Читати книгу - "Дволикий 4 (2х2), Марті"

СЦЕНА 11: ФЛЕШБЕК – «ПАДІННЯ ХАРВІ ДЕНТА» 

4 квітня. 

МІСЦЕ:
Занедбаний склад у доках Готема.
Темрява. Розбиті вікна. Під ногами — хрумтіння скла.
На стінах хаотично розвішані старі календарі, деякі залиті іржею чи кров’ю. 

ЗВУК:
Гул води, далекий гудок вантажного судна. Цокання годинника. Повільне, як відлік. 

--- 

ГАРВІ ДЕНТ заходить, тримаючи пістолет.
Його сорочка розірвана, волосся мокре від поту.
Обличчя — загнане, змарніле, але ще тримає в собі щось від прокурора. 

Посеред складу стоїть КАЛЕНДАРНИК.
Він гортає пошарпаний календар, не зважаючи на Гарві. Чорний костюм, метелик, у руці срібна монета. 

ГАРВІ (хрипко):
— Гра закінчилася.
(робить крок)
— Ти не вгадаєш, який сьогодні день, бо це твій останній. 

КАЛЕНДАРНИК (піднімає голову, посміхається):
— Навпаки, Харві. Сьогодні — особливий день.
(робить паузу)
— День, коли ти народишся заново. 

З темряви виходять троє головорізів, блокуючи вихід.
Гарві розуміє, що потрапив у пастку. Напруження. 

ГАРВІ:
— Думаєш, я не вийду звідси живим? 

КАЛЕНДАРНИК (повільно підходячи):
— Ти виживеш. Але питання — ким ти станеш. 

Календарник клацає пальцями.
Головорізи нападають. Коротка, жорстка бійка.
Гарві бореться, але сили нерівні. Його повалюють, притискають до землі. 

Календарник дістає невелику скляну колбу з кислотою, поглядає на неї, як на реліквію. 

КАЛЕНДАРНИК (тихо, схиляючись до нього):
— Кожен має свою дату, Харві. Сьогодні — твоя. 

Він демонструє монету, повертає її в пальцях. 

КАЛЕНДАРНИК:
— Орел — смерть. Решка — інше життя. 

Кидає. Монета обертається в повітрі. Падає на підлогу. 

Решка. 

Календарник посміхається.
Відкриває колбу. Повільно, обережно… виливає кислоту прямо на обличчя Харві. 

КРИК.
Гарві звивається, сіпається, очі наповнені болем і жахом. Його рука тягнеться в бік — до монети. 

Календарник мовчки йде. За ним — головорізи. 

Гарві залишається один. Лежить, важко дихаючи.
Одна половина обличчя — понівечена, обпечена. 

Його рука тремтить. У ній — монета. 

--- 

ЧОРНИЙ ЕКРАН. 

КАДР:
«Дехто переживає смерть. Але не всі переживають те, що настає після неї…» 

--- 

Теперішній час — Гордон сидить у машині, задумливо дивиться у дзеркало, і ми розуміємо: він щойно згадав усе це. 

--- 

СЦЕНА 12: «ТІНІ ПАМ’ЯТІ» 

Дата: 22 вересня
Місце: Аркгем. Камера 312. Ніч.
Освітлення: Тьмяне жовте світло з лампи під стелею. Тіні тремтять на стінах. Камера пуста, крім ліжка і металевого стільця.
Звук: Шум вентиляції, далекі крики божевільних, гудіння неонових ламп. 

--- 

(Камера повільно наближається до дверей. З’являється Джим Гордон — сивішим, змученим, із глибокими зморшками. Він тримає в руках тонку теку зі справою. Охоронець мовчки киває йому і відчиняє двері.) 

(Усередині — Гарві Дент, коротко стрижений, у білій лікарняній сорочці. Він сидить на ліжку, гойдається вперед-назад, тримаючи в пальцях іржаву монету.) 

Гордон (м’яко):
Гарві... 

(Гарві не реагує. Лише повторює пошепки, наче мантру.) 

