Читати книгу - "Зоряна мандрівка, Неда Неждана"

Он, дивіться, дивіться. Бачите?

РУДИЙ КЛОУН. Як гарно!

БІЛИЙ КЛОУН. Справді…

ФЕЯ. Дякуємо вам, любі сузір'я. Поспішайте… Боюся, монстри вже далеко відлетіли… Пройдіть отуди, на стартовий майданчик для телепортації у відкритий міжзоряний простір. (До дітей.) Сподіваюся, ви допоможете клоунам у пошуках чарівної квітки? (Діти відповідають.) А ми з Феїнкою підемо помалу, а то й правда, ледь на ногах тримаюсь…

РУДИЙ КЛОУН. Ми все зробимо, щоб принести вам квітку!

БІЛИЙ КЛОУН. Чекайте, ми скоро-скоро повернемося.

КЛОУНИ РАЗОМ. 

Друга пісня клоунів

1. Не любить клоун ваших сліз.

А раптом хтось заплаче,

Утремо хутко плаксі ніс!

У нас весела вдача.

2. А сміх продовжує нам дні,

А сміх – могутня зброя.

Із ним в нещасті не одні.

Я, ти і сміх – нас троє.

3. І шлях у зоряні світи

Нас не злякав нітрішки.

Бо нам сузір'я, мов брати.

Ми віримо в усмішку!

Феї та клоуни йдуть ховаються за кулісами в різні сторони, чути звук "запуску".

                                           СЦЕНА 1

На сцені зоряне небо. Це міжпланетний простір. З'являється Головатий – шеф космічних монстрів, співає пісеньку.

ГОЛОВАТИЙ.

Пісня монстра Головатого

1. Чорних дір я повелитель,

Ненаситний, як удав.

І мене не варто злити –

Я магістр жахливих справ.

Я люблю чорноту ночі.

Бісить світло зір мене,

Бо від нього терпнуть очі,

Ще й добром від нього тхне.

А добро – то річ шкідлива.

Зневажаю добряків!

Тільки злий стає щасливим.

Зло – король між королів.

ГОЛОВАТИЙ (нервово ходить по сцені, раз у раз поглядаючи на небо). От і де вони поділися? Помічники знайшлися! Їх тільки за смертю посилати… Усього ж завдання було — п'ять хвилин роботи – посипати грипних бацилок на голову цій Феї та чкурнути. Треба ж було якось приструнчити цю вискочку. Бо що надумала! Зірку запалювати! І не де-небудь, а над нашим барлогом! В найтемнішому куточку галактики! І що ж тоді? Ні відпочити тобі нормально, по-монстрячому, ні темними справами позайматися… Мало їм зірок на небі, чи що? Треба ще одну причепити! Просто як більмо в оці! А от нічого надаремне енергію витрачати! Її і так мало. Бажань їм закортіло. Розбажалися тут усякі! А дзуськи! Скромніше треба бути! І взагалі: не бувати цьому святу! Це кажу я – пан Головатий, наймогутніший і наймонстровитіший монстр у Всесвіті! А я цих свят страх, як не люблю! Шумлять, гримлять, галасують! Жах, що робиться... А я порядок люблю – покомандувати, помуштрувати… (Помічає Спритного та Моцного, спершу Лагідно.) Ходіть-ходіть сюди, мої любесенькі. (Різко.) І чого ви плентаєтеся, мов сонні мухи?!

Спритний і Моцний швидко підбігають і виструнчуються.

РАЗОМ: Прибули за вашим наказом, пане Головатий!

ГОЛОВАТИЙ. Вільно! Успішно?

МОЦНИЙ. Авжеж.

ГОЛОВАТИЙ. А чого так забарилися?

СПРИТНИЙ. Дозвольте доповісти, пане Головатий?

ГОЛОВАТИЙ. Аякже ж. Доповідайте, мої любенькі.

СПРИТНИЙ. Запуск Феї та її учениці у космос для запалення нової зірки відкладено на невизначений термін у зв'язку з їхнім станом здоров'я.

МОЦНИЙ. Угу.

ГОЛОВАТИЙ. Прекрасно. І як подіяв наш новий вірус?

МОЦНИЙ. Хутко.

СПРИТНИЙ. Бацили такі спритненькі виявилися: звалили з ніг умить. Лежать з отакенною температурою... Аж термометр зашкалює!

ГОЛОВАТИЙ. Це добре, що зашкалює. Скоро розтануть.

СПРИТНИЙ. І залишиться від них мокре місце!

МОЦНИЙ. Хутко.

ГОЛОВАТИЙ. До речі, а ви з'ясували чи немає якогось лікувального засобу?

СПРИТНИЙ. На жаль, є.

