Читати книгу - "Зоряна мандрівка, Неда Неждана"

Гаразд. Я спробую. Для Пасічниці я б не шукала — багато лиха вона накоїла. Та заради вас і Феї я пошукаю. (Шукає горщика з медом.)

БІЛИЙ КЛОУН. Щиро дякуємо вам, пані! Тримайся, Рудику, зараз ми тебе визволимо і карту отримаємо!

ПАСІЧНИЦЯ. Знайдіть, будь-ласка. Я ж від співу відразу подобрішаю, чесне слово!

ВЕЛИКА ВЕДМЕДИЦЯ. Так, здається, оцей. (Показує горщика, принюхується.)

БІЛИЙ КЛОУН. А запашний який!

ВЕЛИКА. Що ж ти стоїш? Підходь і скуштуй.

ПАСІЧНИЦЯ. Невже, невже це він? А ну де моя найбільша ложка! (Пробує ложкою мед, говорить вже не захриплим голосом.) Ой, я не хриплю! Ви чуєте?

РАЗОМ. Чуємо, звісно, чуємо!

ПАСІЧНИЦЯ. Ур-р-ра! Я буду співати!

БІЛИЙ КЛОУН. Скоріше!

ПАСІЧНИЦЯ (співає). А-а-а-а!

Рудий Клоун відліплюється, клоуни обнімаються, цілують Ведмедицю.

БІЛИЙ КЛОУН. Рудику, як же я за тебе хвилювався! Але тепер ти бачиш, до чого доводить твоя любов до ласощів?

РУДИЙ КЛОУН. Ти вибач мене, це я у всьому винен. Не послухав тебе і скуштував меду… Я більше ніколи… Я тобі дуже вдячний, ти справжній друг!

БІЛИЙ КЛОУН. Ну гаразд. Що вже з тобою поробиш? Та ти краще подякуй Великій Ведмедиці. Якби не вона, стояв би ти тут велетенською липучкою!

РУДИЙ КЛОУН. Пані, я вам дуже-дуже-дуже страшенно вдячний. Ви нас врятували.

ПАСІЧНИЦЯ. І мене, і мене врятували, безмежно вдячний вам! (Співає.)

Пісня Пасічниці

1. Чому була негідна,

Робила мед липучим?

Бо скривджена і бідна,

Мій голос був скрипучим.

2. У замкненому крузі

Страждала з безголосся.

Тепер я маю друзів –

Це диво відбулося.

3. О, голос мій чарівний –

Небесний подарунок!

І ще – даю вам слово –

Від злості порятунок.

4. Від голосу дзвінкого

Я знову подобрію.

Не скривджу більш нікого!

Збулася давня мрія!

БІЛИЙ КЛОУН. Якщо ви нам вдячні, то давайте скоріше карту.

ПАСІЧНИЦЯ (дістає карту). Ось, тримайте.

БІЛИЙ КЛОУН. А тепер не можна гаяти ні хвилини. Феї у небезпеці. І невідомо, які ще пастки приготували для нас Монстри.

ПАСІЧНИЦЯ. Все, більше ніколи не буду допомагати їм. Це ви справжні друзі! Може все-таки скуштуєте меду на дорогу? Він же тепер розчаклований.

РУДИЙ КЛОУН. Пані Ведмедицю пригостіть, їй має сподобатися. А ми дуже поспішаємо.

ПАСІЧНИЦЯ. Та я вам весь мед віддам дощенту, пані Ведмедицьо!

ВЕЛИКА ВЕДМЕДИЦЯ. Дякую, Пасічнице. Та поки Феї у небезпеці, я й ложечки не можу з'їсти. Так хвилююсь, так хвилююсь… Летіть скоріше, милі клоуни. Зараз зорі вкажуть вам дорогу до планети Золотих Снів.

Зорі висвітлюють шлях до планети.

БІЛИЙ КЛОУН. Рушаймо…

РУДИЙ КЛОУН.Я готовий! До побачення, милі друзі.

ВЕЛИКА ВЕДМЕДИЦЯ (навздогін). Тільки будьте дуже обережні! Там живе Зла Чаклунка. (

Клоуни вибігають, чути звук відльоту, Велика Ведмедиця повертається, а Пасічниця захоплено співає, раптом з'являється Моцний, хоче щось сказати, але Пасічниця, захоплена співом, не помічає його.

МОЦНИЙ (крутить пальцем біля скроні). Угу-гу-гу-гу.

Світло міняється, ця планета щезає разом із Пасічницею, натомість з'являється знову міжзоряний простір (або це перед сценою). З різних сторін збираються Монстри.

ГОЛОВАТИЙ. Ну як, Моцний, ти виконав завдання?

МОЦНИЙ. Авжеж.

