Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Даринка, Moon Grey 📚 - Українською

Читати книгу - "Даринка, Moon Grey"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Даринка" автора Moon Grey. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

- Мені добре,- і за секунду додала, - я хочу їсти.

Віра відпустила малу, дзвінко розсміялась:

- Мені теж добре з тобою! Я теж дуже голодна!

Вони сиділи за столом і наминали борщ. Мала хитала ногами під столом в такт пережовуванню. Світилась як зірка.

- Пані Віра, а .... - мала нарочито струснула ложку сильніше, щоб та капнула на край тарілки і потягнулась рукою до серветки. Її погляд тепер не міг зустрітись з жіночим, - ...а правда, що ви відьма?

Даринка невинно тягла серветку до себе, поволі витирала край тарілки і вся перетворилась на одне суцільне вухо.

Віра, добре, що проковтнула порцію з ложки, повернула трішки голову в бік розташування сусідок, скосила очі на малу і мовила невинно, наскільки могла:

- Чому ти так думаєш?

- Нуууу... - тягла слово мала, - ....нууууу....- раптом підняла очі на жінку, сперлась трішки на стіл, щоб не перекинути тарілку і наблизилась до Віри, - кажуть, що ви думки чужі читаєте.

- Ворожка. - Просто відповіла Віра. - Я  ворожу, але не читаю думки. Тільки показую мій внутрішній світ, моє бачення. Якщо хтось так само думає, як я, то це тільки співпадіння.

- А що ви ворожите, навчите мене?

- Навчу, коли хочеш.

- О, тоді давайте зара! - Мала скочила зі стільця, відбігла і тут же стрімко розвернулась:

- Я приберу. - Схватила недоїдену страву, підтюпцем понесла її до виходу. Балансуючи однією рукою з тарілкою, а іншою, тягнучи за ручку, відчинила двері і зникла там.

- Киць-киць-киць! - Залунало.

Віра тим часом доїла та прибрала зі столу.

Вони обидві сиділи на матрасі і Віра дістала доволі величеньку квадратну сумочку на "блискавці", яка була розшита гладдю.

- Тримай. - Простягла вона малій. - Не відкривай, а потримай.

Даринка прийняла сумочку наче щось живе та тендітне. Вона погладила, потисла, притулила до грудей, поклала її перед собою і запитала не відводячи очей від малюнку:

- Там чарівно?

- Там увесь світ, який захочеш.

Краєм ока Віра побачила як прочиняються двері. Дві подруженції бабулі вкотились в кімнату:

- О, в нас гості! Добридень! - Вітали бабці малу. - А мама твоя де? - Озирнулись вони. Одна одразу пішла за перестінок.

-  Я тут жити буду. А мама на війну пішла разом з Лізою. Нас всих захищати. - Даринка розтлумачила далі, - ви старі, пані Віра зі мною, а я мала.

Баба Дора відкрила рот, щоб щось сказати, але зустріла важкий погляд Віри. Тоді баба враз розтягла усмішку:

- Оце так, так. - Не знайшлась вона що додати інакшого і пішла до себе.

Віра повернулась до Даринки:

- Відкривай.

Мала обережно потягла за "блискавку".

За перегородкою почувся шепіт. Та Віра не зважала.

Дівчинка тим часом розкрила сумочку і зазирнула всередину.

- Висипай.

Але мала обережно просунула руку і витягла гладкий невеличкий дерев'яний брусочок.

Віра посміхнулась:

- Ти вирішила одразу поворожити? Що ж ти витягла?

Даринка скинула вгору лице з відчайдушно здивованими очима. Водночас простягла на долоні до Віри брусочок:

- Ось!

Віра перевернула в дівчинки на долоні брусок:

- Як цікаво. Wird.

- А що це?

- Це, Даринко, означає, що ти сама свою долю твориш і тобі допомагає Космічний Вітер.

- А чому я вже ворожу? Тому, що не висипала?

- Так. Я не пояснюю, чому треба робити. Я говорю, що робити, тобто, як я вмію. Але кожен робить, як вважає за потрібне і це вирішується вмить.

- Це помилка?

- Ні, це твоя справа.

- І що мені зараз робити? Висипати? Це ж ваші речі і я їх хотіла обережно дістати, бо не знала, що там.

- Яка вихована дівчинка,- почулось за ширмою.

- Дякую, але я вже знаю, що я вихована. - Гукнула мала і зацікавлено глянула на Віру.

- Я можу тобі пояснити, що означає кожна руна.

- Висипаю! - Оголосила мала.

Даринка обережно нахилила отвір до простирадла, на якім лежала серветка, простелена Вірою. Серветка теж була вишита гладдю. Але так непомітно, наче розчесана і застелена вітром трава.

Руни висипались невеличкою гіркою.

- Які гарні, - дівчинка погладила пальчиками поверхню рун. - Вони такі як карамельки, тільки гладкі і не липнуть.

Віра посміхалась.

Вона їх свого часу просто розпиляла з ароматичних кедрових кубиків. Шкуркою зашліфувала до стану прямокутних овалів. Лінером навела олівець, друкуючи кожну руну. Далі лак для нігтів, ультрафіолет і от, вийшли отакі карамельки. Деревина була з природнім малюнком. Полоси перемішувались по тонах. Десь були навіть завитки.

- Я вивчила значення кожної руни.

- Вчити треба? - Мала трішки скривилась.

- Так. Але не обов'язково. Ти бери руну в руку, тримай її, шукай її зображення в інтернеті і читай про неї. Просто читай. А воно само запам'ятається. Зорова пам'ять спрацює. Одну руну в день можна вивчати. Щоб не путалось в голові.

- А звідки вони взялись?

- Вони завжди були. Це Всесвітні енергії, які зручно колись позначили, щоб правильно використовувати. Це майже казка, але це насправді є.

- А що, можна і неправильно? Як це і що тоді трапиться? - Мала налякано і водночас зацікавлено дивилась на Віру.

За ширмою почулось знову вовтузіння.

І в цей час "стук-стук" і тут же  розшарпнулись двері і увірвалась така собі чиста енергія.

- А хто тут є?! - Блиснув погляд, - Ага! Ось де ти!

- Ааааа! Зінуля!!! - Мала майнула стрибком до тітки, зірвавшись з місця.

- Привііііт! - Тітка вже крутила малу, тримаючи в обіймах.

- Я скучилааааа! - Даринка раділа як маля в колисці першою посмішкою для батьків.

- Так, тихо, не зачепи. - Зіна поставила малу на підлогу, - чекай, в мене є щось!

Вона відстебнула кнопку кишені і дістала звідти коржики- пиндики. Цілий пакет.

- Це дід Вова передав?

1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Даринка, Moon Grey», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Даринка, Moon Grey» жанру - 💙 Фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Даринка, Moon Grey"