ГОЛОВАТИЙ. Та невже?

МОЦНИЙ. Вже.

СПРИТНИЙ. Є така цілюща Чарівна Квітка, яка росте на планеті Золотого Дракона аж у тридесятій галактиці.

МОЦНИЙ. Ого-го-го-го де.

ГОЛОВАТИЙ. А як дістануть? У цих же феюшок спільників знаєш скільки? Страх!

СПРИТНИЙ. Є у них, правда, помічники, але з них користі на два шаги й ті щербаті. Клоуни якісь. Та ж без карти ні за що не знайдуть! А карта у Моцного. Покажи, Моцненький. Єдина і неповторна. (Моцний дістає велику карту.)

МОЦНИЙ (розгортає, дивиться, яка велика). Ого!

ГОЛОВАТИЙ. Карту треба знищити!

МОЦНИЙ (бере карту і рве навпіл, кидає вниз). Хутко!

ГОЛОВАТИЙ. А ну підніми бігом! (Той піднімає шматки.) Порвати — мало. А раптом котрісь умільці народні візьмуть та склеять, га? Шматки треба рознести по різних планетах. (Розглядає їх.) Так, ти, Моцний, візьмеш свій шматочок і полетиш на планету Золотих Бджіл. Там тебе зустріне моя давня приятелька Пасічниця. Страшна чародійка. Презлюча карга. Скажеш, що від мене. Вона тебе зустріне, як рідного. Питання є?

МОЦНИЙ. Нема.

СПРИТНИЙ. У мене є. А там бджоли є?

ГОЛОВАТИЙ. Є, а що?

СПРИТНИЙ. От добре.

ГОЛОВАТИЙ. Що добре?

СПРИТНИЙ. Та що не я туди лечу, а то ще бджоли покусають.

МОЦНИЙ. Ого!

СПРИТНИЙ. Ого-го-го, Моцненький! А мед там є?

ГОЛОВАТИЙ. Є.

СПРИТНИЙ. Жаль...

ГОЛОВАТИЙ. Чого жаль?

СПРИТНИЙ. Ну, що не я туди лечу...

ГОЛОВАТИЙ. Нема за чим жаліти, Спритний, бо той мед зачаклований. Хто його поїсть, той стає липучкою і до всього прилипає. Ця планета – пастка для клоунів. Ясно?

МОЦНИЙ. Еге ж.

СПРИТНИЙ. Оце добре! Так їм і треба! Будуть знати, як складні загадки загадувати!

МОЦНИЙ. Хутко?

СПРИТНИЙ. Хутко-хутко.

ГОЛОВАТИЙ. Так, а ти, Спритний, полетиш зі своїм шматочком на планету Золотого Сну. Там тебе зустріне Зла Чаклунка, скажеш їй, що від мене, і попросиш заховати той шматочок. І щоб вона підготувалася до гостей непроханих — клоунів. Питання є?

СПРИТНИЙ. Так вони ж уже злипнуться.

ГОЛОВАТИЙ. А раптом розлипнуться? Страхувати треба.

СПРИТНИЙ. А поспати там можна?

ГОЛОВАТИЙ. Ні.

СПРИТНИЙ. Хоч не золотим сном, хоча б позолоченим?

ГОЛОВАТИЙ. Після успішного завершення операції відіспишся… А то як запалять зірку над нашим барлогом, мов те більмо в оці, то будете від безсоння пухнути…

СПРИТНИЙ. Ой, не треба…

МОЦНИЙ. Угу.

ГОЛОВАТИЙ. Ото ж бо. І гляди мені, Спритний, не милься там спати. Там живе дуже Зла Чаклунка, яка напускає столітній сон, так що й гарматою не розбудиш.

СПРИТНИЙ. А навіщо нам гармата? Нам і без гармати добре.

МОЦНИЙ. Так це пастка?

ГОЛОВАТИЙ. Аякже ж. Пасточка для клоунів. Бачиш, Спритний, навіть Моцний уторопав.

СПРИТНИЙ. Ясно. А ви ж де будете, пане Головатий?

ГОЛОВАТИЙ. А я полечу на цю саму планету Золотого Дракона, знайду ту квіточку, порву її на пелюсточки і розвію по безкрайніх просторах рідного космосу.

СПРИТНИЙ. А там дракон є?

ГОЛОВАТИЙ. Є.

СПРИТНИЙ. Страшний?

ГОЛОВАТИЙ. Аякже ж. Такий гарненький страшненький дракончик. Кажуть, він дихає вогнем і любить попоїсти.

МОЦНИЙ. Що?

ГОЛОВАТИЙ. Не що, а кого. Хто трапиться, того і з'їсть.