Гарві (монотонно):
Я вбивця... я вбив її... Памелу... Вони вбили її, а я... я згорів... 

Гордон (підходить ближче, майже шепоче):
Ні, Гарві. Це не правда. Памели Іслі... не існувало. Усе це — твоя уява. Тебе ніхто не вбивав. Ти живий. І... ти вже не ти. 

(Гарві піднімає голову. Одне його око в напівтемряві, інше — повністю біле, мутне.) 

Гарві (прошепки):
Ким я став?.. 

Гордон (зі сльозами на очах):
Ти був добрий. Справедливий. Кращий за мене. Але цей світ... він зламав нас обох. 

(Гарві починає сміятися — тихо, гірко.) 

Гарві:
Я бачу його, Джиме. Він поруч. Дволикий. Він хоче говорити... 

(Раптово Гарві б’є себе в голову долонею, наче намагається прогнати щось.) 

Гарві:
Зроби, щоб він замовк. Благаю. 

Гордон (вклякає поруч із ним):
Ти сильний, Гарві. Але ти маєш згадати, що було насправді. Інакше ми всі залишимось у цій темряві. 

(Гарві стискає його руку. Його монета падає на підлогу. Решка.) 

Гарві (ледь чутно):
Решка... він знову виграв... 

(Камера повільно віддаляється, показуючи силует Гордона в темній камері з людиною, яка колись була героєм.) 

--- 

Перехід: 

Текст на екрані:
«Я шукав Календарника шість місяців. Усі нитки вели в нікуди. Але кожна розмова з Гарві повертала мене туди — до ночі, коли все зламалось.» 

--- 

СЦЕНА 13: «ПОВТОРЕННЯ» 

Дата: 28 червня
Місце: Дах поліцейського відділку Готема. Пізній вечір.
Освітлення: Вогні міста мерехтять унизу. М’яке помаранчеве світло ліхтарів.
Звук: Далекий шум сирен, вітер свище між будівлями, гуркіт кондиціонера. 

--- 

(Камера піднімається з вулиці до даху. На фоні — небо, наповнене блискавками, що прорізають хмари. На даху — знайома сцена: Календарник у кайданках, зловісна посмішка на обличчі. Його веде Дік Грейсон, впевнений і ще трохи наївний.) 

Календарник (хихикає):
Якесь дежавю… Таке відчуття, ніби я вже тут був. 

Дік Грейсон (стискаючи йому плече):
Замовкни. Годі філософії. 

(Календарник не пручається, лише переводить погляд на Гордона, який стоїть осторонь, у темному пальті. Вітер розвіває поли його плаща. Його обличчя застигло — жорстке, виснажене.) 

Гордон (коротко, втомлено):
Добра робота, Грейсон. 

(Календарник ухиляється від відповіді, нахиляє голову трохи вбік, і каже півшепотом.) 

Календарник:
Всі дати повертаються, Джиме. Все циклічне. Навіть падіння. 

(Гордон мовчить. Його погляд ковзає далі — за край даху, кудись у нічне місто. Камера повільно віддаляється. Ми бачимо весь дах, з трьома фігурами. На фоні — величезний Готем, місто, що не спить, не прощає і не забуває.) 

Останній кадр флешбеку:
Календарник в кайданках. Дік молодий, ще з вірою в справедливість. Гордон — самотній силует на краю покрученого світу. 

--- 

СЦЕНА 14: «НЕПОВЕРНЕННЯ» 

Місце: Аркгем, психіатрична лікарня. Камера спостереження.
Освітлення: Тьмяне неонове світло. Біло-сіра кольорова палітра.
Звук: Гудіння ламп, віддалені крики пацієнтів, клацання дверного замка. 

--- 

(Двері камери повільно відчиняються. У дверному отворі з’являється комісар Гордон. Його погляд тяжкий, очі почервонілі. Він заходить і зупиняється перед фігурою, що сидить на ліжку — Гарві Дент, поголений, але з темними колами під очима. Він дивиться у стіну, шепоче щось собі.) 

Гордон (тихо):
Гарві… Це я. Джим. 

