Читати книгу - "Презентація в ліфті, Ася Батуріна"

– Навіщо ви мені тоді довірили ці чертові манекени, якщо на них таке цінне шмаття? – кричала через товщину ліфтових  дверей Аполінарія у відповідь на відчайдушні крики художниці по костюмах.

– Не знаюююю, – ледве чутно донеслося з-за дверей.

Аполінарія, випрямивши спину, стала тримати своїх манекенів міцніше, в очікуванні порятунку. Себастьян же, з словами «хоча б п’ятнадцять хвилин спокійно почитаю», відкрив на телефоні якусь книжку і заглибився в читання.

Але щось там переплутали жартівники з технічного відділу, і ліфт справді застряг. Тому молодим людям в компанії один одного і нарядних манекенів довелося постояти десь близько півгодини. Що сталося в ліфті за ці півгодини, я вам, дорогі читачі, якраз і розповім. Отже…

Апа скинула чолку з трохи спітнілого лоба і знервовано зітхнула. Потім ще раз зітхнула і ще раз… І від цього її прекрасна і майже нічим не прикрита грудь, колихалася і намагалася вискочити з неполадного корсета. Треба сказати, що декольте на сукні було дуже і дуже відвертим, тому що не в стилі леді Глорії було носити надто закриті туалети. Себастьян, прикусивши губу, тривожно і обережно поглядав у бік своєї попутниці.

Але Аполінарія в розпалі переживань не одразу помітила, що бідний консультант якось дивно червоніє і надто вже хвилюється.

Невідповідність ситуації Апа помітила лише тоді, коли Себастьян із зітханням закрив очі, сповз по стіні вниз, зігнувшись у  два згини,  прикриваючи ліктями коліна.

– Що з вами, Себастьяне, вам допомогти? – співчутливо запитала дівчина.

У відповідь почулося стишене хрюкання, схоже то на сміх, то на кашель.

Потім Себастьян підняв червоне розгорячене лице і несподівано люто подивився на Апу.

– Прикрийтесь, пані  дублерко, – прохрипів він, знову зі стоном скручуючись у бублик.

– Що, що зробити? – розгублено запитала Апа, хлопаючи віями.

– Сиськи  закрийте! – рявкнув консультант.

Не відразу, але все ж до Аполінарії дійшло, в чому справа.

– У вас ерекція? – натягуючи на груди розпошиваючийся  корсет, здогадалася дівчина. – Це від перевищення моноксиду азоту. Таке буває на нервовій основі і при емоційному збудженні…

У відповідь на її лекцію бідний чоловік ще більше застонав і ще сильніше нахилив голову вниз, ледве чутно попросив:

– Прошу вас помовчіть, просто помовчіть…

Аполінарія налякано замовкла… Мовчали вони так хвилин десять… Потім нарешті Себастьян трохи прийшов до тями. Він струснув головою і, винувато подивившись на Аполінарію, став їй чомусь пояснювати, що має намір зараз робити.

– Я почитаю трохи. Відволічуся… Ви вибачте мене, будь ласка. Це, дійсно, нерви…

Апа ввічливо посміхнулася і лихоманно прижала до себе манекенів, які мали впасти, намагаючись при цьому не рухати грудьми.

Себастьян заглибився в книжку, завантажену в телефоні. Раптом він, відкинувши голову, заржав голосно. Гучно і від душі.

– Ви тільки послухайте, – нарешті зробивши паузу, видихнув він.

Заново набравши повітря в грудну клітку, він з виразом і правильними інтонаціями прочитав:

– Презентація в ліфті — це метод у бізнесі, який допомагає за одну-дві хвилини (саме стільки часу в середньому їде ліфт) зацікавити співрозмовника в подальшому спілкуванні з вами, щоб він захотів продовжити розмову вже в більш спокійній обстановці.

Як бачите, ваші красуні (Себастьян зробив дугообразний рух рукою на рівні своєї грудної клітки) дуже навіть були переконливі для мого маленького  друга (він зробив жест вказовим пальцем  униз). Презентація в ліфті пройшла успішно. Він явно не проти продовжити бесіду.

Апа навіть не подумала ображатися на двозначність слів розвеселившогося  молодого чоловіка. Вона теж почала сміятися від душі. Може, і на нервовій основі, а може й просто за компанію...

Ось так, істерично регочучи, їх зустріли колеги, коли ліфт, нарешті, запрацював і відкрився. Незрозуміло яким чином, але те, що сталося в ліфті, відразу стало відомо. І історичний консультант, з незрозумілої причини, одразу «виріс» в очах кінематографістів.

– Я завжди казала, – проголошувала велична Іоланта Верховицька, оточена своєю вірною свитою, – що наш Басик, хоч і придурок, але справжній чоловік. На мене в нього теж була б така сама реакція, якби ми з ним опинилися в ліфті або в якому-небудь іншому замкнутому просторі.

Здавалося б, на цьому все й закінчилось. Знімальний день завершився цілком успішно, і навіть нічого не вибилося з графіка. І наступні робочі дні були звичайними, в звичному божевільному, але цілком діловому ритмі.

Але… Апа постійно ловила на собі швидкі і збуджені погляди Себастьяна. І взагалі, він став до неї придиратися набагато менше. І майже не розмовляв з нею. Тільки дивився. Апа під його занадто частими поглядами трохи соромилася і кілька разів червоніла.

Навіть на своїй основній роботі, в лабораторії інституту, Аполлінарія згадувала про цього навіженого консультанта. І знову зітхала. Її висока грудь піднімалася і коливалася над тонкою талією, викликаючи непристойні думки у колег чоловічої статі, які знову завітали по «справах».

В один із таких, цілком звичайних робочих буднів, Аполлінарії подзвонили з проходної, і чергова сказала, що її питає якийсь цікавий чоловік з букетом тюльпанів.

Апа затримала подих, пропустила удар серця і… І рвонула, що є сили, вниз по сходах до проходної.

Так! Це був саме Себастьян! Він тримав у руках пишний букет весняних тюльпанів з таким рішучим виглядом, що стало зрозуміло: сьогодні вони будуть говорити один з одним зовсім не про кінематографічні справи.

Коли Аполлінарія підійшла до Себастьяна, всі заготовлені слова вилетіли з його голови, мов пташки. Він дивився на дівчину і просто мовчав, посміхаючись щасливою і, на його глибоке переконання, неймовірно ідіотською усмішкою.