МОЦНИЙ. Ого.

СПРИТНИЙ. Оце добре!

ГОЛОВАТИЙ. І що ж тут доброго?

СПРИТНИЙ. Добре, що не я туди лечу.

ГОЛОВАТИЙ. І не мрій. Ви з Моцним потім теж туди полетите.

СПРИТНИЙ. А ми чого?

ГОЛОВАТИЙ. Доповісти, чи успішно виконали завдання. Ясно?

МОЦНИЙ. Авжеж.

СПРИТНИЙ. Угу.

ГОЛОВАТИЙ. Тоді слухай мою команду! На виконання завдання летом руш!

Всі разом співають бойову пісню космічних монстрів. Можливий танець монстрів.

Пісня монстрів:

1. Лякайтеся, звірі і люди!

Ми нелюді, монстри страшнючі!

Тікайте, бо лихо вам буде!

Ми любимо злити і мучить!

Приспів (варіант 1):

А всередині ми білі та пухнасті,

І добро ну просто лізе з наших вух!

Бути лагідними – от монстряче щастя!

Та не знаємо, як вигнати злий дух...

Приспів (варіант 2):

Глибоко, глибоко, глибоко так –

В темних-претемних куточках сердець

Кожен із нелюдів добрий добряк.

Далеко, далеко, далеко десь.

2. А сили у нас непомірні.

Ми сіємо зло й ворожнечу.

Ми темряви лицарі вірні.

Врятує від нас тільки втеча!

Приспів.

Невдовзі розбігаються в різні боки. Чути звуки відльоту, а потім прильоту. На сцені з'являються два клоуни.

РУДИЙ КЛОУН. Ой, і де це ми?

БІЛИЙ КЛОУН. Не знаю. Я так думаю, що в цій самій Чорній Дірі.

РУДИЙ КЛОУН. А де ж тоді поділися монстри?

БІЛИЙ КЛОУН. Мабуть, ми спізнилися…

РУДИЙ КЛОУН. Що ж робити?

БІЛИЙ КЛОУН. Давай у дітей спитаємо, чи були тут монстри?

Діти відповідають.

БІЛИЙ КЛОУН. Бачиш, виявляється, були.

РУДИЙ КЛОУН.А що вони зробили з картою?

Діти відповідають.

РУДИЙ КЛОУН.Що? Розірвали? От негідники! Що ж тепер буде?!

БІЛИЙ КЛОУН. Та не панікуй ти! А уривки куди поділи? Га? Рознесли по планетах?

РУДИЙ КЛОУН. Які? Золотих Бджіл і Золотого Сну? Які дивні назви… Сузір'я, милі, підкажіть нам, де знаходяться ці планети?

РУДИЙ КЛОУН. Ми вас дуже просимо! (Сузір'я висвітлюють, де саме.)

БІЛИЙ КЛОУН. Так, а куди ж тепер вирушати? Туди чи туди? Куди ближче? Зірочки ясні, покажіть нам, яка з цих планет ближче? (Сузір'я миготять світлом.)

БІЛИЙ КЛОУН. Он, бачиш? Рушаймо!

РУДИЙ КЛОУН. Я б сказав: летимо!                           

Клоуни вирушають в дорогу, може бути повтор пісні клоунів.

СЦЕНА 2

Сцена змінюється. Тепер це планета Золотих Бджіл, чути дзижчання, танець бджіл та трутнів.

Пісня бджіл

1. У роботі вічно бджоли.

Ох, тяжка бджолина доля –

Не спочинути ніколи.

І вночі нам сниться воля!

2. Просто в квітах політати.

Просто випити водички.

Хоч на тиждень трутнем стати,

Чи як пташка невеличка.

3. Тільки б меду не робити,

Ще й липучого такого.

От би нам деінде жити,

Де немає мага злого.

Невдовзі на сцені з'являється Спритний, з подивом оглядає планету.

МОЦНИЙ (помічає бджолу і починає дражнити). Дж-жж-ж-ж.. Муха смугаста! (Показує їй кулак, бджола вжалює.) Угу-у-у-у-у! (Дивиться на розбухле вжалене місце.) Ого! Ого-го-го! (Хапається за вжалене місце і бігає по сцені.) Хутко-хутко-хутко! (Зупиняється.) Авжеж…

Виходить Зла Пасічниця – старенька і дуже добра на вигляд бабуся.

ПАСІЧНИЦЯ. Вітаннячко дорогому гостю, ласкаво просимо! Ми гостям завжди раді… Проходь, дорогий, проходь, милий…

МОЦНИЙ (втуплюється поглядом у неї). Чого?

ПАСІЧНИЦЯ. Перепрошую, що чого?

МОЦНИЙ.