Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Будні феодала - 2, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Будні феодала - 2, Олег Говда"

169
0
07.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Будні феодала - 2" автора Олег Говда. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 89
Перейти на сторінку:

— Але ще Його преподобність сказав: «Якщо заблукала вівця покається — вмити, нагодувати і не…»

— І це не розходиться із правдою. Але, я начебто, не глухий, а жодного слова каяття чи хоча б благання про пощаду поки не чув… — Теодор вказав на жертву. — Невже забув, що коли за справу береться Отар, верещать навіть німі. Бачиш, як вона головою мотає? Сопе, стогне, але а ні слівця не писне.

— Як же вона розкається, якщо ми їй рота заткнули? — простодушно здивувався рудий і рушив в обхід «козлів». — Треба кляп вийняти.

Але старший кат заступив йому дорогу.

— Стій.

Здоров'як здивовано зупинився.

— Скажи, Себастьяне, хто розумніший: ти чи Його превелебність?

Від такого питання кат навіть гикнув.

— Не розумію… майстер.

— От і я не розумію. Хіба Його преподобність наказував вийняти кляп?

— Ні…

— Не наказував, — повільно повторив Теодор. — Знаєш чому? Ні… Я поясню. Відьом забирає в Пекло сам Люцифер! І цієї миті вона здатна на таку ворожбу, що й уявити страшно. А тепер відповідай: хто буде винен, якщо відьма прокляне когось із нас чи всіх мешканців Тентосу одразу?

— Ой… — кат по-дитячому прикрив рота долонею і покосився на жінку. — От же, сука… Чур мене… Пропади ти пропадом, проклята відьмо! Тьху! Тьху! Тьху! Дякую за науку, майстре.

— Для того я над вами, цуценятами, тут і поставлений… — кивнув Теодор. — Отже, всі ми робимо правильно, як наказано. Відьма наполягає на єресі, а ми намагаємося навернути її на шлях істинний, у міру сил і міцності духу. Не спи, Мартіне! Бачиш, вона навіть не спітніла? Ти мене знаєш, — не люблю, коли справу аби як роблять. Покараю за недбальство! — погрозив підмайстром важким кулаком, і той так завзято заходився ґвалтувати жертву, що аж важкі, дубові козли з місця зрушилися.

— Інша річ, — схвалив майстер. Підняв за волосся голову єретички, подивився в каламутні від болю очі, але мабуть не побачив там каяття, бо пробурмотів щось, на кшталт: «Ну, ну…», і повернувся до дверей, що саме в цей час заскрипіли та прочинилася на долоню, а в щілину обережно зазирнула голова в круглому шоломі арбалетника.

— Бог у поміч, майстре Теодор.

— А це ти, Гансе? Заходь, ледарю. Звеліли боги, щоб і ви допомогли. Гроші є? Чи знову в борг проситимеш?

Далі я не слухав.

По-перше, — очі від диму щипало так, що сльози горохом котилися.

По-друге, — начебто всіх запам'ятав. А головне, — тільки зараз зрозумів, що це мені ні до чого. Достатньо одного розкрити. Максимум – двох. А вже в них випитати імена решти катів та помічників.

Ну, і по-третє, — хтось наближався, і краще щоб мене тут не побачив. Кому потрібний свідок того, що я цікавився таїнством допиту? Не дай Боже, згадає випадкову зустріч. Потім… Коли серед інквізиторської братії несподіваний мор та падіж почнеться.

Кроки наближалися досить швидко, і у мене вистачило часу тільки щоб відстрибнути на пару кроків від стіни і зобразити воїна, що повільно шпацирує замковим двором. Мало кому захотілося подихати вечірнім повітрям? А що в дощ, так у кожного свої примхи.

— Пане лицарю! — зрадів побачивши мене, чи то паж, чи то зброєносець. — Пане лицарю! Як добре, що я вас знайшов! Ходімо, швидше! Усі вже зібралися. Його преосвященство лише на вас чекає!

І тільки тепер я помітив, що одягнений не у звичну байдану чи кольчугу, а в справжній лицарський обладунок. З якимсь вензелем на нагруднику. А поверх обладунку, на плечі накинутий білий плащ. Як я здогадуюсь, прикрашений великим червоним хрестом у вінку.

— Матусю рідна…

1 2 3 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Будні феодала - 2, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Будні феодала - 2, Олег Говда"