Читати книгу - "Презентація в ліфті, Ася Батуріна"

Аполінарія час від часу відкривала куртку, і від її благородного четвертого розміру мліли не тільки всі чоловіки в залі, але й партнери по сцені. Бідні хлопці трохи зніяковіли, але, на щастя, не забули слів і зіграли блискуче.

Після вистави режисер зібрав усіх акторів, подякував за чудову генеральну репетицію і похвалив багатьох за ті чи інші моменти. Також сказав, що комісії багато чого сподобалося у виставі. Зокрема, провокаційні та оригінальні костюми деяких молодих актрис. І при цьому виразно подивився на Дашку і Апу. І побажав, щоб завтра на прем'єрі всі були в тих самих костюмах.

Через кілька днів після прем'єри Апі подзвонили і запросили прийти на кіностудію. 

Суть заходу полягала в тому, що шукали дублершу для самої Йоланти Верховицької! Аполінарія мало не поперхнулась, коли почула це гучне ім'я. Історичний серіал «Підступна леді Глорія» був одним з її улюблених (як і, до речі, у півмільярда глядачів). 

Взагалі весь склад серіалу був дуже «зірковим». І дублювати треба було… хм… інтимні сцени з еротичним характером! 

Тобто Йоланта, з якихось причин не бажала показувати глядачам свою груди повністю і за неї цю функцію виконувала, ось уже три сезони актриса-дублерша. Але дублерша поїхала в іншу країну на постійне місце проживання, і тепер шукали їй заміну. 

А на генеральній репетиції один з членів комісії, завдяки відвертому костюму Аполінарії, помітив дивовижне схожість її грудей з грудьми поїхавшої дублерші. Тому дівчину чекали на кіностудії з паспортом і трудовою книжкою для підписання договору та контракту.

Звісно, Аполінарію збентежила така пропозиція. Але на сімейній нараді було вирішено, що (дослівно цитую молодших братців героїні) «не настільки у нашої Апки страшні сиськи, щоб соромитись їх показати всій країні!» “Та й «участь у такому розкрученому проєкті, як «Леді Глорія», може бути непоганим трампліном для розвитку кар'єри вченого”. “ До того ж, твоя дисертація стосується саме різниці в хімічних реакціях щодо різного виду емоцій”. “Ось після такого досвіду тобі не доведеться поспішно виходити заміж за кого попало, щоб вивчити реакції щодо деяких сексуальних емоцій».

Як же помилялись її наукові родичі, коли переконували, що на знімальному майданчику можуть бути хоча б якісь реальні сексуальні емоції! Світло, грим, режисер, що кричить у рупор, дівчина з хлопушкою, вічно похмурий оператор і партнер, що постійно запізнюється... Все це, безсумнівно, викликало сильні емоції. Але до інтимної сфери вони не мали жодного відношення. Однак за зйомки непогано платили! І цей факт мирив з усіма незручностями знімального процесу.

Однією  з незручностей також виявилося співробітництво з тим самим членом комісії без кільця. Його звали Себастьян, він був наполовину чехом, наполовину українцем, говорив без акценту, мав сварливий характер і був історичним консультантом. До його порад дуже уважно прислуховувався режисер і продюсери серіалу «Підступна леді Глорія».

Себастьян активно придирався до костюмерів, гримерів, декораторів і доводив їх до нервового виснаження своїми настановами щодо історичної достовірності та реалізму зображуваної епохи.

Також він активно коментував еротичні сцени, і через його рекомендації та історичні екскурси доводилось багато що перезнімати. Аполінарія же просто замерзала від надмірного оголення грудей, а її партнер по зйомках скаржився, що «натер собі мозолі від постійного мацання сісьок, тобто, пардон, молочних залоз».

В один із таких мучених знімальних днів у Апи порвався передній шнурок на корсеті одного з розкішних суконь леді Глорії, в яке вона була упакована, і її прямо в цьому ж вбранні відправили в костюмерний цех на ремонт реквізиту. Художниця-костюмерка, дізнавшись куди йде дублерша, надала їй два манекени, щоб Аолінарія віднесла їх у цех, раз їй по дорозі. 

Манекени були дитячими (на дитину 4-5 років), одягненими в мереживні костюмчики. Апі було суворо наказано не забруднити ці шедеври швейного мистецтва і, не дай Боже, їх упустити. Аполінарія та її тимчасові підопічні були проведені до ліфта з усіма почестями, причитаннями і настановами та  вирушили в недовгий шлях з третього на одинадцятий поверх.

Тим часом «історик», як його називала знімальна група, так усіх дістав, що було вирішено над ним трохи пожартувати і замкнути його на деякий час у ліфті, щоб відпочити від його лекцій та від нього самого хоча б на пару годин. І треба ж було так статися, що на п'ятому поверсі Себастьян натиснув на кнопку ліфта. Ліфт зупинився, двері кабіни розчинилися, і перед здивованим історичним консультантом відкрилася досить колоритна картина. Ефектна пишногруда красуня в розкішній старовинній сукні здивовано кліпала довгими віями, налякано округляла очі та підтримувала руками з двох боків манекенів, в чарівних сукнях, що складалися з хмар мережив та оборок. Манекени по висоті були їй трохи вище колін, і вона тримала їх за пластикові голови. Манекени чомусь не стояли на місці, а намагалися впасти прямо на дублерку.

– Аполінаріє, що з вами? Чому вони у вас падають? – поспішно забігаючи в ліфт, щоб підтримати ледь не впавшого манекена, вигукнув консультант.

– Підставки… – жалобно відповіла Апа, – забули підставки мені дати для манекенів, тепер вони на мене валяться… А їм не можна падати, у них мережива музейні… І пошив ексклюзивний…

– Я вам допоможу, – знизавши плечима, мовив Себастьян, натискаючи кнопку під номером дев’ять.

Ліфт закрився і повільно піднявся вгору.

Хлопці з технічного відділу теж натискали на якісь кнопочки, і ліфт зупинився. Десь між шостим і сьомим поверхами...

У Аполінарії телефон залишився в сумочці на знімальному майданчику. А у Себастьяна він раптом почав глючити і не ловити сигнал (теж технічний відділ постарався). Потім вони почали голосно кричати, а Себастьян тарабанити в двері ліфта. Можливо, якби в кабіні був тільки один "вредний" історичний консультант, то його б ще довго «не почули». Але, оскільки через відсутність дублерки стався простій на знімальному майданчику, піднявся галас і паніка. Особливо голосили режисер і художниця-костюмерка. Режисер через те, що знімальний процес пішов не за планом, а художниця переживала за свої ексклюзивні мережива і музейні сукні. Нею було суворо наказано навіть не дихати в сторону рідкісних старовинних речей і відповідати головою, якщо хоч одна оборка помнеться або, не дай Боже, відірветься.