Книги Українською Мовою » 💙 Антиутопія » Піксевіль. Храм Апгрейду, Ві Торі 📚 - Українською

Читати книгу - "Піксевіль. Храм Апгрейду, Ві Торі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Піксевіль. Храм Апгрейду" автора Ві Торі. Жанр книги: 💙 Антиутопія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 24
Перейти на сторінку:

— Гарно, правда? — озвався Ніксі, вловивши мій інтерес. — Останній тренд — світлодіоди у волоссі. Кажуть, скоро з’являться моделі з голографічними проєкціями.

Я зробив ще ковток кави, спостерігаючи за метушнею навколо.

— Лео, у мене для тебе новини! Ти маєш це побачити! — схвильовано заговорив Ніксі.

— І дай вгадаю, знову про грандіозний апгрейд? — я не стримав легкої іронії в голосі.

— Авжеж! Ось, подивись цей репортаж! — не чекаючи згоди, він увімкнув телевізор.

Екран спалахнув, наповнивши кімнату світлом і звуками фанфар. Ведуча в білосніжному костюмі осяйно посміхнулася. Я зморщився від цієї награної бездоганності.

— Сьогодні великий день для Піксевіля! — урочисто оголосила вона. — Церемонія Встановлення Оновлень розпочнеться через три години, але люди вже збираються біля Храму Апгрейду. Давайте дізнаємося, що вони думають!

Камера перемкнулася на натовп. Екран заповнили захоплені обличчя.

— Я така схвильована! — вигукнула одна з дівчат. — Кажуть, цього разу Оновлення перевершить усі очікування! Ви тільки уявіть!

— Не можу дочекатися нових функцій! — підхопив літній чоловік. — У мої часи ми навіть мріяти про таке не могли. А тепер самі творимо майбутнє!

Я слухав їх, і здавалося, що вони завчили свої репліки напам’ять. Аж раптом на мить на задньому плані промайнув кадр. Двоє офіцерів служби безпеки в чорній формі з синіми смугами вели чоловіка. Його обличчя було спокійним, майже безтурботним — разючий контраст із загальним тріумфуванням. Кадр миттєво змінився репортером, але закарбувався в моїй пам'яті з моторошною чіткістю.

— Хм, ось це вже цікаво. Ніксі, що за арешт у кінці репортажу? Хто цей сміливець, що насмілився зіпсувати свято?

Повисла пауза. Зазвичай Ніксі відповідав відразу.

— Вибач, Лео, у мене немає інформації про цей інцидент. Давай краще обговоримо твої плани на Церемонію! Ти вже обрав, з якого ракурсу будеш знімати головний момент?

— Ну звісно, — відповів я, відчуваючи неспокій. — Гаразд, час вирушати.

Я глянув у дзеркало. На фоні загального святкового божевілля мій простий одяг виглядав зухвало. Втім, можливо, саме цього я й домагався.

***

Я вийшов із квартири. Двері ліфта беззвучно відчинилися, впустивши мене до дзеркальної кабіни. На стінах транслювали останні новини — все про Оновлення. З навмисною байдужістю я опустив погляд, розглядаючи візерунки на покритті.

Внизу, біля входу в будівлю, на мене вже чекали друзі.

Неона методично поправляла зачіску, прискіпливо вивчаючи своє відображення в маленькому дзеркальці. Її точена фігура була вбрана в золотисту сукню, а крихітні кристали в волоссі мерехтіли й змінювали колір завдяки якомусь модному застосунку.

Поряд крутився Байт. Невгамовний, він енергійно жестикулював і захоплено розповідав щось зацікавленим перехожим. Його комбінезон із динамічним візерунком переливався всіма кольорами веселки — із останньої колекції «ТехноШик», про що Байт неодмінно згадував у кожній розмові. На зап’ясті поблискував новенький фітнес-браслет — чергова абсолютно необхідна покупка, яку він переконливо рекламував усім останні два тижні.

«Ось і наші місцеві зірки Хмарострічки», — з легкою усмішкою подумав я, спостерігаючи за цією картиною. Байт і Неона були тією самою ідеальною парою із соцмереж — красиві, успішні, завжди в тренді. Їхній блог про життя в Піксевілі стрімко набирав популярність.

— Лео! — нарешті помітив мене Байт. — Де ти пропадав, друже? Ми вже думали відправляти пошукових дронів!

— Пробач, — я знизав плечима. — Ранковий ритуал поклоніння кавоварці зайняв більше часу, ніж зазвичай.

Байт розсміявся — щиро й заразливо. Його сміх завжди вмів розтопити будь-який лід.

Неона закотила очі.

— Лео, тільки не кажи, що ти знову пив каву, — вона зморщилася, ніби саме слово завдавало їй фізичного болю. У її голосі звучала така щира тривога, що мені навіть стало ніяково. Хоча лише на мить. — Я ж стільки разів пояснювала тобі, що це вбиває твій мікробіом! — вона похитала головою, і кристали у волоссі блиснули в такт словам. — Сучасна людина має піклуватися про свій біологічний баланс. Ось, краще спробуй це.

Неона заходилася ритися у сумочці й витягнула невелику пляшечку з рідиною кислотно-зеленого кольору, яка навіть за мірками Піксевіля виглядала неприродно.

— Схоже на рідину з хімічної лабораторії, — зауважив я.

— Це новітній детокс-смузі з хлорелою і спіруліною. Органічні водорості, вирощені в біореакторах за ідеальних умов. Плюс комплекс вітамінів і мінералів. Очищає організм і підвищує рівень енергії вдесятеро ефективніше за твою архаїчну каву, — промовила вона з гордістю дослідника, що здійснив важливе відкриття. Здавалося, вона намагається переконати не лише мене, а й себе — у голосі прозвучала ледь вловима надія, що бодай хтось поділяє її захоплення.

Я поглянув на пляшечку з підозрою. Вміст трохи світився — сумнівна ознака.

— Ем... дякую, Неоно. Ти така турботлива, — я намагався звучати якомога щиріше, — але, може, іншим разом? Не певен, що мій організм готовий до таких звершень.

Байт, який уважно спостерігав за нашим діалогом, знову розсміявся й поплескав мене по плечу.

— Давай, друже, випий, — підморгнув він. — Інакше вона тебе не відпустить. Повір моєму досвіду.

Я здався і зробив ковток. Смак був специфічним. Уявіть собі, що жуєте траву з огірками. Приблизно так.

— І що це на тобі надягнуто? — Неона окинула мене поглядом, машинально поправляючи свою бездоганну сукню вже втретє за останні п’ять хвилин, поки я героїчно боровся із присмаком. — Де твій костюм?

— Дивно, але він кудись зник.

— Ти ж знаєш, що одяг впливає на наше біополе? У цьому... — вона зробила драматичну паузу, — базовому комплекті ти не зможеш налаштуватися на церемонію. Твої енергетичні канали будуть повністю заблоковані!

1 2 3 ... 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Піксевіль. Храм Апгрейду, Ві Торі», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Піксевіль. Храм Апгрейду, Ві Торі» жанру - 💙 Антиутопія:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Піксевіль. Храм Апгрейду, Ві Торі"