає паличку.)

ФЕЇНКА. Ось так змахуєте тричі і вказуєте напрямок.

БІЛИЙ КЛОУН. А як же ми дізнаємося, куди летіти?

ФЕЯ (дістає карту, згорнуту в сувій). Ось, тримайте, це зоряна карта.

ФЕЇНКА. Червоним указаний шлях до планети Золотого Дракона.

В цю мить з'являється Спритний, хапає карту, кидає її Моцному, який чекає на іншому боці.

СПРИТНИЙ. Моцний, лови!

МОЦНИЙ. Хутко! (Ловить карту і розпихуючи всіх, тікає, за ним Спритний, потім Клоуни.)

ФЕЯ. Стривайте! Стривайте! (Ті повертаються.)

РУДИЙ: Але ж вони забрали карту!

БІЛИЙ: І втекли невідомо куди!

ФЕЯ. Нічого, ця паличка перенесе вас дуже швидко – ви наздоженете їх.

ФЕЇНКА. Пані, тільки що вони робитимуть без вашої допомоги? Ці монстри – дуже небезпечні.

ФЕЯ. У небі в нас багато друзів.

ФЕЇНКА. Хто ж вони такі?

ФЕЯ. Сузір'я: Водолій, Стрілець, Одноріг, Велика Ведмедиця… Вони вкажуть дорогу, порадять, а якщо трапиться лихо — допоможуть у біді. Тільки потрібно вивчити чарівне замовляння, як їх кликати. Слухайте:

Край зірок – чудовий край.

Просимо про допомогу.

Нам сузір'я в поміч дай,

Вірну покажи дорогу.

Сузір'я – зоряні брати,

Бо всесвіт – батько наш єдиний.

На поміч! Свято вберегти

На радість кожної дитини!

ФЕЯ. Зараз ми запитаємо їх, чи вони нас чують?

ГОЛОСИ СУЗІР'ЇВ (ефект луни). Чуємо, чуємо, чуємо…

ФЕЯ. А чи не підкажете, куди полетіли ці страховиська?

ГОЛОС СУЗІР'ЇВ. В чорну діру, в чорну діру, в чорну діру…

ФЕЯ. Дуже вас просимо: вкажіть дорогу нашим друзям клоунам.

Засвічується прожектор чи щось подібне.

ФЕЇНКА.