(Гарві не реагує. Його губи продовжують ворушитися, ніби він веде внутрішній діалог.) 

Гордон (повільно, сідаючи на стілець навпроти):
Ми його спіймали. Календарника.
Це він… він це зробив з тобою.
Не ти став монстром… Він зробив тебе таким. 

(Пауза. Гарві нарешті повертає голову. Його погляд порожній, але фіксується на Гордоні.) 

Гарві (без емоцій, як автомат):
Я вбивця. Я спалив усе. Вони вбили Памелу... Вона була квіткою. Її зірвали… 

Гордон (намагається стримати емоції):
Памела... її не існувало, Гарві. Це вигадка. Ти створив її…
Це все в твоїй голові. Чуєш мене? 

(Гарві раптом засміюється. Сміх сухий, без радості, як спазм. Потім він знову опускає голову.) 

Гарві (шепоче):
Я — монета. Я лечу в повітрі… завжди лечу… 

(Гордон опускає погляд. Його пальці стискаються в кулак. Він встає повільно, з останнім поглядом на друга.) 

(Двері камери зачиняються за його спиною.) 

--- 

ПЕРЕХІД У КОРИДОР 

(Гордон іде вузьким коридором Аркгема. Камера супроводжує його ззаду. Він зупиняється на кілька секунд, обертається, дивиться на закриті двері палати Гарві.) 

Гордон (пошепки, самому собі):
Його вже не врятувати…
Він залишиться тут… назавжди. 

(Він іде далі. Камера зупиняється біля таблички на дверях: Пацієнт 274 — Харві Дент.) 

(Світло в коридорі мерехтить.) 

Затемнення. 

--- 

СЦЕНА 15: «ДАТА, ЯКА ВСЕ ЗМІНИТЬ» 

Місце: Темна кімната для допитів у поліцейському управлінні Готема.
Освітлення: Одна лампа над столом. Решта — у темряві.
Атмосфера: Густий напружений спокій. Тік-так годинника на стіні. 

--- 

(Календарник сидить, закутий у кайданки, руки спокійно складені. Його обличчя частково в тіні, але посмішка присутня. На столі — папка з доказами. Гордон стоїть навпроти, тримає руки на столі, нахилившись до злочинця.) 

Гордон (жорстко):
Говори.
Що ти з ним зробив? 

(Календарник мовчить, лише облизує губи. Очі блимають — наче тішиться моментом.) 

Гордон (зривається):
Він вже не той!
Ти його вбив, розумієш? Не фізично — морально.
Він живе в кошмарах. Він більше не Харві Дент.
Він — уламок. Псих.
І тепер його місце — лише в Аркгемі. Назавжди. 

(Пауза. Календарник дивиться в очі Гордону. Посміхається.) 

Календарник (спокійно):
Він отримав те, чого заслуговує.
Він завжди був монстром — я лише зірвав маску. 

(Гордон зціплює зуби, але не каже нічого. Його погляд — з огидою. Він відвертається і вже майже виходить з кімнати.) 

Календарник (голосно, в спину):
27 грудня, Джиме.
Запиши собі.
Ця дата усе змінить. 

(Гордон зупиняється на мить. Потім не озираючись — іде. Двері клацають.) 

--- 

ЗАТЕМНЕННЯ. 

(Камера повільно наближається до обличчя Календарника. Його очі блищать, а на вустах — посмішка, повна загадки.) 

--- 

СЦЕНА 16: «БІЛЬШЕ НЕ ПОВЕРНУСЯ» 

Місце: Аркгем. Кімната для відвідин.
Освітлення: Тьмяне, світло блимає. Камера знімає крізь скло.
Атмосфера: Тиша, зрідка — стукіт дверей і крики пацієнтів у віддаленні. 

(Гарві сидить за скляною перегородкою, обличчя — напіву тіні. Порожній погляд. Його тіло худе, рухи мляві. На столі — монета. Він безупинно її крутить пальцями.) 

(Гордон заходить, сідає напроти. Довго мовчить.) 

Гордон (тихо):
Це востаннє, Харві.
Я більше не повернусь. 