ГОЛОВАТИЙ. Чудово, то з клоунів тепер великі липучки?

МОЦНИЙ. Ні.

ГОЛОВАТИЙ. Як ні?! Чому ні?! Що таке? Невже Пасічниця підвела?

МОЦНИЙ. Вона не ого-го і не ого, вона угу-гу. І привіт.

ГОЛОВАТИЙ. Що, з привітом людина? Ясно. Розчаклувалися, значить. Невже й карту віддала?

МОЦНИЙ. Еге ж. Хутко.

СПРИТНИЙ. Все пропало, все пропало!

ГОЛОВАТИЙ. Не панікуй. Ну, мила, начувайся! І що ж вона тепер робить?

МОЦНИЙ. Ля-ля-ля, ля-ля-ля…

ГОЛОВАТИЙ. Не життя, а пісня… Стара шкапа! Нічого, на планеті Золотих Снів їх чекатиме така пастка, якої їм довіку не здолати. Зла Чаклунка не підведе!

СПРИТНИЙ. А чаклунка хоч симпатична?

ГОЛОВАТИЙ. Колись була красунею.

МОЦНИЙ. Ого!

ГОЛОВАТИЙ. І навіть у свої сто з гаком…

СПРИТНИЙ. Все-все, питань нема... 

ГОЛОВАТИЙ. Спритний, на тебе вся надія. Лети скоріше. Я вірю, що ти не осоромиш горде ім'я космічного монстра. Вперед, летом руш.

Розлітаються в різні боки.

КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ ДІЇ.

ДІЯ ДРУГА

СЦЕНА 3

Сценографія міняється, тепер це планета Золотих Снів. На сцені стоять казани, з яких іде пара. На сцену виходить Зла Чаклунка – гарна літня пані, і співає пісню в ритмі танго, танцюючи з молодиками. Це пісня про втрачену молодість.

Пісня Злої Чаклунки

1.Все минає, і наші мрії

Тануть в небі, неначе дим.

Навіть море колись міліє.

І не станеш ти молодим.

2. Я втрачаю останні сили.

Я згубила свій власний сміх.

Дні летять, наче мають крила,

А волосся мов білий сніг.

3. Ні, вже юними нам не бути.

Ми безсилі вернути час.

Лиш мелодія та забута

Ніжним спомином жалить нас.

На сцені з'являється Спритний. Вона підхоплює його і закручує в танго, потім тільки помічає, що це незнайомець, під час подальшої розмови вони танцюють.

ЧАКЛУНКА. Ой. А ви хто?

СПРИТНИЙ (побачивши, з ким танцює). Ой. Спритний.

ЧАКЛУНКА. І звідки ж ви так спритно взялися?

СПРИТНИЙ. Упав із неба. А ви хто така?

ЧАКЛУНКА. Я? Ви питаєте, хто я? Дожилася… Ще недавно мене впізнавала кожна собака. Мої фотки висіли всюди. Вся галактика знала свою першу красуню! Але час безжальний до краси…

СПРИТНИЙ. Чому. У свої сто років з гаком ви ще непогано виглядаєте…

ЧАКЛУНКА (різко). Сто з гаком?! Хто сказав вам таку брехню?

СПРИТНИЙ. П-п-пан Голов-в-ватий…

ЧАКЛУНКА. Мені лише 99. З половиною. Як він посмів? Нахаба. Ну я йому влаштую!

СПРИТНИЙ. О, ні пан Головатий просто в захопленні від вас, він назвав вас першою красунею, він просто не звертає уваги на ваші роки, тому й помилився…

ЧАКЛУНКА. Ти не брешеш?

СПРИТНИЙ. Провалитися мені на місці, коли я брешу.

ЧАКЛУНКА. Гаразд, на перший раз я прощаю. Так ви посланець від Головатого?

СПРИТНИЙ. Авжеж. Пан Головатий просив передати вам дещо секретне. (Дає їй карту.) Він просив берегти її як зіницю ока і нікому не віддавати…

ЧАКЛУНКА. О, це цікаво. Я страшенно люблю всілякі секрети! (Розгортає карту.) У-у-у, якась карта…А я думала — подарунок. Охо-хо. Була б я на півсотні років молодше… (Ховає карту.)

СПРИТНИЙ. Хто може боротися з часом?

