Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Наречена мого брата, Ярл Конг 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена мого брата, Ярл Конг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена мого брата" автора Ярл Конг. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 79
Перейти на сторінку:
Розділ 20

Ну, це вже явно подруга фантастичних фільмів передивилася згадуючи якісь секретні лабораторії. А от на рахунок того, що ця будівля знаходилася під прикриттям, то так, тут абсолютно згодна, адже я навіть допустити не могла, що всередині може бути щось адекватне. Дивлячись на цю будівлю ззовні, очікуєш всередині побачити купу розбитого скла, розкидану по всій підлозі цеглу та руїни. А виявилося...

- Дивно, що тут нікого немає, - відмічаю даний нюанс, оскільки очевидно, що це приміщення використовують люди, воно функціонує, а навколо ні душі. Тільки стіни, якийсь стіл та стільчик неподалік вхідних дверей та і все.

- Напевно, якщо тут хтось і є, то вони на другому поверсі, - киває Лера в сторону, звідки помітно, що йдуть сходи догори, - ходімо.

Я вкотре думаю - а може ну його? Може забити на все, забути про те повідомлення та помчати додому, не шукаючи на свою п'яту точку проблем?

Але не тут то було, якщо в нашій парі хтось і думав, то це явно я, адже подруга довго не думає, хапає мене за руку, щоб помирати так разом і тягне до тих сходів.

Все ж таки хтось тут та є, варто тільки підійнятися на другий поверх, як ми з Лерою чуємо якісь голоси. Їх ледве чутно, але вони є.

- Там, - подруга перша орієнтується звідкіля вони долинають й киває на відкриті двері до однієї з кімнат. Тут з десяток дверей, але всі вони зачинені, і тільки одні відрізняються на фоні інших.

Ми на пальчиках, так, щоб ніхто нас не помітив, перебираємося в сторону голосу, і чим далі просуваємося, тим стає зрозуміліше, що цей голос один. Жіночий. І явно не молодий. Але водночас в ньому відчуваються владні, командні нотки.

- Аню, підіймися, - ага, отже, вона тут не одна, не розмовляє сама з собою, це вже плюс, - яке головне правило нашої лікарні?

Лікарні... Отже, карта не збрехала і це психіатрична лікарня? Тоді чому про це немає ніде ніякої згадки? Ні на нових картах, ні на будівлі приміщення.

- Дисципліна понад усе, - звучить куди молодший голос, якоїсь дівчини, а в наступну мить ми з Леркою і споглядаємо цю дівчину наочно.

І ще приблизно шість-сім дівчат, котрі сидять за партами. Як то в школі. Але ці дівчата явно не шкільного віку, кожній з них явно за двадцять, а деяким то і взагалі під сорок.

- Що за...

Стриманість це не головний коник Лерки, тож можна було очікувати, що вона втне якусь дурню. Цього слід було очікувати. Так само як і варто було очікувати того, що всі ці дівчата як по команді розвертаються в наш з подругою бік і розглядають з цікавістю, як тваринок в зоопарку.

- Що там таке? - Лунає громовитий голос, а після ми бачимо і володарку цього голосу, котрою виявилася низенька жіночка років так п'ятдесяти, але одного погляду на яку вистачає, щоб усвідомити, що вона вміє тримати всіх навколо у вуздечці. Це її командний голос ми з подругою почули, коли підійнялися на другий поверх. - Хто ви такі? Що ви тут робите?

- Ми...

- Ану пішли звідси! Швидко! - Поки ми з Лерою перебували в шоку від побаченого й не могли навіть язиком щось адекватне вимовити, жінка часу дарма не втрачає, а відштовхує нас спочатку від цієї кімнатки, а потім і взагалі відтісняє до сходів. - Що ви тут забули?

- Ми помилилися дверима, вибачте, ми не спеціально, - рух дещо відновив мою здатність розмовляти, тож видаю хоча б щось більш-менш адекватне на наше виправдання.

- Толік! Якого ти їх сюди впустив??? - Тільки-тільки ми спустилися на перший поверх, так жінка оглушила нас своїм басом, а зверталася вона до якогось чоловіка. Котрий наразі сидів за тим столом при вході. Ось тільки коли ми заходили то цього охоронця не було на вахті. Я ж правильно розумію, це охоронець, так?

- Це хто? - У Толіка очі ледве не вилазять на лоба, коли він кидає на нас з Леркою погляд. Ніби ми з нею привиди, які пробралися в цю будівлю крізь стіни і його підставили бідолашного.

- Це я повинна у тебе питати хто це! Де ти був? Чому ти їх впустив? - А жіночка все не заспокоюється, репетує як скажена, явно неврівноважена людина.

- Вибачте, я відходив на пару секунд в туалет, напевно, поки я...

- Ще раз таке допустиш і вилетиш звідси до біса! Затямив?

Ого, а ота дівчина правду говорила про "дисципліну понад усе", адже хоч цей охоронець і чоловік, куди більше за цю жіночку що у зрості, що у масі, але він тут же знітився, начебто маленький хлопчик, котрий наробив халепи й очікує покарання від старших.

- Так, - з опущеним поглядом донизу вимовляє Толік.

- А ви наступного разу дивіться, куди претеся! - З цими словами ця шалена виштовхує нас за вхідні двері, таке враження, що ще трішки й копняка дасть під одне місце задля прискорення. Їй явно варто пролікуватися. І чим скоріше, тим краще. Для всіх навколо.

Ми вилітаємо з Леркою на вулицю, встигаємо тільки розвернутися, як вхідні двері захлопуються, а після ще й закриваються на замок. Все, посторонні вже просто так сюди більше не потраплять.

- І що це було?

Навіть Лера, навіть така відважна дівчина як Лера зараз застигла й перелякано витріщається на мене. Ставлячи дуже резонне запитання...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 20 21 22 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена мого брата, Ярл Конг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена мого брата, Ярл Конг"