(Гарві не реагує. Лише шепоче щось нерозбірливе. Потім — чіткіше.) 

Гарві:
Вони... вбили її.
Памелу.
Я ж винен. Я вбивця. Я... 

(Гордон заплющує очі. Голос тремтить.) 

Гордон:
Цього не було, Харві. Ніякої Памели. Ти вигадав це.
Ти створив світ, де ти монстр — бо так простіше, ніж прийняти, що тебе зламали.
(пауза)
Я не можу тебе врятувати. Більше — ніхто не може. 

(Гарві продовжує крутити монету. Його очі ніби дивляться крізь Гордона.) 

Гордон (шепоче):
Прощавай, друже. 

(Він встає і йде. Камера супроводжує його в коридор.) 

--- 

ІНТ. КАБІНЕТ ПСИХІАТРА. ПІЗНІШЕ. 

(Жінка-психіатр сидить у темному офісі. На столі — особова справа Гарві Дента. Папка Гордона також лежить поряд.) 

(Вона набирає номер, тримаючи телефон біля вуха. Голос холодний, беземоційний.) 

Психіатр:
Гордон зламався.
Він більше не заважає.
Можна починати.
Хаос і покарання — як домовлялися. 

(Вона кладе слухавку. Камера повільно піднімається — на стіні за нею висить старий календар, де обведено червоним дату — 27 грудня.) 

--- 

ЗАТЕМНЕННЯ. 

--- 

СЦЕНА 17: «ПОЧАТОК КІНЦЯ» 

(ФЛЕШБЕК – ПЕРШІ МІСЯЦІ ПІСЛЯ СМЕРТІ “ГАРВІ ДЕНТА”) 

Місце: Аркгем. Терапевтичне крило.
Освітлення: Тьмяне, зеленкувате, холодне. Все виглядає стерильним і водночас гнітючим.
Атмосфера: В’язка, мов перед грозою. Чути віддалене шепотіння, зойки інших пацієнтів. 

(Камера фокусується на Гарві Денті: його поміщають у палату. Він змучений, мовчазний, але ще притомний. На його обличчі — свіжа перев’язка, половина обгорілого тіла.) 

(Входить психіатр — та сама жінка з попередньої сцени. Вона в масці доброзичливості, але її погляд холодний.) 

--- 

МОНТАЖ: 6-7 МІСЯЦІВ РОЗКЛАДУ РОЗУМУ 

🎬 1-й місяць:
Психіатр:
Це допоможе тобі заспокоїтися, Гарві.
(вводить ін'єкцію)
(Гарві закриває очі. Його тіло здригається.) 

🎬 2-й місяць:
Гарві сидить у кутку, стіна розмальована його власною кров’ю. Чути шепоти — ніби хтось говорить з ним.
(Він запитує: "Памела…? Ти тут?") 

🎬 3-й місяць:
Він бачить у вікні віддзеркалення — дві свої половини сперечаються між собою.
Ліве обличчя: «Вони зрадили тебе».
Праве обличчя: «Вони ще можуть тебе врятувати». 

🎬 4-й місяць:
Календарник проходить повз, закутий у кайданки, але… підморгує Гарві.
Гарві кричить: «Ти… що ти зробив зі мною?!»
Ніхто не реагує. 

🎬 5-й місяць:
Психіатр дає нову дозу. Гарві плаче, шепоче:
«Я… не хочу більше бачити це…» 

🎬 6-й місяць:
Гарві розмовляє з лялькою, яку вважає Памелою. Він уже не відрізняє реальність. На стіні — намальоване серце, розірване навпіл.
Гарві:
«Я поверну все… все назад… покараю їх…» 

🎬 7-й місяць:
Психіатр входить у палату з новою ін'єкцією. Гарві більше не реагує.
Він сидить у темряві, кидаючи монету. 

--- 

ІНТ. ТЕРАПЕВТИЧНА КІМНАТА. ПІЗНІШЕ. 

(Психіатр зустрічається з Календарником через куленепробивне скло. Вона усміхається.) 

