Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Заміж у покарання, Марія Акулова 📚 - Українською

Читати книгу - "Заміж у покарання, Марія Акулова"

1 024
0
06.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Заміж у покарання" автора Марія Акулова. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 167
Перейти на сторінку:

– Отже, нормально. Я радий…

Він відповідає за мене. Так нахабно, що я навіть закипаю. Дуже складно стримуватися, коли з язика рвуться не найприємніші слова. Головна моя мотивація мовчати: це щоб потім не було соромно. Він же виверне... Як Митько. Чоловіки це вміють.

Коли згадую про хлопця, у грудях садне. Я розчарована в ньому, але почуття по клацанню не відключити. Мені боляче, що так сильно помилилася в ньому. Щоправда із Салмановим ділитися цим не буду. Нехай думає, що в нас усе гаразд. Правда навіщо?

– Це ви сказали Бекіру простежити за мною? – Ставлю питання, яке весь цей час мучило. Звісно, я не готова до чесної відповіді. Звісно, я навіть не сподіваюся її отримати. Майже одразу шкодую, але й не шкодую теж. А раптом мені після цього спати буде легше?

Прокурор спочатку хмуриться, а потім затримує ручку у повітрі, не вдаривши в потрібний момент. Брови піднімає. Я читаю у погляді: «ось такої ти невисокої думки, так?». Про себе відповідаю: а звідки взятися високій? Це ви мого брата зачарували. Можливо, батька. Я до вас ставлюся скептично.

– Не я. Але, судячи з усього, доброзичливців у тебе вистачає…

Мені відразу хочеться з ним посперечатися. Я набираю більше повітря в легені, продумую в голові промову, відкриваю рота і не роблю цього.

Він кілька секунд чекає, що передумаю, а потім також розуміє. Киває. Мовляв, молодець…

Чоловік відкладає свою тортурову ручку, а мої пальці тягнуться до порожнього стаканчика. Гальмаю на півдорозі і хапаю повітря, в мільйонний раз почуваючись дурепою.

– Я врахую.

– Врахуй.

Мовчимо. Салманов не повертається до мобільного. Дивиться на мене. Мені одночасно страшно та цікаво потрапити під прокурорську черепушку. А ще я все більше звикаю до його парфуму. Якщо куплю такий самий бабаси – це буде неправильно?

– Довго стояла на вулиці?

Говорити правду у відповідь не хочеться. Тому я невизначено мотаю головою, кажу:

— Не дуже.

Він не вірить, але киває.

– Замерзла? Якщо хочеш – чай чи каву попрошу…

Теж мотаю головою. По-перше, вже відігрілася. По-друге, чай готуватиме дівчина, яка сидить у його приймальні, а вона мені зовсім не сподобалася. Як і я їй. Згадую оцінюючий погляд, як на суперницю, і перекручує.

Хоча я взагалі ні на що не претендую. Що може обласному прокурору запропонувати студентка медуніверситету? Та й хіба вона хоче щось запропонувати?

 

– Як тобі тут? – Айдар Маратович ставить нове питання, змушуючи мене думати про те, що куди комфортніше було почуватися меблями, на які не звертають уваги. Може сказати йому, що я не ображуся за неуважність?

Мовчу, звісно.

Окидаю поглядом ще раз. Думаю, чи можна тут хоч щось похвалити.

– Просторо... І розетки є. Це плюс.

Не брешу. Салманов широко посміхається. Трясе головою, а потім закидає її на підголівник, дивлячись у стелю.

– Просторо і розетки, а все одно задушливо. Стіни давлять, скажи?

Він розмовляє зі мною, як зі знайомою. Начебто це не він почав із «під ногами плутаєшся». Сьогодні в нього, певно, інший настрій. Звідси така кількість приділеної мені уваги. А може, вся справа в Бекірі. Раптом брат настільки класний помічник, що навіть його сестру розважити не так уже й складно?

– Ну як на мене… Цілком…

Чоловік мене не дослуховує. Тяжко видихає і повертається у прямо-сидяче становище.

– Це тому, що тут не працюєш. На годину прийти – справді цілком. Але мене гнітить.

– Зате у вас гарна машина. Дорога... – Навіщось ляпаю, а потім ловлю пильний погляд. Соромлюся.

Так, я помітила. Я взагалі багато чого помітила. Ви… Привертаєте увагу.

– Не знала, що в прокуратурі такі високі зарплати…

Я начебто хочу згладити, трохи змінити тему, а виходить, що втрапляю в свою ж пастку. Айдар Маратович повільно розтягує губи в посмішці. Погляд стає іронічним. Хижим. Я вляпалася, так?

– Натякаєш, що хабарник?

Він ставить питання, правильної відповіді яке немає. Почну запевняти, що й у думках не було – виставлю себе пустоголовою. Звинувачу... Кому таке сподобається?

– Наскільки я знаю, колишній господар цього кабінету зараз під слідством…

Знаю я це, звичайно, від Бекіра. І зараз вперше вдячна братові, що там любить теревенити про свою «роботу».

На більш однозначній відповіді Айдар не наполягає. Я його бавлю. Він сміється очима, подається ближче до столу.

– Навіть якщо я такий самий хабарник, невже думаєш, що так просто тобі в цьому зізнаюся? – Мовчу. І правильно роблю. – Перше правило злочинця: не визнавати, що ти злочинець.

Серце знову пришвидшується. Чомусь мені зовсім не хочеться, щоб це виявилося правдою. Салманов, витримавши паузу, тягнеться до відставленого трохи раніше ноутбука і закриває кришку.

1 ... 19 20 21 ... 167
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заміж у покарання, Марія Акулова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Заміж у покарання, Марія Акулова"