ЧАКЛУНКА. Я! Я можу! Якби мені трапилися пару молодих роззяв, я б приспала їх своїм чарівним порошком років так на сто, і забрала б у них молодість… (Оглядає Спритного.) Хтось такий молодий, як оце ви…

СПРИТНИЙ (тікає від неї). О ні, я не гожуся для такої ролі…

ЧАКЛУНКА (наздоганяє). Чому ні? Я посилаю такі солодкі сни…

СПРИТНИЙ. У мене хронічне безсоння…

ЧАКЛУНКА. Бідолашний…

СПРИТНИЙ (скоромовкою). Але пан Головатий посилає вам двійко телепнів — якісь клоуни скоро прителіпаються за цією картою. А ви їх і того… Пан Головатий особисто просив зустріти і приспати…

ЧАКЛУНКА. То це простіше простого. Є у мене старовинний рецепт порошку власного приготування. Насиплеш трохи на голову – і все. Валить із ніг просто на місці. Сплять непробудно.

СПРИТНИЙ. От і чудово. Те, що треба!

ЧАКЛУНКА. Оце справді подарунок!

СПРИТНИЙ. Тоді з вашого дозволу я залишаю вас…

ЧАКЛУНКА. Ох і помолодшаю я! Передавайте вітання пану Головатому!

СПРИТНИЙ. Неодмінно…

Спритний залишає сцену, чути звук прильоту.

ЧАКЛУНКА. Ой, може, це вже вони і летять, а в мене ще нічого не готове! І куди я поклала цей порошок? І не пригадаю. От старість не радість… Піду пошукаю.

З'являються клоуни.

РУДИЙ КЛОУН. Так… Подивимося, що це за планета. На вигляд така тиха, славна...

БІЛИЙ КЛОУН. Ага! Вже одна така славна була. Якби не Велика Ведмедиця, так би там і лишилися. Бойова готовність номер один! Нічого підозрілого не їсти і не пити.

РУДИЙ КЛОУН. Ще скажи — не нюхати.

БІЛИЙ КЛОУН. І не нюхати! І нема чого насміхатися. Тут до речі якийсь запах підозрілий. (Принюхується.) Не чуєш? Он із тих казанів іде…

РУДИЙ КЛОУН. То й що, запах як запах, дуже навіть нічого, приємний. (Вдихає на повні груди.) Якийсь ти вередливий став і підозріливий...

БІЛИЙ КЛОУН. Небезпекою тут тхне. Негарним чимось.

РУДИЙ КЛОУН. Знаєш, давай тепер ти повартуєш, а я піду подивлюся, що на тому боці.

БІЛИЙ КЛОУН. Добре, тільки будь обережним…

Рудий клоун виходить, з іншого боку з'являється Чаклунка, підходить нечутно ззаду до Білого клоуна і висипає йому на голову порошок, він тут же падає знеможений і засинає.

ЧАКЛУНКА. Так, один є. Спи, мій миленький, спи, мій гарненький. Люлі-люлі-люлі-лю… Сто літ по сто і ще піврочку… Вся твоя молодість до мене по крапельці і витече! Те, що треба. Чудово. А де ж це другий подівся? Щойно тут був – і нема. Почекати тут? Ні, якщо він побачить цього клоуна, то відразу нашорошить вуха – і вже його так легко не обсиплеш. Ні, піду я йому краще назустріч. А цього прикриємо, щоб непомітно було… (Виходить в один кінець, з другого кінця з'являється Рудий.)

РУДИЙ КЛОУН. Білику! Агов? Ти де? (Ходить по сцені, шукає його). Ніби та сама галявинка… І куди це він подівся? Як би з ним чого не сталося... (Бачить заснулого Білого.) Ой, Білику! Що з тобою? Вставай, друже! Ти спиш чи… Ой, мамо! (Слухає.) Слава Богу, дихає. Що ж це з тобою трапилося? Невже зачаклували? Але хто? Нікого ніде не видно. Дивно це все… Тільки як же тебе розбудити? (Починає будити всіляко, але той продовжує спати.) Не допомагає. Що ж із ним робити? Може, потупцювати голосно? (Скаче навколо, посилено тупаючи.) Також нічого. Може посвистіти? (Пробує.) Теж не виходить. Може, діти допоможуть? Агов, дітки, ви сильно ляскати в долоні вмієте? А ну, спробуємо! Раз-два — почали!.. (Діти повторюють дії тут і далі.) Все одно спить. А може ви і тупати умієте? А ну... Ого, так і провалитися можна. А гудіти? Ось так: у-у-у-у-у-у-у! Ого, майже як реактивний літак. Не прокидається. Діти, а ви не знаєте, що з ним сталося?

Зачаклували? Справді? А хто? Зла чаклунка… То й мені слід остерігатися... Ви мені підкажете, якщо раптом вона з'явиться, а я не помічу, добре?

З'являється Чаклунка з порошком, хоче підкрастися, намагається підкрастися ззаду, але тут діти підказують і Рудий клоун різко обертається.

РУДИЙ КЛОУН. А, то це ви мого друга зачаклували!

ЧАКЛУНКА. Хто зачаклував, я? Та що ти, поглянь, він просто спить.