Психіатр:
Ти мав рацію.
Він готовий.
Дент помер. Те, що залишилось — це лише оболонка для твого вироку. 

(Календарник зловісно хихикає.) 

Календарник:
О, ми ще не почали…
27 грудня — його справжнє переродження. 

--- 

ЗАТЕМНЕННЯ. 

--- 

СЦЕНА 18: «ВТЕЧА. 14 ГРУДНЯ» 

Місце: Підземний рівень Аркгему, зона підвищеної безпеки.
Освітлення: Стробоскопічне, червоне світло тривоги. Сирени ревуть.
Атмосфера: Паніка, хаос, тіні на стінах. Гарчання, крики охоронців, гул сирен. 

--- 

ПОЧАТОК 

(Календарник у камері. Сидить спокійно, дивиться в стелю. На стіні клітинками вичеркнув дати. Під останньою датою — «14 грудня» — написано червоним: "Година наставання".) 

(Раптово світло моргає. Зникає. Чути вибух. Камера труситься.) 

Голос з гучномовця:
"Порушення безпеки на рівні D! Повторюю — порушення безпеки!" 

(Календарник повільно встає, витягує з-під ліжка заховану голку. Камера показує короткі флеші — він ранить охоронця, ховається в тінях, переодягається. Починається втеча.) 

--- 

ЕКШЕН-СЕКВЕНЦІЯ 

Календарник пробирається через систему вентиляції. 

Відволікає охорону, випускаючи кількох пацієнтів, влаштовує хаос. 

Вбиває охоронця, залишає на його обличчі напис: "14.12". 

Камера стежить за ним у стилі довгого кадру: він ховається, біжить, перестрибує балки, обманює датчики. 

--- 

ФІНАЛ ВТЕЧІ 

(Він виходить на дах. Сніг. Вітер. На тлі — вогні нічного Готема.) 

(Він стоїть на краю, піднімає руки до неба. За його спиною лунає вибух — частина Аркгема палає.) 

Календарник (шепоче):
"14 грудня... Це лише початок. Тепер пора діяти." 

(Він надягає темне пальто, з-під якого видно вирізану з тканини "календарну" маску. Зникає в тіні.) 

--- 

ЗАТЕМНЕННЯ. 

--- 

СЦЕНА 19: «ВТЕЧА ГАРВІ» 

Місце: Лечебниця Аркгем, ніч.
Освітлення: Бліде місячне світло. Камера часом показує крізь спотворену оптику — бачимо світ очима Гарві.
Музика: Гіпнотична, тривожна, з ледь чутними голосами, що шепочуть його ім’я. 

--- 

ПОЧАТОК 

(Гарві сидить у камері. Очі розширені. Все навколо рухається, стіни дихають, голоси шепочуть з кутів.) 

(Психіатр заходить, лагідно каже щось невиразне. Вона вколює йому щось — ми бачимо лише, як голка входить у вену, і камера починає «плавати».) 

--- 

ЕКШЕН-СЕКВЕНЦІЯ — ІЛЮЗІЯ 

(У голові Гарві — повноцінна втеча: він проривається крізь охорону, пробиває двері, стрибає по сходах, влаштовує пожежу, навіть уявляє, що вбиває якогось лікаря, який сміється над ним.) 

(Камера подекуди показує реальність — він просто йде коридорами, його тримають під руки два охоронці у білому, а Психіатр дає вказівки.) 

--- 

КУЛЬМІНАЦІЯ 

(Гарві «бачить», що стоїть на даху Аркгема, крики, сирени, він стрибає вгору — ніби злітає…) 

(Раптом — різкий монтаж. Він у машині. Його тримає ремінь безпеки. Він дивиться в бік — Психіатр за кермом, з посмішкою.) 

Гарві (ледь чутно):
"...Я... втопив Аркгем у вогні..." 

Психіатр (спокійно):
"Так, Гарві. Ти зробив усе, як треба. Тепер — новий початок." 

(Вони зникають у темряві нічної дороги. Камера піднімається догори, показуючи Готем — тривожно тихий.) 

---