Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Наречена мого брата, Ярл Конг 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена мого брата, Ярл Конг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена мого брата" автора Ярл Конг. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 79
Перейти на сторінку:
Розділ 19

- Це точно тут? Ти впевнена? - Лера зупиняє машину на узбіччі та з нетямущим поглядом звертається до мене.

- Ну, так, якщо я правильно розшифрувала цю карту, то так, має бути тут, - крайні приблизно п'ятнадцять хвилин часу це напевно найбільш шокові п'ятнадцять хвилин за все моє життя. Та думаю і в подруги так само, бо вона теж ошелешена. Спершу ми дізнаємося, що відправлене мені повідомлення було надіслано з психіатричної лікарні, а тепер вже дивуємося тому, що бачимо на власні очі. А бачимо ми двоповерхову стару, занедбану будівлю, яка знаходиться віддаль від інших споруд. Ніби прокажена людина, котру хочуть обійти інші, так само і ця лікарня віддалік від магазину, котрий ми проїхали, і іншої будівлі, схожої на приватний будинок. Як так дивно відбувалося планування цієї лікарні, якщо між іншими спорудами величезне поле, на якому можна було влаштувати будівництво? А знаючи як люди люблять робити на всьому бізнес, то дуже і дуже дивно, що цей пустир по обидва боки пустує.

- Дай но сюди, - Лерка не може повірити, що це саме те, що нам потрібно, тож вихоплює з моїх рук ту паперову карту, та так різко це робить, що ледве не розриває її на частинки. Бідна мала, спокій їй тільки снився. - І справді...

- Скоріш за все, вона вже давним-давно зачинена, напевно, вийшла якась помилка і Ростик не вірно визначив адресу, - тільки так я можу пояснити дану ситуацію. Деякі вікна цієї будівлі закладено цеглою, інші забиті дошками, щоб таке враження безхатьки не могли залізти всередину приміщення, а навколо ні найменшого натяку на те, що це лікарня. Ні вивісок, ні табличок поряд, взагалі нічого. Яка атмосфера навколо цієї будівлі, така й сама будівля. Сіра, безлика, Богом забута.

- Вхідні двері ніби не забиті, сходімо й перевіримо, можливо, пощастить.

Пощастить? Де? Тут? Це слова варто застосовувати тоді, коли ми зірвемося з місця та помчимо звідсіля куди подалі, забувши про цю будівлю, як про страшний сон.

- Та ходімо, я з тобою, - подруга прекрасно бачить, що я починаю давати задню, тож поки я повністю не вперлася, вискакує з авто й мені киває головою, щоб я звідти витягувала свою п'яту точку.

Мда... Звичайно, класно, що Лерка така швидка на підйом, за будь-який кипиш, але зараз я не надто цьому рада. Я б краще плюнула на всю цю затію, повернулася додому й готувалася до весілля. Очікуючи коханого з роботи.

- Не дивно, що ця лікарня не зазначена на онлайн-картах, - та все ж ми поперлися з подругою до входу, і чим ближче підходили, тим більше смутку наганяла ця будівля. Вона ніби висмоктувала хоч якусь позитивну енергію. Як тут люди могли лікуватися? Набиратися здоров'я? Загадка за сімома замками. - Про ТАКЕ навіть згадувати не хочеться, не те що бачити на власні очі.

Я була повністю з Леркою солідарна, тож бажала якомога скоріше підійти до тих вхідних дверей, смикнути за них(бажано, щоб це зробила подруга, бо я відверто боюся) та мчати звідси так, щоб шини скрипіли. Я навіть згодна скинутися дівчині на новий комплект, лише б ні хвилини більше тут не затримуватися.

- Готова? - Запитала мене подруга перед тим, як відчинити дверцята, а її рука вже знаходилася на ручці. На щастя, у неї було куди більше відваги. Хоча всю цю чортівню затіяла саме я...

- Готова, - кивнула з впевненістю, що нічого не вийде. Двері закриті на замок. Або забиті дошками з внутрішньої сторони.

Та де там... Вони піддалися Лері, але з таким гидким скрипом, який ніби ножівкою різав по-живому нерви. Чорт забирай, це якийсь фільм жахів, а ми настільки дурні, що далі залазимо в ці нетрі з монстрами.

- Ого, - мало того, що подруга була куди сміливіше за мене, так вона ще й не соромилася ніколи своїх емоцій, тому і зараз не стрималася, видавши це "ого" голосно та ошелешено.

А дивуватися було чому, оскільки на відміну від зовнішнього вигляду, вбитого життям зовнішнього вигляду, всередині було приємно. Білого кольори стіни, як в справжній лікарні, підвісна стеля, яку таке враження зробити ось тільки-тільки, можливо, ще зранку робочі були на цьому об'єкті, а пахло тут... Дуже смачно. Не так, як у лікарні. Не медикаментами. Це чиїсь такі стійкі парфуми чи дифузори? Дуже багато дифузорів?

- Емі, тебе нічого не бентежить? - Спантеличено запитала подруга, в той час, як крутила головою в різні сторони. Обдивляючись обстановку.

- Я б сказала навпаки - немає нічого такого, що мене в цьому всьому не бентежить, - я і сама вертіла макітрою зі сторони в сторону й не могла повірити, що це все реально. Те, що ми побачили ззовні, і те, що ми побачили зсередини... Це діаметрально різні речі. Це типу того фільму, де діти заходили у звичайну, зовсім непримітну шафу, а виходили з неї серед джунглів, зустрічаючи на своєму шляху різних казкових персонажів.

- І я за те... Виглядає ніби якась секретна лабораторія під прикриттям...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 19 20 21 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена мого брата, Ярл Конг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена мого брата, Ярл Конг"